Ухвала суду № 79967543, 20.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

20 лютого 2019 р. м. Чернівці справа № 824/120/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправною оцінки майна.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Чумаченко Анастасії Олегівни по проведенню оцінки нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1;

- визнати протиправною оцінку майна, проведену суб'єктом оціночної діяльності ПП "ТА-Експерт-Сервіс" щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1.

19.02.2019 р. представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої просив забезпечити позов шляхом заборони в межах зведеного виконавчого провадження вчиняти дії щодо реалізації квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, належної на праві власності за ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішення суду у даній адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказував, що у разі задоволення в подальшому вимог поданого позову, матиме місце порушення у виконавчому провадженні прав стягувача, так як і боржника, а передання спірного нерухомого майна на реалізацію унеможливить захист прав або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи наведені обставини, представник позивача просив заяву задовольнити та забезпечити позов.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. 70-77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.

З матеріалів позову видно, що постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чумаченко А.О. від 30.11.2019 р. при примусовому виконанні виконавчого листа №725/101/17 виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 06.11.2017 р. у виконавчому провадженні ВП №56823297 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати, загальною площею 42,1 кв. м. квартира знаходиться в аварійному будинку, без комунікації, без вікон та дверей.

Відповідальним за зберігачем призначено Гандабуру І.І., якого попереджено про кримінальну відповідальність.

15.01.2019 р. старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чумаченко А.О. повідомлено позивача про визначення вартості, оцінки майна боржника.

Як зазначив представник позивача у заяві про забезпечення позову, у разі задоволення в подальшому вимог поданого позову, матиме місце порушення у виконавчому провадженні прав стягувача, так як і боржника, а передання спірного нерухомого майна на реалізацію унеможливить захист прав або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат.

Однак, на підтвердження вказаних обставин представник позивача не надав до суду жодних доказів та не навів очевидних ознак протиправності дій та рішень відповідача.

Звернення до суду з адміністративним позовом, предметом якого є оскарження дій відповідача та визнання протиправними та скасування оцінки майна, не є беззаперечною підставою для забезпечення позову.

Крім того, представником позивача не надано до суду доказів на підтвердження існування загрози того, що у майбутньому неможливо буде здійснити захист прав позивача або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду, спосіб обраний позивачем для забезпечення позову - шляхом заборони в межах зведеного виконавчого провадження вчиняти дії щодо реалізації квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, належної на праві власності за ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішення суду у даній адміністративній справі, фактично є ухваленням рішення у справі без її розгляду по суті та не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Стосовно посилання представника позивача на те, що відповідачем будуть учинятися дії щодо реалізації вказаної квартири до завершення розгляду справи за позовом про визнання протиправними дії державного виконавця, суд зазначає наступне.

Порядок реалізації арештованого майна визначено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за № 1301/29431 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Розділу 1 "Загальні положення" Порядку реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною.

Відповідно до п. 1-3 Розділу 2 "Передача майна на реалізацію" Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Відповідно до п. 2 розділу 4 "Порядок реєстрації учасників електронних торгів (торгів за фіксованою ціною)" Порядку для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком.

Аналіз вищезазначених норм, дає підстави вважати, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною. Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Як видно з матеріалів позову, представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження внесення відомостей до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та здійснення його реалізації за заявкою відділу державної виконавчої служби.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що представником позивача не наведено достатньо обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, а отже, представником позивача не доведено наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 150 КАС України.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся не надано. Не надано доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваних постанов про накладення штрафу та порушення прав, або інтересів позивача таким рішенням.

Судом такі підстави також не встановлені.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду, задоволення заяви позивача про забезпечення позову буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що, в даному випадку, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та суть спірних правовідносин є неприпустимим.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький