Рішення № 79968039, 20.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6153/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №111 від 08.10.2018 року про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов’язання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.08.2012 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України.

За цією позовною заявою відкрито cпрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов’язання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.08.2012 року по 25.05.2018 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України, залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в прохальній частині позову просив розглядати справу без його участі та без участі позивача. Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є громадянином України, який постійно проживає в країні Ізраїль з 2012 року та йому припинено виплату пенсії з підстав виїзду на постійне місце проживання за кордон на підставі норм законодавства, які 7 жовтня 2009 року Рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнані неконституційними, а тому рішення відповідача, яким відмовлено у поновленні виплати пенсії за заявою позивача є протиправним та судом має бути зобов’язано відповідача здійснити поновлення виплати пенсії позивачу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі відповідача. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки 08.10.2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі №815/1031/18, Суворовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами її розгляду прийнято рішення №111 від 08 жовтня 2018 року про відмову в перерахунку, поновленні виплати пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Вказане рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки законодавством не передбачено прийняття заяви про поновлення виплати пенсії від особи, яка діє по довіреності та/або за дорученням та представляє інтереси іншої особи-пенсіонера. Крім того, задоволення позовної вимоги про зобов’язання Управління здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком позивачу з дати припинення – 01.08.2012 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України призведе до втручання у дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон ЕК917177 (аркуш справи 18).

З 02 лютого 1999 року, по досягненні пенсійного віку та права на повну пенсію по старості, позивачу була призначена пенсія за віком, що підтверджується копією трудової книжки позивача (аркуші справи 17).

У серпні 2012 року ОСОБА_1 виїхав за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, пенсія позивачу була виплачена за шість місяців наперед.

З моменту виїзду за кордон виплату пенсії позивачу припинено на підставі ст. ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Представником позивача за нотаріально посвідченою довіреністю 11.04.2017 року подано до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі заяву про перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком (аркуш справи 15).

8 грудня 2017 року представник позивача звернувся до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про надіслання на його адресу рішення про поновлення або відмову у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

Листом №385/Н-5 від 20.12.2017 року Суворовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі надіслано лист №6258/04 від 05.05.2017 року, яким в поновленні виплати пенсії за віком з дати припинення -01.08.2012 року ОСОБА_1 відмовлено.

Представник позивача не погодився із вказаним листом та звернувся до суду із вимогами щодо визнання протиправної бездіяльності Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов’язання здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.08.2012 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі №815/1031/18 визнано протиправною бездіяльність Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, яка виразилась у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 25.04.2017 року вхід. № 2263/40 про призначення/перерахунок пенсії, зобов’язано Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянути заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 25.04.2017 року вхід. № 2263/40 та прийняти рішення відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами та доповненнями (аркуші справи 9-13).

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі №815/1031/18 Суворовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами її розгляду прийнято рішення №111 від 08 жовтня 2018 року про відмову в перерахунку, поновленні виплати пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» з підстав подання заяви особою, яка діє по довіреності та представляє інтереси іншої особи-пенсіонера (аркуш справи 14).

Позивач не погодився з правомірністю такої відмови у відновленні пенсійних виплат та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 24, ч. 1 ст. 46 ОСОБА_3 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_3, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Гарантоване громадянам ОСОБА_3 України право на соціальний захист передбачене в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 1, ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від’їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не було укладено. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.

Однак, рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними).

З Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, вбачається, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ОСОБА_3 України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 ОСОБА_3 України.

Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 рішення зазначено, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а та у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватися судом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, має право на пенсію, виплату якої було припинено, відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії позивачу як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до п. 1.5, 1.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява, зокрема, про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

З матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник позивача 11 квітня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, в якій просив поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1.

Згідно з п. 2.8, 2.22, 2.23 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача до заяви додано всі необхідні копії документів, зокрема: заяву представника позивача про призначення/перерахунок пенсії від 11.04.2017 року; копію засвідчення справжності підпису №215/17; копію довіреності ОСОБА_4 на право представляти інтереси та бути представником ОСОБА_1 від 21.03.2017 року, ксерокопію паспорту ОСОБА_1, завірену приватним нотаріусом; ксерокопію пенсійного посвідчення ОСОБА_1; заяву на переведення пенсії на рахунок Приватбанку від 11.04.2017 року, ксерокопію паспорту довіреної особи - ОСОБА_4 (аркуші справи 15-20).

Згідно із п. 4.1, 4.10 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Нормами законодавства передбачена можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Таким чином рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №111 від 08 жовтня 2018 року про відмову в перерахунку, поновленні виплати пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» ОСОБА_1, оскільки законодавством не передбачено прийняття заяви про поновлення виплати пенсії від особи, яка діє по довіреності та представляє інтереси іншої особи-пенсіонера є протиправним.

Враховуючи протиправність рішення відповідача щодо не проведення поновлення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у суду є всі підстави для зобов’язання відповідача здійснити такі дії, тобто, зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 26 травня 2018 року.

Щодо вимог позивача про зобов’язання провести поновлення та виплату пенсії з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України, вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивач у 2012 році отримав перед від'їздом за кордон на постійне місце проживання пенсію за шість місяців наперед, починаючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання, що відбувається за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії та таке припинення не є предметом оскарження у цій справі, а з підстав, викладених вище, позивач має право на відновлення виплати пенсії за його зверненням.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст. 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно із ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація)

провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Однак, виплата пенсії позивачу була припинена за заявою позивача, і за результатами розгляду цієї справи в судовому порядку суд прийшов до висновку про необхідність зобов’язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 26.05.2018 року. Нарахування пенсії позивачу не здійснено, а отже порушення зазначених вимог законодавства не допущено, що свідчить про передчасність цих заявлених позовних вимог.

Крім того, законодавством України не передбачено проведення індексації, компенсації сум виплат, що здійснюються у разі вирішення спору щодо порядку та розміру їх нарахування органом яким призначаються пенсії та проводиться їх виплата.

Також, позовні вимоги щодо зобов'язання Управління осучаснити пенсію відповідно до пенсійної реформи України з 01.10.2017 року за обставин справи заявлені передчасно, оскільки суд не може надавати оцінку ймовірному розміру «осучасненої» пенсії позивача, яка фактично не нараховувалась та не виплачувалась, рівно як і зобов’язувати відповідача діяти у встановлений законодавством спосіб, прогнозуючи можливі порушення наперед.

Що стосується вимоги позивача про встановлення контролю виконання судового рішення, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є засобом судового контролю за виконанням судового рішення, який застосовується судом за власною ініціативою та розсудом і не може бути предметом позовних вимог, проте в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №111 від 08.10.2018 року про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов’язання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26 травня 2018 року, а в іншій частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №111 від 08.10.2018 року про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов’язання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.08.2012 року, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №111 від 08.10.2018 року про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 26 травня 2018 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.