Рішення № 79955133, 19.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/615/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурної-будівельної інспекції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати Рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області №17 від 10.01.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №1498 від 01.11.2016 року він є власником земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_2, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, площею: 0,1587 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

03.04.2017 року Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради позивачу, на його замовлення, видано Містобудівні умови та обмеження №1405/17 забудови земельної ділянки для будівництва об'єкта - "Будівництво станції технічного обслуговування, мийки, магазину та кафе", по АДРЕСА_1.

Однак, за результатами планової перевірки Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за період ІІ-ІV кварталу 2016 року та І-ІІІ кварталу 2017 року Рішенням Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області за №17 від 10.01.2018 року про скасування дії виданих позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки скасовано рішення про видання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для "Будівництво станції технічного обслуговування, мийки, магазину та кафе" по АДРЕСА_1 №1405/17 від 03.04.2017 року.

Позивач вважає, що вказане Рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області №17 від 10.01.2018 року є протиправним, прийнятим без встановлення фактичних обставин справи, висновки про виявлені порушення у сфері містобудівної діяльності є необґрунтованими та безпідставними, прийняття даного рішення грубо порушує його конституційні права щодо вільного розпоряджання та користування власністю, набутою на законних підставах.

Зазначив, що згідно отриманої відповіді від розробника, Державного підприємства Державний інститут проектування міст "Містопроект" Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, від 18.04.2018 року № 298/12-1 земельна ділянка по АДРЕСА_1 вказана як територія автозаправної станції і за функціональним призначенням відповідає зоні КС-4. На кресленні "Схема зонування території за функціональним регламентом" роботи "План зонування території м. Чернівці" дана ділянка помилково вказана зоною КС-2 замість КС-4, що потребує внесення зміни в зонінг в установленому порядку. Зона КС-4 передбачає розміщення підприємств і споруд 5 класу шкідливості, для яких вимагається організація СЗЗ радіусом 50 м. і для яких допустимим видом забудови є підприємства по обслуговуванню легкових автомобілів: СТО, АЗС, мийки тощо. Разом з тим, функціональний регламент зони КС-2 також допускає розміщення станцій технічного обслуговування автомобілів, авторемонтних підприємств та автозаправочних станцій.

Виходячи з вищенаведеного, позивач стверджував, що на ділянці по АДРЕСА_1 можливе розміщення станції технічного обслуговування та мийки для легкових автомобілів і надання відповідних містобудівних умов та обмежень без внесення вищевказаної зміни в зонінг.

Враховуючи наведене позивач вважає, що Рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області №17 від 10.01.2018 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду відзив проти позову в якому зазначив, що керуючись чинним законодавством, головними інспекторами будівельного нагляду Управління, на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22.09.2017 року №1480 "Про затвердження плану перевірок діяльності уповноважених органів містобудування та архітектури на IV квартал 2017", проводилась планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

На підставі отриманих від Управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради документів, головними інспекторами будівельного нагляду було досліджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 1405/17 від 03.04.2017 року та документи, які стали підставою для їх видачі.

В ході перевірки визначено, що земельна ділянка, на якій планується розміщення об'єкту будівництва, відноситься до комунально-складських зон, зони КС-2 зона, що передбачає розміщення каналізаційних очисних споруд. Відповідно до Пояснювальної записки до зонінгу м. Чернівці, до переліку об'єктів, які входять до розділів "Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок", "Супутні види забудови та іншого використання" та "Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок" зони КС-2, не входить вид запланованого об'єкту будівництва (станція технічного обслуговування, мийка, магазин та кафе).

Таким чином, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 1405/17 від 03.04.2017 року об'єктом нагляду було видано з порушенням вимог п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 2.2, п. 3.7, п. 2.4 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 "Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст".

