Рішення № 79966798, 11.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5602/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В. О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, за участю третіх осіб – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 міської ради (далі – відповідач), в якому з урахування уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Х сесії сьомого скликання ОСОБА_4 міської ради №285 від 07.06.2016 року «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок, у затвердженні технічної документації з визначення частки, у включенні в перелік для продажу земельної ділянки, у внесенні змін до ухвали», в частині п.2.6. - відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 393,5 кв.м., котра розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов'язати відповідача розглянути питання щодо надання дозволу та прийняття рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 393,5 кв.м., котра розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов’язати відповідача в тридцятиденний строк з моменту вступу в законну силу рішення суду у справі №1340/5602/18 в порядку контролю за виконанням судових рішень подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Також просив поновити йому строк на оскарження рішення Х сесії сьомого скликання ОСОБА_4 міської ради №285 від 07.06.2016 року.

Оскільки, як було встановлено судом під час розгляду клопотання позивача, йому не було відомо про прийняття оскаржуваного ним рішення, а ОСОБА_4 міська рада не повідомила належним чином ОСОБА_3 про результати розгляду його звернення, 10.01.2019 судом причини пропуску позивачем строку звернення до суду було визнано поважними.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмовляючи йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідач жодним чином не вказав, з яких підстав було прийнято оскаржуване рішення. Рішення ОСОБА_4 міської ради не містить підставу для відмови, яка передбачена ст.118 ЗК України, а відтак є протиправним. Покликається на те, що протягом 2011-2015 років ОСОБА_3 неодноразово звертався до відповідача щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації для виділення у власність земельної ділянки за адресою м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 82, однак відповідних рішень прийнято не було. У жовтні 2018 року, на адвокатський запит його адвоката ОСОБА_4 міською радою було надано копію рішення ОСОБА_4 міської ради №285 від 07.06.2016 року «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок, у затвердженні технічної документації з визначення частки, у включенні в перелік для продажу земельної ділянки, у внесенні змін до ухвали», яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 393,5 кв.м. на вул. Л. Українки, 82 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Окрім того, позивач просить врахувати ту обставину, що 04.11.2011 року попередній власник нерухомого майна - ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 427/1000 ідеальних часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться під №82 на вул. Лесі Українки у м. Дрогобич Львівської області, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 0,0976 гектара, кадастровий номер якої – 4610600000:01:002:0072, призначеній для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Згідно даного договору, відповідно до довідки №2728 від 17.10.2011 року, виданої управлінням Держкомзему у м. Дрогобич Львівської області, житловий будинок розміщений на земельній ділянці призначеній для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, загальною площею 0,0976 гектара, кадастровий номер якої - 4610600000:01:002:0072. Земельна ділянка не є власністю відчужувача, а знаходиться у його користуванні та після укладення цього договору, відповідно до ст.120 ЗК України переходить у користування набувача в тому ж обсязі та на таких самих умовах, на яких вона належала попередньому володільцю.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року по справі №2-11/11 співвласникам будинковолодіння ОСОБА_5, ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_7 з другої сторони виділено приміщення будинковолодіння у власність, а також встановлено порядок користування земельними ділянками. Вказаним рішенням суду, в користування ОСОБА_7 виділено дві частини земельної ділянки: земельну ділянку площею 393,5 кв.м. та земельну ділянку площею 253 кв.м., всього загальною площею 646,5 кв.м., що розташовані по вул. Лесі Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області. Учасником даної справи була ОСОБА_4 міська рада, а відтак їй відомо про встановлені судом обставини, котрі в силу положень ч.4 ст.78 КАС України, не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій бере участь ОСОБА_4 міська рада Львівської області.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

29.11.2019 протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

11.02.2019 ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підставою прийняття рішення №285 від 07.06.2016 року була подана позивачем у грудні 2015 року заява, яка зареєстрована у ОСОБА_4 міській раді під вхідним №07/А-1146 від 17.04.2015 року. Листом №3-21/6287 від 18.07.2016 року, який відправлявся простим порядком не рекомендованим листом, ОСОБА_3 було повідомлено про прийняття вказаного рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів. Питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 04.01.2011 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 12.06.2014 року надають ОСОБА_8 лише право на переоформлення право власності на частину будинку та не поширюються на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно. Позивач не представив ОСОБА_4 міській раді правовстановлюючі документи на підставі яких, згідно вимог ст.125,126 ЗК України, ОСОБА_7 користувалась земельною ділянкою. Довідка №2728 від 17.10.2011 року, видана управлінням Держкомзему у м.Дрогобич Львівської області, та рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року, на думку відповідача, не можуть бути правовстановлюючими документами, а відповідно до листа Міськрайонного управління Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в ОСОБА_4 районі та місті Дрогобичі від 14.12.2017 року №013-0172-1361/121-17 у відділі відсутня інформація щодо права власності та права користування на земельну ділянку за адресою: м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 82, а також відсутня інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:002:0072. Основними причинами відмови в наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки стала розбіжність площ та відсутність в ОСОБА_3 окремої поштової адреси на окремий об’єкт нерухомого майна.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення. Просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив. Вважає, що позивач не повинен постійно звертатися до суду з одним і тим же питанням, а відповідач придумувати все нові підстави для відмови позивачу у задоволенні його заяв. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Просив задовольнити позов.

