Рішення № 79955150, 07.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 р. м. Чернівці справа № 824/217/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Сулими М.П.

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Смутняка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про стягнення грошових коштів.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням позову у новій редакції та заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на його користь середній заробіток за затримку виконання рішення суду в розмірі 47850,00 грн;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на його користь компенсацію утрати частини невиплаченої вчасно середньої плати в розмірі 1844,37 грн;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на його користь витрати на правничу допомогу у орієнтовному розрахунку станом на 24.05.2018 р. 6000,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 р., у справі №824/222/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення адміністративний позов задоволено повністю та поновлено його на роботі. Однак, рішення суду виконано тільки 09.02.2018 р., з порушенням строків встановлених законом, у зв'язку із чим, вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити йому середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення та компенсацію утрати частини невиплаченої вчасно середньої плати.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь позивача середнього заробітку за затримку виконання рішення суду в розмірі 47850,00 грн та стягнення з компенсації утрати частини невиплаченої вчасно середньої плати в розмірі 1844,37 грн є безпідставними, оскільки виходячи з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2018 р. у справі №824/222/17-а, адміністративне провадження №К/9901/1150/17 за результатами розгляду касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області, судом дано чітке визначення, що є періодом вимушеного прогулу та визначення, який саме період часу є періодом вимушеного прогулу. Так, судом констатовано, що судам першої та апеляційної інстанції встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, отже період часу з 15.03.2017 р. по 13.07.2017 р. є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, має відшкодовуватися відповідно до вимог чинного трудового законодавства, виходячи із розміру середнього заробітку за останні два місяці, що передували звільненню. У свою чергу Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з метою виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/222/17-а, перерахувало кошти на розрахунковий рахунок позивача у сумі 26730,00 грн, без вирахування одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю.

Крім того, відповідач зазначив, що 19.07.2017 р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою. За результатами розгляду якої позивачу запропоновані вакантні на той час посади, які позивач відповідно до його освіти, кваліфікації та досвіду роботи міг би обіймати. Таким чином, на момент звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 19.07.2017 р. було декілька рівнозначних посад, однак позивач чітко не визначився із вказав на якій саме посаді просить його поновити.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначив, що є підстави стверджувати про те, що позивач знав про перелік посад, що є вакантними та рівнозначними тій, яку він обіймав до моменту звільнення, станом на день прийняття Чернівецьким окружним адміністративним судом постанови від 13.07.2017 р. Однак, у зверненні від 19.07.2017 р. не вказав на якій саме посаді просить його поновити, а отже про чітке та однозначне волевиявлення з боку працівника не має жодних аргументованих підстав.

З огляду на вищезазначені факти та враховуючи, що позивачу було відомо про постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та про перелік вакантних посад Головного управління, однак його волевиявлення щодо поновлення на роботі не було. Позивач не з`явився до відповідача для поновлення на роботі, не відповідав на листи відповідача та не надав трудову книжку. Таким чином, об`єктивної змоги щодо поновлення на роботі позивача не було, так як і не було жодних активних дій з його боку.

Позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України на подання відповіді на відзив.

11.05.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про закриття провадження у адміністративній справі №824/217/18-а відмовлено.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.05.2018 р. заяву позивача про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про стягнення грошових коштів залишено без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2018 р. у справі №824/217/18-а апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області задоволено. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.05.2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про стягнення грошових коштів скасовано. Справу передано на розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

17.01.2019 р. відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.02.2019 р. занесеною до протоколу судового засідання прийнято клопотання представника відповідача про відкликання клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.02.2019 р. позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, яке відбулося 07.02.2019 р. заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13.07.2017 р. постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №824/222/17-а від 29.11.2017 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області від 13.03.2017 р. №3-к "Про звільнення ОСОБА_1.". Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з 15.03.2017 р. на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді головного спеціаліста - бухгалтера Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2017 р. по 13.07.2017 р. у сумі 26730,00 грн за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю. Постанову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, звернуто до негайного виконання. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в сумі 2500,00 грн (а.с. 8-13, 14-17).