На думку відповідача, у зв'язку з тим, що параметри забудови, встановлені містобудівними умовами та обмеженнями земельної ділянки порушують державні вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, посадовими особами Управління було прийнято Рішення № 17 від 10.01.2018 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №1405/17 від 03.04.2017 року на об'єкт "Будівництво станції технічного обслуговування, мийки, магазину та кафе по АДРЕСА_1", виданих Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

Таким чином, посадові особи Управління діяли в межах чинного законодавства та керуючись визначеною законом компетенцією.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 13.09.2018 року.

Судове засіданні призначене на 13.09.2018 року відкладено на 09.10.2018 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Представник позивача в судовому засіданні призначеному 09.10.2018 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене 09.10.2018 року не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів законності винесення спірного рішення, ознайомлення з матеріалами справи та обґрунтування підстав скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.04.2017 року.

В судовому засіданні 09.10.2018 року, враховуючи клопотання представника позивача, суд перейшов до подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

01.11.2016 року між Чернівецькою міською радою (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1498, за умовами якого Продавець на підставі рішень 51 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 27.06.2014 року №1270, 8 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05.07.2016 року №302, 10 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 28.07.2016 року №343 та протоколу №18/26 земельних торгів від 01.11.2016 року з продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1, Продавець при умові повної сплати вартості земельної ділянки "Покупцем", згідно умов п. 2.4. цього Договору та відшкодування витрат здійснених на підготовку лоту до проведення земельних торгів, згідно умов п. 4.1. цього Договору, зобов'язується передати у власність - продати із земель комунальної власності, що знаходиться у віданні та розпорядженні Чернівецької міської ради, а Покупець зобов'язується сплатити суму коштів, згідно умов п. 2.4. та р. 4.1. цього Договору та прийняти у власність - купити земельну ділянку з усіма обмеженнями площею 0,1587 га, згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, кадастровий номер якої - НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 997120973101 (а.с. 38-41).

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №1498 від 01.11.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, площею: 0,1587 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 37).

03.04.2017 року Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради позивачу, на його замовлення, видано Містобудівні умови та обмеження №1405/17 забудови земельної ділянки для будівництва об'єкта - "Будівництво станції технічного обслуговування, мийки, магазину та кафе", по АДРЕСА_1 (а.с. 36).

В період з 26.12.2017 року по 10.01.2018 року представниками відповідача проведено планову перевірку дотримання Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за період діяльності ІІ-IV квартал 2016 року та І-ІІІ квартал 2017 року. Результати перевірки зафіксовано в акті перевірки від 10.01.2018 року (а.с. 69-77).

Так, під час вказаної перевірки було здійснено перевірку правомірності видачі Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради позивачу містобудівних умов та обмежень 03.04.2017 року №1405/17. В ході перевірки визначено, що земельна ділянка, на якій планується розміщення об'єкту будівництва, відноситься до комунально-складських зон, КС-2 - зона, передбачена для розміщення каналізаційних очисних споруд (КОС). Відповідно до Пояснювальної записки до Зонінгу м. Чернівці, до переліку об'єктів, які входять до розділів "Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок", "Супутні види забудови та іншого використання" та "Допустимі види забудови, та іншого використання земельних ділянок" зони КС-2, не входить вид запланованого об'єкту будівництва (станція технічного обслуговування, мийка, магазин та кафе).

Враховуючи вищезазначене, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №1405/17 від 03.04.2017 року видані Управлінням із порушенням містобудівного законодавства, а саме: п. 2.2. п. 3.7., п. 2.4 Порядку №109, п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" п. 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698 (якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень).

З огляду на вказані висновки, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області прийнято рішення №17 від 10.01.2018 року про скасування рішення про видання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для "Будівництво станції технічного обслуговування, мийки, магазину та кафе" по АДРЕСА_1 №1405/17 від 03.04.2017 року, що видані Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (а.с. 35).

Не погоджуючись з рішенням Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області №17 від 10.01.2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З матеріалів справи судом також встановлено, що відповідно до Листа Державного підприємства Державний інститут проектування міст "Містопроект" №298/12-1 від 18.04.2018 року "Про надання роз'яснення" згідно креслень "Опорний план" та "Генеральний план" розробленого інститутом "Містопроект" у 2012 році Генерального плану м. Чернівці, земельна ділянка по АДРЕСА_1 вказана як територія автозаправної станції і за функціональним призначенням відповідає зоні КС-4. На кресленні "Схема зонування території за функціональним регламентом роботи "План зонування території м. Чернівці" дана ділянка помилково вказана зоною КС-2 замість КС-4, що потребує внесення відповідної зміни в зонінг в установленому порядку.

Зона КС-4 передбачає розміщення підприємств і споруд 5 класу шкідливості для яких вимагається організація СЗЗ радіусом 50 м і для яких допустимим видом забудови є підприємства по обслуговуванню легкових автомобілів: СТО, АЗС, мийки тощо.

Разом з тим, функціональний регламент зони КС-2 також допускає розміщення станцій технічного обслуговування автомобілів, авторемонтних підприємств та автозаправочних станцій.

Виходячи з вищевикладеного, на ділянці по АДРЕСА_1 можливе розміщення станції технічного обслуговування та мийки для легкових автомобілів і надання відповідних містобудівних умов та обмежень без внесення зміни в зонінг (а.с. 44).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038 (далі - Закон №3038 ).

Вказаний закон спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області ґрунтується на порушенні вимог містобудівного законодавства, а саме:

- вимог п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038, п. 2.2. п. 3.7., п. 2. 4 "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст" (надалі - Порядок), затвердженого наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 (який діяв на момент видачі містобудівних умов та обмежень), а саме: земельна ділянка, на якій планується розміщення об'єкту будівництва, відноситься до комунально-складських зон, КС-2 - зона, передбачена для розміщення каналізаційних очисних споруд (КОС). Відповідно до Пояснювальної записки до Зонінгу м. Чернівці, до переліку об'єктів, які входять до розділів "Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок", "Супутні види забудови та іншого використання" та "Допустимі види забудови, та іншого використання земельних ділянок" зони КС-2, не входить вид запланованого об'єкту будівництва (станція технічного обслуговування, мийка, магазин та кафе).

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (ч. 8 ст. 1 Закону №3038).

Відповідно до приписів статті 16 Закону №3038 встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно статті 17 Закону №3038 - генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Статтею 18 Закону №3038 визначено, що план зонування території, який розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Зонування території здійснюється з дотриманням вимог установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Частинами 4 та 5 статті 26 Закону №3038 встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з положеннями статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Листа Державного підприємства Державний інститут проектування міст "Містопроект" №298/12-1 від 18.04.2018 року "Про надання роз'яснення" згідно креслень "Опорний план" та "Генеральний план" розробленого інститутом "Містопроект" у 2012 році Генерального плану м. Чернівці, земельна ділянка по АДРЕСА_1 вказана як територія автозаправної станції і за функціональним призначенням відповідає зоні КС-4. На кресленні "Схема зонування території за функціональним регламентом роботи "План зонування території м. Чернівці" дана ділянка помилково вказана зоною КС-2 замість КС-4, що потребує внесення відповідної зміни в зонінг і установленому порядку. Зона КС-4 передбачає розміщення підприємств і споруд 5 класу шкідливості для яких вимагається організація СЗЗ радіусом 50 м і для яких допустимим видом забудови є підприємства по обслуговуванню легкових автомобілів: СТО, АЗС, мийки тощо.

Таким чином, з вказаного листа, вбачається, що на ділянці по АДРЕСА_1 можливе розміщення станції технічного обслуговування та мийки для легкових автомобілів і надання відповідних містобудівних умов та обмежень без внесення зміни в зонінг.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував те, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №1498 від 01.11.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, площею: 0,1587 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Отже цільове призначення вказаної земельної ділянки - будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

З огляду на викладене суд вважає, що рішення відповідача від 10.01.2018 року № 17, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.04.2017 року №1405/16 внаслідок планової перевірки на об'єкті нагляду управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради прийнято без врахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

З огляду на те, що посадовими особами відповідача під час проведення планової перевірки визначено зону забудови без врахування вищенаведених обставин, що також підтверджено матеріалами справи, суд вважає вмотивованою позовну вимогу позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить також з наступних норм законодавства та висновків.