Представник третьої особи – ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав безпідставності такого.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №1561 від 02 жовтня 1953 року за землекористувачами будинковолодіння за адресою: мюДрогобич, вул..Горього 80 (на даний час: м.Дрогобич, вул..Л.Українки 82) було зареєстровано земельну ділянку площею 910 кв.м. та залишено у тимчасове користування лишки площею 534 кв.м. Вказане підтверджується Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року у справі №2-11/11, в якій приймала участь ОСОБА_4 міська рада та треті особи. Вказані обставини сторонами у даній справі не заперечувались.

Згаданим Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року у справі №2-11/11 співвласникам будинковолодіння ОСОБА_5, ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_7 з другої сторони виділено окремі приміщення будинковолодіння у власність, а також встановлено порядок користування земельними ділянками. Зокрема ОСОБА_7 виділено у власність приміщення, позначені на планах контурними лініями зеленого кольору, додатки №4, №7 під літ. 1-5 жила кімната, літ.1-4 коридор, літ.1-3 ванна, горищний простір по лінії виділу частини будинку над приміщеннями, які виділяються в житловому будинку літ.А-1, сарай літ.Б, вбиральню літ.В., також в користування ОСОБА_7 по вул. Лесі Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області виділено земельну ділянку площею 393,5 кв.м. та земельну ділянку площею 253 кв.м., всього загальною площею 646,5 кв.м. Дане рішення переглядалась апеляційною та касаційною інстанціями і набрало законної сили 13.05.2013 року.

Обставини, встановлені рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року по справі №2-11/11, що набрало законної сили, учасником якої була ОСОБА_4 міська рада, не потребують доведення при розгляді даної справи, у якій, також, бере участь ОСОБА_4 міська рада. (ч.4 ст.78 КАС України).

На підставі договору дарування від 04.11.2011 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 427/1000 ідеальних часток житлового будинку, який складається з двох житлових кімнат, однієї кухні та підвалу, житловою площею 37,8 кв.м., загальною площею 84,4 кв.м. До будинку відносяться сарай, вбиральня, огорожа, замощення. Вказане майно знаходиться під №82 на вул. Лесі Українки у м. Дрогобич Львівської області та розташоване на земельній ділянці, загальною площею 0,0976 гектара, кадастровий номер якої – 4610600000:01:002:0072, призначеній для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Згідно вказаного договору відповідно до довідки №2728 від 17.10.2011 року, виданої управлінням Держкомзему у м. Дрогобич Львівської області, житловий будинок розміщений на земельній ділянці призначеній для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, загальною площею 0,0976 гектара, кадастровий номер якої - 4610600000:01:002:0072. Земельна ділянка не є власністю відчужувача, а знаходиться у його користуванні та після укладення цього договору, відповідно до ст.120 ЗК України переходить у користування набувача в тому ж обсязі та на таких самих умовах, на яких вона належала попередньому володільцю. Таким чином Дрогобицький міськрайонний суд провів поділ в натурі нерухомого майна та визначив порядок користування земельною ділянкою на якій знаходилось таке нерухоме майно. Кожен з співвласників отримав в особисту приватну власність частину майна, яке колись було будинковолодінням (садибою) за адресою: м.Дрогобич, вул..Л.Українки 82.

Разом з тим, ОСОБА_3 10.12.2015 року подав до ОСОБА_4 міської ради заяву, яка була зареєстрована за вхідним №07/А-4277, і в якій позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 393,5 м2, за адресою: м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 82 для обслуговування частки житлового будинку з господарськими спорудами, які передані позивачу у власність на підставі договору дарування від 04.11.2011 року. До заяви було долучено копії паспорта заявника, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки, копія договору дарування від 04.11.2011 року.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи План-схеми порядку користування присадибною земельною ділянкою співвласниками по вул..Л.Українки, 82 в м.Дрогобич Львівської області, за якою Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 04.01.2011 року у справі №2-11/11 здійснювався поділ нерухомого майна та визначався порядко користування земельною ділянкою, на земельній ділянці площею 393,5 кв.м. знаходиться частина будинку літ.А-1 та сарай літ.Б, котрі за рішенням суду перейшли у власність ОСОБА_7, і яка в подальшому подарувала їх ОСОБА_3

07.06.2016 року на Х сесії сьомого скликання ОСОБА_4 міської ради було прийнято рішення №285 «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок, у затвердженні технічної документації з визначення частки, у включенні в перелік для продажу земельної ділянки, у внесенні змін до ухвали», пунктом 2.6., якого відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У згаданому рішенні ОСОБА_4 міської ради не наведено підстав для відмови, яка передбачена ст.118 ЗК України та не наведено жодних мотивів прийняття такого рішення.