19.07.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив негайно виконати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р. в частині поновлення його на роботі та виплатити йому середній заробіток за один місяць. Вказана заява зареєстрована відповідачем 19.07.2017 р. за №С-2487/0/5-17 (а.с. 48).

За результатами розгляду заяви, відповідач листом №2068/6-17 від 07.08.2017 р. повідомив, що на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.03.2107 р. ним подано апеляційну скаргу. З огляду на викладене вказав, що Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області скористалося правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с. 52).

14.08.2017 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень правління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Саінчуком Є.В. відкрито виконавче провадження ВП №54498427 про примусове виконання виконавчого листа Чернівецького окружного адміністративного суду №824/222/17а від 09.08.2017 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць (а.с. 117).

Постановою головного Відділу примусового виконання рішень правління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Саінчука Є.В. від 08.11.2017 р. у виконавчому провадженні ВП №5449842 закінчено виконавче провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням згідно з виконавчим документом, на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області №0-24-0.72-5699/2-17 та доданого платіжного доручення (а.с. 119).

З метою виконання судового рішення у справі №824/222/17-а, а також відповідно до кваліфікаційних вимог, відповідач листами від 01.12.2017 р. та від 13.12.2017 р. надав позивачу перелік вакантних посад наявних у Головному управління Держгеокадастру у Чернівецькій області станом на 01.12.2017 р. (а.с. 49, 51, 72, 73).

19.12.2017 р. позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом, в якому просив надати публічну інформацію щодо: організаційно-штатної структури відділу у Кіцманському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області; перелік вакантних посад відділу у Кіцманському районі станом на 19.12.2017 р. Вказаний запит зареєстровано відповідачем 22.12.2017 р. за №Пі56 (а.с. 137).

За результатами розгляду інформаційного запиту, 28.12.2017 р. відповідач листом №0-24-0.6-6951/2-17 надав позивача запитувану інформацію, а також втретє запропонував позивачу розглянути питання працевлаштування на посадах в Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, на які позивач може бути призначений з урахуванням кваліфікаційного рівня та на виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду (а.с. 138).

05.01.2018 р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому надав згоду на призначення його на посаду у відділі контролю за використанням та охороною земель у Заставнівському та Кіцманському районах (а.с. 53, 74).

З метою оформлення працевлаштування на посаді державної служби в Головному управлінні, 16.01.2018 р. відповідач листом №97/6-18 запропонував позивачу прибути особисто до управління Персоналом (місто Чернівці, вулиця Героїв Майдану, 194а, кабінет 419) у робочий час (а.с. 50, 75).

22.01.2018 р. позивач подав до відповідача заяву, в якій просив поновити його з 15.03.2017 р. на посаді рівнозначній, що він займав до звільнення, а саме головного спеціаліста бухгалтера відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області у відповідності до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р. у справі №824/222/17-а (а.с. 54).

09.02.2018 р. відповідач видав наказ №42-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1.", яким поновив позивача на роботі з 15.03.2017 р. на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (а.с. 18, 55).

Вважаючи дії відповідача щодо несвоєчасного поновлення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, судом встановлено, що відповідач виконав рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.

Зокрема, 13.09.2017 р. відповідач перерахував позивачу 5379,41 грн середній заробіток згідно постанови у справі № 824/222/17-а, з урахуванням сплачених податків та зборів (а.с. 78, 133).

Листом від 25.01.2018 р. Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області повідомило відповідача про безспірне списання коштів з рахунка боржника на користь позивача у розмірі 20047,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору в сумі 2500,00 грн (а.с. 77).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних міркувань.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Оскільки нормами Закону №889-VIII не врегульовано питання проведення виплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України (в редакції до 14.12.2017 р.) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 255 КАС України (в редакції до 14.12.2017 р.), постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, являється ознакою складу злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України є підставою для його виконання.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 14 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, чинного на час виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органів державної виконавчої служби (державних виконавців) несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судом встановлено, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №824/222/17-а від 29.11.2017 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області від 13 березня 2017 р. №3-к "Про звільнення ОСОБА_1.". Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 з 15.03.2017 р. на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді головного спеціаліста - бухгалтера Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2017 р. по 13.07.2017 р. у сумі 26730,00 грн за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю. Постанова в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягала до негайного виконання (а.с. 8-13, 14-17).

