Рішення № 79966895, 13.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13.02.2019 р. справа №520/11644/18 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Саєнко Л.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,-

встановив:

Позивач, приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про 1) визнання протиправною та скасування вимоги ГУДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 р. № Ф-00000601306 в сумі 28251,66 грн., 2) визнання протиправним та скасування рішення ГУДФС у Харківській області № 00006341306 від 06.12.2018 року в розмірі 2.825,17 грн.

Аргументуючи заявлені вимоги, зазначив, що не вчиняв правопорушень зі сплати єдиного внеску, які викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, при здійсненні нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведена перевірка показала на порушення позивачем нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак прийнятті спірні рішення владного органу відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є самозайнятою особою, що проводить незалежну професійну нотаріальну діяльність, є приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області та здійснює нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю №2695 від 23.07.1998р. та реєстраційного посвідчення про реєстрацію нотаріальної діяльності № 95 від 20.10.1997р. В установі відповідача перебуває на податковому обліку, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою про взяття на облік платника податків, а також є платником єдиного внеску.

Контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку само зайнятої особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.

Результати перевірки оформлені актом від 12.11.2018р. № 4714/20-40-13-06-07/НОМЕР_1.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення особою правопорушень, а саме: п.1 та 4 ч.2 ст.6, абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 28.251,66 грн. в 2015р.; п.7 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасне подання Таблиці №3 Додаток 5 при строку подання - 04.05.2016р. подано - 24.05.2018р. №34563265.

06.12.2018р. з посиланням на названий акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018р. №0000601306 на суму 28.251,66 грн. та рішення від 06.12.2018р. №00006341306 про застосування штрафних санкцій на суму 2.825,17 грн.

Як з'ясовано судом, юридичним мотивом для винесення оскаржених рішень владний суб'єкт обрав положення п.1 та 4 ч.2 ст.6, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.7 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування», а фактичним мотивом послугувало судження контролюючого органу про заниження платником суми єдиного внеску за 2015 рік на 28.251,66 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску врегульовані Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідноси, далі за текстом Закон), приписами Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на виконання статті 6 Закону №2464-VІ, затверджений Міністерством доходів та зборів України наказом від 09 вересня 2013 року №454 (далі по тексту - Порядок №454).

За положеннями п. 5 ч.1ст. 4 цього Закону позивач є платником єдиного внеску, як особа, яка забезпечує себе роботою самостійно, а саме займається нотаріальною діяльністю.

Частиною 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 7 Закону визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

За змістом ч. 11 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Суд зазначає, що єдиною вимогою до такої особи є відповідність даним річної податкової декларації. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 (Додаток №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2).

Як вбачається з матеріалів справи позивач визначив базу нарахування єдиного внеску на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік у розмірі 132.342,87 грн., що не спростовано відповідачем за результатами проведеної перевірки та, що зафіксовано у акті перевірки від 12.11.2018р. № 4714/20-40-13-06-07/НОМЕР_1.

Відповідно до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску сума доходу складає за 2015рік 132.342,87 грн., що відповідає даним, зазначеним в податковій декларації про майновий стан та доходи за вказаний період.

У період з 01.01.2015р. по 30.11.2015р. позивачем було сплачено єдиного внеску по 867,50 грн. за кожний місяць, та за грудень 2015р. - 8.128,32 грн., всього на суму - 17.671,32 грн.

З проведеного відповідачем обрахунку вбачається, що останнім донараховано суми ЄСВ за 2015 рік у розмірі 28.251,66 грн. (45.922,98 грн. (132.342.87грн.*34,7%) - 17.671,32грн.)

Суд зазначає, що відповідачем під час перевірки не встановлено розбіжностей, чи порушень щодо правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу в деклараціях за 2015 роки, однак, самостійно розділив її рівними сумами на 12 місяців за рік, і з урахуванням цього нарахував позивачу грошові зобов'язання з єдиного внеску, які в свою чергу обумовили застосування штрафу та нарахування пені.

Таким чином, відповідач вийшов за межі змісту ст.7 Закону та визначив базу нарахування єдиного внеску на рівні середньомісячного доходу за рахунок штучного збільшення розміру доходу кожного окремого місяця у межах календарного року у спосіб арифметичного зменшення доходу грудня 2015р. Внаслідок цього, відповідачем на власний розсуд застосована максимальна база нарахування єдиного внеску за кожний місяць звітного року, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Посилання представника відповідача на положення п.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015р. №449, де зазначено, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, є необґрунтованим, з огляду на те, що даний правовий акт почав свою дію лише з 29.05.2015р., а донарахування ЄСВ владним органом здійснено саме з 01.01.2015р., тобто за період, коли Інструкція №449 ще не діяла, що спростовує доводи податкового органу щодо необхідність її застосування у межах спірних правовідносин у період з 01.01.2015р. по 31.04.2015р., виходячи із положень дії загально-правового принципу норми права у часі.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), ст.ст. 6, 8, 19, 62, 129 Конституції України, ст.8 КАС України, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.4 Податкового кодексу України, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та у справі Серков проти України (2011 рік, заява 39766/05) (у яких сформульовано правило тлумачення на користь платника податків усіх сумнівів стосовно розуміння змісту норм закону та оцінки обставин фактичної дійсності), в яких Європейським судом з прав людини сформульовано правило конфлікту інтересів платника податків у разі неоднозначного трактування змісту норми закону, в силу якого у разі наявності суперечливих положень закону чи у разі відсутності "якості закону" необхідно застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податку.

Відповідачем не враховано цього визначального положення чинного законодавства, та прийнято рішення не на користь позивача за умови, що норма чинного законодавства, яка регулює відповідні відносини (ст. 7 Закону), дозволяє трактувати її на користь позивача. За таких умов посилання відповідача на норми підзаконного акту (п. 5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015р. №449) є невірним, оскільки норми підзаконного акту мають меншу юридичну силу та визначають гірші умови нарахування внеску, ніж норми Закону.

Тобто, в даній справі відповідач віддав перевагу найменш сприятливому тлумаченню законодавства, що призвело до накладення на позивача додаткових зобов'язань зі сплати єдиного внеску, що свідчить про втручання у майнові права Позивача в порушення принципів, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Відповідача є протиправними та не можуть розглядатись в якості законної підстави для додаткового нарахування Позивачу єдиного внеску та штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №823/1996/16.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України при винесенні оскаржених рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом справи.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлені вимоги майнового характеру, за які з огляду на положення Закону України "Про судовий збір" має бути сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. Натомість, позивачем сплачено надміру судового збору у загальному розмірі 1.409,60 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань владного органу витрати зі сплати судового збору у розмірі 704, 80 грн.

Роз'яснити позивачу, що надміру сплачений судовий збір повертається у порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 72-77, 90, 139, 211, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу ГУДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 р. № Ф-00000601306 в сумі 28251,66 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУДФС у Харківській області №00006341306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.12.2018 року в розмірі 2825,17 грн.

Стягнути на користь Приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська, 46, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.409 грн. 60 коп.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 20.02.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева