Рішення № 79967883, 11.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5167/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В. О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якій позивач просить:

-визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3532 від 05 жовтня 2018 року та Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 660 о/с від 18 жовтня 2018 року;

-поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу превенції патрульної поліції Шевченківського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області з 18 жовтня 2018 року;

-стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 жовтня 2018 року по день поновлення на посаді з вирахуванням відповідних загальнообов’язкових внесків і платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що підставою для його звільнення зі служби в поліції були висновки за результатами службового розслідування. Позивач вважає, що висновок службового розслідування не був об’єктивним, оскільки в матеріалах службового розслідування відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення ним адміністративного правопорушення, під час застосування дисциплінарного стягнення не враховувались усі обставини дисциплінарного проступку, зокрема ті, які пом’якшують відповідальність поліцейського, а саме те, що позивач жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, щиро розкаявся в здійсненому, його діями не заподіяна шкода третім особам та за 17 років служби регулярно преміювався у зв’язку з високими показниками виконання повноважень. Таким чином, ОСОБА_1 вважає оскаржувані накази про притягнення його до відповідальності, такими, що не відповідають критеріям обгрунтованості та пропорційності і просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

27.12.2018 року від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву , в якому він проти позовних вимог заперечує повністю. Зазначив, що під час проведення службового розслідування повністю доведено факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем та Головним управлінням Національної поліції у Львівської області у межах дискреційних повноважень правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки згадане дисциплінарне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 несумісне із статусом поліцейського.

Протокольною ухвалою від 05.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду .

Позивач судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, які наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.04.2002 року проходить службу в органах внутрішніх справ України. З 07.11.2015 року перебував на посаді інспектора відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області .

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.10.2018 року № 3532 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівників поліції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області» на старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.10.2018 року № 660 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Не погоджуючись із вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору у даній справі виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 18 цього Закону визначені основні обов’язки поліцейського.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п. 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

В пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII зазначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Отже, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Так, відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В свою чергу, в розумінні ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок – невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службовою дисципліною відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2018 року працівниками УПП у м. Львові відносно інспектора відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 178 та ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наказом ГУНП у Львівській області від 28.09.2018 року № 3346 за вказаним фактом призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування встановлено, що на під час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та вживав нецензурну лексику в сторону поліцейських та перехожих.

За наслідками службового розслідування, за грубі порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання Конституції України, законів України та нормативно – правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського та скоєння вчинку, що підриває авторитет поліції на інспектора відділу превенції патрульної поліції Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, визначення якому дає ст. 2 Статуту і такою підставою є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки порушника, наслідків та причинного зв'язку між ними.

Стосовно порядку накладання дисциплінарних стягнень, суд зазначає, що такий визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень цієї статті, випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Статуту обставинами, що пом’якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Як вбачається з матеріалів справи, під час службового розслідування за фактом складання 21.09.2018 адміністративних матеріалів за ст.173 та 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 службовою комісією не було враховано обставин, що пом’якшують відповідальність поліцейського, а саме те, що позивач щиро розкаюється та усвідомлює свою провину, за 17 років служби він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, регулярно преміювався у зв’язку із високими показниками виконання повноважень.

Під час перегляду відеозаписів, долучених представником відповідача, до матеріалів справи, судом було встановлено, що ОСОБА_1 під час складання адміністративних протоколів перебував поза службою, у цивільному одязі та не завдав шкоди третім особам.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

- усне зауваження;

- зауваження;

- догана;

- сувора догана;

- попередження про неповну посадову відповідність;

- звільнення з посади;

- пониження в спеціальному званні на один ступінь;

- звільнення з органів внутрішніх справ.

В силу положень ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів п.14 Дисциплінарного статуту, звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Тому, суд не вбачає розсудливих підстав для звільнення позивача, адже зазначені вище обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури щодо накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Суд звертає увагу, що при встановленні факту дисциплінарного проступку підлягає встановленню/доведенню ряд факторів: - протиправності рішення, дії, бездіяльності особи; - вини особи; - наявності негативних (шкідливих) наслідків; причино-наслідкового зв'язку між протиправним діянням та порушенням дисципліни, невиконанням (неналежним виконання) покладених обов'язків.