Наказом №42-к від 09.02.2018 р. "Про поновлення на роботі ОСОБА_1." Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області поновило ОСОБА_1 на роботі з 15.03.2017 р. на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (а.с. 18).

Враховуючи те, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2016 р. у справі №824/222/17-а, яка набрала законної сили 29.11.2017 р., в частині поновлення ОСОБА_1 з 15.03.2017 р. на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді головного спеціаліста - бухгалтера Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області виконана тільки 09.02.2018 р. шляхом прийняття наказу №42-к від 09.02.2018 р. "Про поновлення на роботі ОСОБА_1.", суд приходить до висновку, що позивач має право відповідно до ст. 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 29.11.2017 р. по 09.02.2018 р.

Судовими рішеннями у справі №824/222/17-а встановлеон, що середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці становила 330,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що за період з 29.11.2017 р. по 09.02.2018 р. (50 робочих днів) середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 16500,0 грн. (50 р.д. х 330,00 грн).

Отже, позовна вимога про стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку виконання рішення суду в розмірі 47850,00 грн підлягає частковому задоволенню, а саме суд стягує з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі (посаді) за період з 29.11.2017 р. по 09.02.2018 р. в розмірі 16500,00 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь позивача компенсації утрати частини невиплаченої вчасно плати в розмірі 1844,37 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Так, середній заробіток - це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період чаcy. Середній заробіток відображає регулярні виплати, зумовлені системами робітної плати, і є типовим для даного працівника. Середній заробіток визначається з фактичної заробітної плати за минулий час.

Законодавство передбачає різні способи обчислювання середнього заробітку залежно від мети. При цьому, вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Тобто, в даному випадку необхідно розрізняти оплату за фактично виконану роботу, на яку посилається позивач при здійсненні розрахунку індексації заробітної плати, та оплату за вимушений прогул, тобто оплату за час протягом якого звільнений працівник не виконував трудові функції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь позивача компенсації утрати частини невиплаченої вчасно середньої плати в розмірі 1844,37 грн є помилковою та такою, що не підлягає задоволенню, так як об'єктом індексації є саме оплата праці (виконаної роботи), а не середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі (посаді).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час судового розгляду справи відповідач не довід належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо несвоєчасного поновлення позивача на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді головного спеціаліста - бухгалтера Відділу Держгеокадастру у Кіцманському районі Чернівецької області.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів наданих учасниками справи, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова або службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як видно з матеріалів справи, разом із позовом позивач подав до суду розрахунок витрат на правничу допомогу згідно договору від 15.01.2018 р. на загальну суму 2643,50 грн, що включає: зібрання доказів та підготовки до виготовлення позовної заяви - 0,5 год., вартість роботи 440,50 грн; виготовлення позовної заяви до суду 2 год, вартість роботи 1762,00 грн (а.с. 21).

На підтвердження оплати послуг адвоката, позивачем надано до суду квитанцію прибуткового касового ордера №1 від 20.02.2018 р. на суму 1000,00 грн.

21.05.2018 р. позивачем подано до Чернівецького окружного адміністративного суду заяву, відповідно до змісту якої позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 6000,00 грн.

Однак, доказів які б свідчили про здійснення оплати витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн позивач до суду не надав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1000,00 грн.

В ході судового розгляду справи відповідач не довід неспівмірність витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 134, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, буд. 194-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39909396) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі (посаді) за період з 29.11.2017 р. по 09.02.2018 р. в розмірі 16500,00 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, буд. 194-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39909396) судові витрати (витрати на правничу професійну допомогу) в сумі 1000,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.02.2019 р.

Суддя В.К. Левицький