Рішення № 79959101, 19.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/73/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранслогістика",

вул. Смілянська, буд. 163, м. Черкаси, 18007;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс",

вул. Львівська, буд. 4, с. Задністрянське, Галицький район,

Івано-Франківська область,77133;

про стягнення 60 945,20грн, з яких: 50 000,00грн - основний борг, 945,20грн - 15% річних, 10 000, 00грн - штраф,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №22 від 30.01.2019);

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, (ордер серія ІФ №070501 від 18.02.2019; посвідчення №756 від 05.01.2011).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранслогістика" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 60 945,20 грн, з яких: 50 000,00грн - основний борг, 945,20грн - 15% річних, 10 000, 00грн - штраф за договором поставки №101018 від 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” від 09.12.2010, “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки №101018 від 10.10.2018 на виконання умов якого позивач згідно видаткової накладної №004857 від 12.10.2018 поставив відповідачу товар - запасні частини до вантажної та спеціальної техніки на загальну суму 150 000,00грн;

- неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов"язання обумовленого п.5.1. договору щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, внаслідок чого неоплаченою залишилась його вартість в розмірі 50 000,00грн (100 000,00грн відповідачем сплачено);

- пункти 6.3., 6.4. договору, приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких, за порушення строків виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано 945,20грн - 15% річних, 10 000, 00грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовує нормами статей 11, 526, 530, 549, 625, 638, 712 Цивільного кодексу України, статей 6, 230 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні наявність основного боргу в розмірі 50 000,00грн визнав в повному обсязі, проти стягнення 15% річних та штрафу заперечив. Подав суду клопотання б/н від 18.02.2019 (вх№2846/19 від 19.02.2019) в якому просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи, оскільки договір про надання правової допомоги укладено 18.02.2019.

З"ясуваши всі обставини на яких ґрунтується клопотання представника відповідача б/н від 18.02.2019 (вх№2846/19 від 19.02.2019) суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.

В силу статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи. При цьому згідно з приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2019 з відомостями про дату час та місце розгляду справи у відповідності до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України вручена відповідачу завчасно - 30.01.2019 (а.с.17) і відповідно ТОВ "Захід-Транс-Сервіс" за переконанням суду мав достатньо часу (з 31.01.2019 до 19.02.2019) для того щоб забезпечити представництво своїх інтересів в суді у відповідності до приписів статей 56, 58, 60 Господарського процесуального кодексу України в т. ч. скористатись правами наданими нормами статей 42, 165 Господарського процесуального кодексу України та належним чином підготуватись до участі в судовому розгляді справи. Разом з тим в судовому засіданні досліджено всі наявні в матеріалах справи докази та з"ясовано аргументи позивача та твердження відповідача щодо предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранслогістика" (постачальник/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №101018 від 10.10.2018.

Згідно пункту 1.1. постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець -прийняти та оплатити товар - запасні частини до вантажної, спеціальної техніки в асортименті, відповідно до видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід'ємною частиною даного договору.

В силу пункту 1.2. договору підтвердження факту узгодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Загальна сума договору становить 150 000,00грн і визначається, як сума всіх видаткових накладних, які будуть підписані між сторонами протягом дії даного договору.

Пунктом 5.1. договору обумовлено, що покупець розраховується з постачальником за отриманий згідно видаткових накладних товар в порядку 60 000,00грн передоплати в день підписання накладних, що становить 40 % від загальної ціни договору, залишкові 60 % суми договору в розмірі - 90 000,00грн покупець сплачує протягом 45 календарних днів. Покупець зобов'язався перерахувати повну оплату за товар в строк до 01 грудня 2018року з дати отримання товару. Датою отримання товару вважається дата передачі товару Покупцю, що зазначена у видатковій накладній.

На виконання умов договірних відносин позивач поставив відповідачу по видатковій №004857 від 12.10.2018 (а.с.12) товар - запасні частини до вантажної та спеціальної техніки на загальну суму 150 000,00грн.

Проте неоплаченою залишилась вартість поставленого товару на суму 50 000,00грн, яка визнається учасниками справи та не підлягає доказуванню в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в сумі 50 000,00грн, а також 945,20грн - 15% річних, 10 000, 00грн - штрафу, нарахованих на підставі пунктів 6.3., 6.4. договору, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №101018 від 10.10.2018 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач в судовому засіданні визнав наявність невиконаного грошового зобов"язання в сумі 50 000,00грн то вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктами 6.3., 6.4. договору сторони обумовили, що за прострочення строків оплати товару, які зазначені змістом п.5.1. даного договору, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує постачальнику 15% річних від простроченої суми. У випадку порушення строків перерахування оплати за товар більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Судом визнається правомірним нарахування відповідачу за неналежне виконання грошового зобов"язання 15% річних за період з 01.12.2018 по 15.01.2019 в сумі 945,20грн та 10 000, 00грн - 20% штрафу від суми 50 000,00грн.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність неоплаченої вартості поставленого товару в сумі 50 000,00грн визнав в повному обсязі, а заперечення щодо покладення додаткових юридичних обов"язків за неналежне виконання грошового не обґрунтовані будь-якими доказами.

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 50 000,00грн - основного боргу, 945,20грн - 15% річних, 10 000, 00грн - штрафу.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625-629, 655, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "Автотранслогістика" до відповідача ТОВ "Захід-Транс-Сервіс" про стягнення 60 945,20грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", вул. Львівська, буд. 4, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область,77133 (ідентифікаційний код 37799907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранслогістика", вул. Смілянська, буд. 163, м. Черкаси, 18007 (ідентифікаційний код 38089771) 50 000,00грн (п"ятдесят тисяч грн 00 коп.) - заборгованості, 945,20грн (дев"ятсот сорок п"ять грн 20коп.) - 15% річних, 10 000, 00грн (десять тисяч грн 00коп.) - штрафу, 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 20.02.2019

Суддя С.Кобецька