Суд констатує, що відповідач не надав доказів того, що внаслідок дій позивача було завдано шкоди життю, здоров'ю чи майну третіх осіб. Оформлення адміністративних протоколів здійснювалось у час, коли поліцейський перебував поза службою. Більш того, в протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що позивач порушив права третіх осіб, проте під час службового розслідування ці факти не були підтверджені відповідачем. Таким чином, вищенаведені обставини не можуть слугувати підставою для висновку про порушення ОСОБА_1 від час несення служби.

Також, відповідач не довів факту крайньої ступені тяжкості вчинення позивачем дисциплінарного проступку чи заподіяння ним шкоди та не врахував обставин, що пом’якшують відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку. Ця обставина зумовлює висновок про протиправність рішення щодо застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції. З огляду на це наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3532 від 05 жовтня 2018 року підлягає скасуванню. Похідний наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 660 о/с від 18 жовтня 2018 року в частині, що стосується реалізації дисциплінарного стягнення шляхом звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», також підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов переконання, що винесені відповідачем накази не відповідають низці критеріїв, що визначені ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх рішень щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції.

У зв'язку з цим, суд погоджується з позицією позивача, що оскаржені ним накази про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення позивача із служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Оскільки суд вважає протиправним звільнення позивача зі служби в поліції, то позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Відповідно до частин другої, третьої статті 77 Закон № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Згідно з наказом ГУНП у Львівській області № 660 о/с від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 18 жовтня 2018 року Оскільки день звільнення (18.10.2018) є останнім днем служби, позивач підлягає поновленню на службі з 19.10.2018.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до позиції, зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частин 3-4 ст.91 Закону України «Про Національну поліцію» для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.

За таких обставин, зважаючи на те, що Законом України «Про Національну поліцію» прямо передбачено встановлення поліцейським п'ятиденного робочого тижня, на думку суду, середньоденний заробіток та період вимушеного прогулу слід визначати, виходячи із кількості робочих днів.

Водночас, порядок та виплата грошового забезпечення поліцейських, відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію України» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799) затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі – Порядок №260).

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до наданої ГУНП у Львівській області довідки про доходи від 08.02.2019 року №71/68 встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за серпень 2018 року становив 10 592,35 грн., за вересень 2018 року – 8 122,35 грн., усього – 18 714,70 грн. При цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача, згідно вказаної довідки, складає 266,31 грн.

Однак, даний розмір середньоденного грошового забезпечення обрахований, виходячи з частки суми середнього заробітку за два повні календарні місяці, поділеної на 61 календарний день. Водночас, з огляду на положення Порядку №100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 року № 224/0/103-17/214 «Про розрахунок норми робочого часу на 2018 рік» та додатку до нього у кiлькiсть робочих днiв у серпні 2018 року склало 22 робочих дні, а у вересні 2018 року – 20 робочих днів. Тобто разом 42 робочих дні(22+20=42).

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 18 714,70 грн. : 42 = 445,59 грн.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Відповідно до розрахунку норми робочого часу на 2018 рік кiлькiсть робочих днiв у жовтні 2018 року (з 19.10.2018) склала 9 робочих днів, в листопаді – 22 робочих дні, а в грудні 2018 року – 20 робочих днів.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019 рік при п'ятиденному робочому тижні кiлькiсть робочих днів в січні – 21, в лютому – 7 робочих днів.

Отже, термін вимушеного прогулу позивача складає 79 робочих днів, а розмір середньоденного грошового забезпечення дорівнює 445,59 грн. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 35 201,61 грн. (445,59 грн. х 79 = 35 201,61 грн).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. З огляду на цю норму КАС України суд встановлює порядок виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З огляду норми КАС України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 8 122 (вісім тисяч сто двадцять дві) гривень 35 коп. підлягає негайному виконанню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3532 від 05 жовтня 2018 року та Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 660 о/с від 18 жовтня 2018 року.

Поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу превенції патрульної поліції Шевченківського ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19 жовтня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, місце проживання: 80751, Львівська область, Золочівський район, с.Вороняки, вул.Широка,16) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2018 року по день поновлення на посаді в сумі 35 201 (тридцять п’ять тисяч двісті один) гривень 61 коп. з вирахуванням відповідних загальнообов’язкових внесків і платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 122 (вісім тисяч сто двадцять дві) гривень 35 коп. допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2019.

Суддя В.М. Сакалош