З відповіді Виконавчого комітету від імені ОСОБА_4 міської ради №3-21/6903 від 06.08.2018 року на заяву ОСОБА_3 №07/А-3375 від 06.07.2018 року щодо надання інформації про результати розгляду поданих у 2011-2015 роках заяв про надання дозволу на виготовлення технічної документації для виділення у власність земельної ділянки, що за адресою: м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 82, вбачається, що кінцевого рішення по заявах ОСОБА_3 прийнято не було у зв’язку з неподанням усіх необхідних документів. Заявнику роз’яснено право повторного звернення із заявою у разі подання усіх необхідних документів. Однак у вказаній відповіді, яка формувалась вже після оскаржуваного рішення №285 від 07.06.2016 року, виконавчий комітет від імені ОСОБА_4 міської ради не вказав яких саме документів не подав заявник, що стало перешкодою для прийняття рішення.

Копію оскаржуваного рішення ОСОБА_4 міської ради №285 від 07.06.2016 року позивач отримав 06.08.2018 року на адвокатський запит представника позивача – адвоката ОСОБА_1, адресований міському голові м.Дрогобич, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізовується громадянами, юридичними особами й державою відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Частиною 1 ст.122 ЗК України установлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Даючи правову оцінку правомірності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, суд враховує наступне:

Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 ЗК України, початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого надається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування.

При цьому, в абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Під час судового розгляду встановлено, що в оскаржуваному рішенні ОСОБА_4 міської ради №285 від 07.06.2016 року не міститься будь-яких покликань на невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, тобто не зазначено підстав для відмови, які передбачені ст.118 ЗК України.

В судовому засіданні представником відповідача не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження надіслання ОСОБА_3, ОСОБА_4 міською радою листа від 18.07.2016 №3-21/6287 та рішення №285 від 07.06.2016 року.

Відмова ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на підставах, що не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, через що такі суперечать закону та є протиправними.

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи покликання представника ОСОБА_4 міської ради що надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 393,5 м2, за адресою: м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 82 для обслуговування частки житлового будинку з господарськими спорудами, які передані позивачу у власність на підставі договору дарування від 04.11.2011 року, порушуватиме права та інтереси третіх осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення ОСОБА_4 міської ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, не ґрунтуються на вимогах закону.

З аналізу наведених норм убачається, що ОСОБА_4 міськрада під час прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).

У справі "Еліа СРЛ проти Італії" від 02.08.2001 року, заява № 37710/97 Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв'язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку. Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.

Суд прийшов до висновку, що відмова ОСОБА_4 міської ради у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, порушує право ОСОБА_3 правомірно очікувати на «належне урядування» та на початок процедури оформлення прав мирне володіння майном, а саме відведення ділянки.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення цього суду є обов’язковим для виконання Україною.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74).

При вирішення справи, суд, враховує в якості джерела права наведені вище рішення Європейського суду стосовно обов'язку держави дотримуватися принципів належного врядування і правової (юридичної) визначеності, які є елементами конституційного принципу верховенства права та ст.8 Основного Закону України.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує роз’яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України №7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Приймаючи рішення зобов'язати відповідача розглянути питання щодо надання дозволу та прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши норми земельного законодавства, дослідивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Тому, у цьому випадку вимога позивача зобов’язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 382 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Х сесії сьомого скликання ОСОБА_4 міської ради №285 від 07.06.2016 року «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок, у затвердженні технічної документації з визначення частки, у включенні в перелік для продажу земельної ділянки, у внесенні змін до ухвали», в частині п.2.6. - відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язати ОСОБА_4 міську раду на найближчому засіданні сесії повторно розглянути звернення ОСОБА_3 щодо надання дозволу та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 393,5 кв.м., що розташована по вул. Л. Українки, 82 у м. Дрогобич Львівської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У порядку контролю за виконанням судових рішень зобов’язати ОСОБА_4 міську раду в тридцятиденний строк з моменту вступу в законну силу рішення суду у справі №1340/5602/18 подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 міської ради (82100, м.Дрогобич, площа ОСОБА_1, 1; код ЄДРПОУ 04055972) за рахунок її бюджетних асигнувань 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_3 (82100, м.Дрогобич, вул.Лесі Українки, 84; РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд до протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2019.

Суддя В.М. Сакалош