Ухвала суду № 79968328, 19.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 лютого 2019 року справа № 580/173/19 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М, розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною відмови, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

16.01.2019 ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.57) (далі - відповідач) про:

визнання протиправною відмови відповідача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності, викладену у листі від 02.10.2018 №29/Т-231 та у висновку від 02.10.2018;

скасування висновку від 02.10.2018 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності;

зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та наказу МВС України від 11.01.2016 про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав суду клопотання про звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання висновку щодо наявності дискримінаційних положень в п.3 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" з приводу виплати одноразової грошової допомоги працівникам поліції у разі визначення їм інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, при обов'язковому звільненні їх з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті (за хворобою).

Клопотання мотивоване тим, що положення наведеної норми є дискримінаційними та суперечать засадам Конституції України, оскільки при рівності основних підстав (служба в поліції, травма, інвалідність) визначальною умовою для виплати одноразової грошової допомоги є підстава звільнення зі служби - за станом здоров'я, тоді як особи звільнені за власним бажанням такого права не мають. Представник позивача вказує, що на підстав ст.10 Закону України від 23.12.1997 №776/97-ВР "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (далі - Закон №776/97-ВР) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду. У зв'язку з чим, росив задовольнити клопотання.

Ознайомившись із матеріалами позову, розглянувши вказане клопотання та оцінивши доводи, суд вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.

Ч.1 ст.1 Закону №776/97-ВР визначає, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону є: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Отже, метою діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є захист прав і свобод людини і громадянина, у т.ч. запобігання будь-яким формам дискримінації.

Дискримінацією відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (далі - Закон №5207-VI) визнається ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Абз.8 ч.1 ст.10 Закону №5207-VI встановлено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду.

Суд врахував, що предметом цього спору є перевірка судом наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності відповідно до вимог ст.97 Закону України "Про Національну поліцію".

Оскільки цей спір не пов'язаний зі встановленням наявності ознак дискримінації стосовно позивача, відсутні підстави для звернення судом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на підставі абз.8 ч.1 ст.10 Закону №5207-VI щодо надання відповідних висновків.

Крім того, нормами Закону №776/97-ВР не наділено Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надавати висновки з питань відповідності Конституції України законів України. Такими повноваженнями відповідно до ст.147 Конституції України наділений виключно Конституційний Суд України вирішує.

Для вирішення клопотання суд врахував, що згідно з ч.2 Закону №5207-VI проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями підлягають обов'язковій антидискримінаційній експертизі.

З урахуванням викладеного, оскільки цей спір не пов'язаний з обставинами дискримінації позивача, а нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено звернення адміністративним судом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суд вважає подане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 150-154, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною відмови, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

3. Копії ухвали направити учасникам справи.

Суддя А.М. Бабич