Рішення № 79962066, 20.02.2019, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1819/18

Провадження № 2/485/305/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтки І.А.,

секретар судового засідання Шеремет Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

встановив:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним їй на праві власності житловим будинком №35 по вул. Східна, 35 в м.Снігурівка Миколаївської області. Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач доводиться їй зятем, а саме є чоловіком її рідної доньки, за вказаною адресою зареєстрований, але не проживає більше одного року без поважних причин. Добровільно знятися з реєстрації в будинку відповідач не бажає, чим порушує її права, як власника будинку.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Позивач подала суду заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю, проти заочного розгляд справи заперечень не мала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади Снігурівського районного суду Миколаївської області та направлення повідомлення поштовим відправленням за місцем реєстрації. Згідно акту депутата Снігурівської міської ради від 15.11.2018 року за місцем реєстрації відповідач не проживає. Причини неявки суду невідомі. Відзив не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок №35 по вул.Східна в м.Снігурівка Миколаївської області. На підтвердження такого позивачем надано копію свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення Снігурівської міської ради від 07 липня 1992 року №297, та зареєстрований в НМБТІ 22 березня 2001 року за реєстровим №1401 у реєстровій книзі №19 (а.с.6).

05 вересня 2000 року у вказаному жилому будинку за згоди власника був прописаний відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується записом в будинковій книзі (а.с.7-10). Вказане також підтверджується довідкою Снігурівської міської ради Миколаївської області№810/-1-2.5 від 20 листопада 2018 року (а.с.22).

Згідно акту депутата Снігурівської міської ради Миколаївської області ОСОБА_3, складеним 18 лютого 2019 року, ОСОБА_2 за місцем реєстрації з кінця 2000 року по теперішній час не проживає, що підтверджують сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Позивач зазначає, що її зять змінив місце проживання та постійно проживає за межами України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що відповідач був зареєстрований та проживав у будинку позивача як член її сім"ї, а тому до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 405, 150, 156 ЦК України.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно зі ст..405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У ході судового розгляду підтверджено обставини щодо права власності позивача на житлове приміщення, відсутність відповідача за зареєстрованим місцем проживання з 2000 року, тобто понад один рік, відсутності доказів щодо створення позивачем перешкод у користуванні житлом, участі відповідача в утриманні будинку чи виявлення ним інтересу до житла. Доказів поважності причин відсутності відповідача понад зазначений термін судом не встановлено, так само як і наявності домовленості між сторонами про інший строк збереження права на проживання у житловому будинку.

Відповідно до ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, підлягає задоволенню.

Судові витрати з відповідача позивач просив не стягувати.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268, 280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Казахстан, таким, що втратив право користування житловим будинком №35 по вул.Східна, 35 в м.Снігурівка Миколаївської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 20.02.2019 р.

Суддя