Вирок № 79975833, 19.02.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9947/18

Провадження № 1-кп/263/210/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: судді Папаценко П.І., при секретарі Диміч Т.М.,з а участю прокурора Грибенюк О.О., захисника Кондратьєвої М.А., перекладача Рожченко А.В., обвинуваченого ОСОБА_5., законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене 10.02.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за №12018050770000450 відносно :

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, не одруженого, маючого неповну загальну середню освіту, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

що обвинувачується за ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

22.01.2018 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_6, діючи умисно, переслідуючи мету заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс чисельні удари руками та ногами по голові і тулубу потерпілого, в результаті чого останньому були спричиненні тілесні ушкодження: тупа травма живота: множинні розриви тонкої кишки, розриви брижі тонкої кишки з відривом ділянки тонкої кишки від брижі, що ускладнилася внутрішньочеревною кровотечею, дифузним перитонітом, садно на верхньому віці правого ока, садно поперекової ділянки справа, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, його фактичні обставини наведені в обвинувальному акті не оспорює, погоджується з ними. Дійсно 22.01.2018 року приблизно о 19 годині 30 хвилин під час перебування в приміщенні квартири АДРЕСА_2

на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_6 він завдав останньому чисельних ударів руками та ногами по голові і тулубу, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження. В скоєному злочині розкаюється. Усвідомлює, що скоїв злочин, обіцяє виправитися, просить суд не позбавляти його волі.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 - його мати ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що у неї п'ятеро дітей, яких вона виховує сама, син ОСОБА_5 найстарший, він допомагає їй по господарству, доглядає за молодшими братами, сестрами. Очевидцем події вона не була, але від сина знає, що він вчинив злочин. На теперішній час син виправився, переживає з приводу вчиненого. Вона вживає заходи, щоб ОСОБА_5 в подальшому не вчинив злочин, контролює його поведінку, просить суд не позбавляти сина волі. Крім того зазначила, що визнає позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, цивільний позов ним не заявлений, стосовно міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Фактичні обставини скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджені наданими стороною обвинувачення доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме: заявою ОСОБА_6 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, який 22.01.2018 року в приміщенні квартири АДРЕСА_2 побив його, спричинивши тілесні ушкодження та його заявою про залучення до провадження, як потерпілого; випискою №1099 із медичної карти стаціонарного хворого, за якою ОСОБА_6 госпіталізували 22.01.2018 року до хірургічного відділення, де в терміновому порядку прооперували 23.01.2018 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.02.2018 року, за якими потерпілий ОСОБА_6, свідок ОСОБА_8 серед осіб зображених на фотографіях, впізнали ОСОБА_5, котрий 22.01.2018 року в приміщенні квартири АДРЕСА_2 побив ОСОБА_6, спричинивши йому тілесні ушкодження; протоколами проведення слідчих експериментів від 12.02.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та фототаблицями до них, під час яких потерпілий та свідки продемонстрували обставини за яких обвинувачений ОСОБА_5 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6; висновками судово-медичної експертизи №179 від 27.02.2018 року у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: тупа травма живота: множинні розриви тонкої кишки, розриви брижі тонкої кишки з відривом ділянки тонкої кишки від брижі, що ускладнилася внутрішньочеревною кровотечею, дифузним перитонітом, садно на верхньому віці правого ока, садно поперекової ділянки справа, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення; протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 12.03.2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_5 під час якого останній продемонстрували обставини за яких побив ОСОБА_6 спричинивши потерпілому тілесні ушкодження; висновками судово-медичної експертизи №236 від 30.03.2018 року, за якими тілесні ушкодження у ОСОБА_6 могли утворитися за обставин, на які посилаються потерпілий, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, підозрюваний ОСОБА_5 при проведені слідчих експериментів за їх участю.

Зауважень щодо достовірності та допустимості наданих суду доказів з боку учасників судового розгляду висунуто не було.

Клопотання про дослідження інших доказів сторонами не заявлялися.

Враховуючи наведене, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину встановленого судом.

Таким чином, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про те, що діяння кримінального правопорушення мало місце, обвинувачений ОСОБА_5 винен у його вчиненні, а його умисні дії слід правильно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують йому покарання.

ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, фізично здоровий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра, нарколога, та на обліку в службі у справах дітей, посередньо характеризується за місцем мешкання.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 суд відносить: щире каяття у вчиненому злочині, вчинення його неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , за наслідками судового розгляду судом не встановлено.

За матеріалами досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5, складеної сектором ювенальної пробації м.Маріуполя Кальміуського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Донецькій області, враховуючи середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього ОСОБА_5, без позбавлення волі на певний строк можливе.

Згідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. Крім зазначених обставин, суд, за ст.103 КК України, повинен врахувати умови життя неповнолітнього обвинуваченого та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5, суд вважає, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у розмірі, передбаченому санкцією статі кримінального закону, з урахуванням положень ст.102 КК України, із застосуванням ст.ст.75,104 КК України та звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5, цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винній.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який сплив 28.04.2018 року. Сторони кримінального провадження не висловили свого ставлення щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу, його обрання, тому суд враховуючи сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, вважає недоцільним його обрання та продовження.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До початку судового розгляду, прокурором в інтересах держави до законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 було пред'явлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину. В обґрунтування позову, прокурор зокрема зазначила, що через злочинні дії ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_6 перебував на лікуванні в Комунальному закладі охорони здоров'я «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполь» в період з 22.01.2018 року по 6.02.2018 року та на його лікування були витрачені бюджетні кошти. Посилаючись на ст.1206 ЦК України, просила суд стягнути на користь місцевого бюджету на р/р 31418544700001 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38033949 грошові кошти в сумі 5126,12 грн.

В судовому засіданні, прокурор повністю підтримав заявлені ним позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та обвинуваченого, його законного представника, вирішуючи питання щодо пред'явлених позовних вимог виходить з наступного.

Згідно зі ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Таким чином, враховуючи, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_5 не має майна, будь-якого заробітку, доходу достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню законним представником неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, яка визнала позовні вимоги прокурора про стягнення витрат на лікування потерпілого, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши два роки іспитового строку, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов Маріупольської міської прокуратури №1 прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 на користь місцевого бюджету на р/р 31418544700001 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38033949 грошові кошти в сумі 5126 (п'ять тисяч сто двадцять шість) гривень 12 копійок, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому, законному представнику та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: П.І. Папаценко