Порядок видачі та склад містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки був врегульований нормами ст. 29 Закону № 3038-VI (в редакції, чинній станом на день видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.04.2017 року №1405/16).

Так, зокрема, відповідно до положень зазначеної статті, містобудівні умови та обмеження являються основними складовими вихідних даних разом з технічними умовами та завданнями на проектування.

Частиною 3 статті 29 Закону № 3038-VI було передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 29 Закону № 3038-VI, розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Норми ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI регламентують чинність містобудівні умови та обмеження до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Зазначені норми узгоджуються також з положеннями Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, що діяв на момент видачі містобудівних умови та обмеження забудови земельної ділянки №1405/17 від 03.04.2017 року (далі - Порядок № 109).

Суд зазначає, що ні Закон, ні Порядок № 109 на момент видачі містобудівних умови та обмеження забудови земельної ділянки №1405/17 від 03.04.2017 року не містили можливості та процедури їх скасування, та регламентували їх чинність до завершення будівництва об'єкта. Законодавчі норми передбачали виключно можливість внесення змін до них та тільки за згодою замовника.

Судом встановлено, що позивач згоду на внесення змін до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області не надавав.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" № 1817-VIII від 17.01.2017 року (який набрав чинності 10.06.2017 року) внесено зміни, в тому числі, до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI , зокрема, до ст. 29.

Так, відповідно до вказаних змін, ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI була викладена в наступній редакції:

" 8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом".

Таким чином, починаючи з 10 червня 2017 року законодавець передбачив можливість скасування містобудівних умов та обмежень, в тому числі головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам. Тобто, з 10 червня 2017 року головними інспекторами будівельного нагляду надано повноваження щодо скасування містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, провівши порівняльний аналіз законодавчих норм, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що станом на день видачі містобудівних умов та обмежень законодавством не була передбачена можливість їх скасування, в тому числі головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Згідно з нормами містобудівного законодавства, якими визначалися суть та питання видачі містобудівних умов та обмежень станом на 03.04.2017 року, за своєю правовою природою були індивідуальним актом, що вичерпував свою дію фактом виконання, адресований конкретній особі, замовнику, і не мав загальнообов'язкового значення.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 24 липня 2018 року у справі № 686/22674/15-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що оскільки на підставі містобудівних умов та обмежень у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення вже виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, враховуючи, ту обставину, що на момент їх видачі законодавство не було передбачено можливості їх скасування, в тому числі в порядку нагляду, відповідач не мав права, провівши перевірку, скасовувати цей ненормативний акт.

Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Хоча Конституційний Суд України в своєму рішенні "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" № 1-рп/99 від 09.02.99 р. дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Разом з тим, суд вважає, що це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Суд зазначає, що в жодному нормативно-правому акті, що регулює спірні правовідносини, не передбачена їх зворотна дія в часі.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania N 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі "Круслена" від 24 квітня 1990 року зазначив, що "закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд не може взяти до уваги позицію відповідача про наявність у органів державного архітектурно-будівельного контролю визначених ст. 41-1 Закону № 3038-VI повноважень щодо здійснення перевірки в порядку нагляду законності видачі містобудівних умови та обмеження забудови земельної ділянки №1405/17 від 03.04.2017 року, оскільки чинними на момент їх видачі нормами містобудівного законодавства не передбачалася можливість їх скасування.

У відповідності до норм статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На переконання суду, відповідач не довів правомірності свого рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов, судовий збір сплачений позивачем слід стягнути відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області №17 від 10.01.2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурної-будівельної інспекції у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп, сплачений відповідно до квитанції №3988578 від 27.07.2018 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2).

Відповідач - Управління Державної архітектурної-будівельної інспекції у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37471912, вул. Целана, 11, м. Чернівці, Чернівецька область, 58001).

Суддя В.О. Григораш