Рішення № 79954456, 19.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/8768/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

09.06.2016 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (ПАТ «КБ «Даніель») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі) про:

- визнання дій щодо застосування штрафних санкцій та нарахування недоїмки за несплату єдиного соціального внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 934526,97 грн, - неправомірними;

- зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ю-9187-17.

В обґрунтування адміністративного позову зазначило, що ПАТ «КБ «Даніель» з квітня 2014 року перебуває у стані ліквідації, сума недоїмки виникла за період введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, а тому застосуванню підлягають норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого такі вимоги вважаються погашеними. Оскільки недоїмка виникла до введення тимчасової адміністрації і до проведення ліквідаційної процедури, податковий орган, у відповідності до вимог вказаного Закону повинен був звернутись до уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» із заявою про свої кредиторські вимоги до банку, чого відповідачем не зроблено. При цьому будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними. Тому дії відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ю-9187-17 є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду.

Відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву, в яких висловлено прохання в задоволенні позову відмовити, оскільки згідно вимог частини сьомої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема, у разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошеною померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску. Відповідачем також зазначено, що за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 31.03.2016 становить 934526,97 грн, а відтак, оскаржувану вимогу сформовано правомірно.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явився, причини неявки не повідомив.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд за клопотанням представника позивача на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.01.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у прийнято рішення №1 про здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Фонду у ПАТ «КБ «Даніель». При цьому, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.01.2014 №1, з 17.01.2014 розпочата процедуру виведення ПАТ «КБ «Даніель» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.04.2014 №217 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.04.2014 №29 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Ожга Євгенія Вікторовича з 17 години 30 хвилин 16.04.2014 по 15.04.2015.

12.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №57 «Про продовження строку ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» відповідно до якого строк ліквідації Банку продовжено до 14.04.2016 включно.

31.03.2016 ДПІ у Печерському районі в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ю-9187-17 з єдиного внеску у розмірі 934526,97 грн, яка отримана позивачем 31.05.2016.

Не погоджуючись з вказаною вимогою та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, відповідно до статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Водночас, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

В той же час, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

З викладеного слідує, що положення Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в даному випадку співвідносяться як загальні і спеціальні норми.

Таким чином, суд вважає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у сфері правовідносин, які виникли щодо стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію та/або які перебувають на стадії ліквідації.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2001цс15.

Згідно з пунктами 6, 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Частинами першою та восьмою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Згідно з пунктом 3 частини другої, частиною третьою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що зобов'язання банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації та безпосередньо пов'язані з такою процедурою, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в той час як зобов'язання банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до початку такої процедури, можуть бути пред'явлені у встановлений частиною другою статті 45 цього Закону строк, інакше вони вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана вимога не містить посилань на відповідний акт перевірки, на підставі якого вона винесена, так і на період виникнення боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску.

Відповідач в оскаржуваній вимозі та у відзиві на позовну заяву зазначив лише про наявність у позивача суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 934526,97 грн.

Судом встановлено, що згідно даних облікової картки ПАТ «КБ «Даніель» станом на 16.04.2014 у позивача рахувалася недоїмка з єдиного соціального внеску в сумі 438365,01 грн.

Відповідно до акту перевірки від 23.06.2014 №553/26-55-22-02/26475516 «Про результати виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та дотримання вимог іншого законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, державного мита, збору за першу реєстрацію транспортних засобів за період з 01.01.2013 по 31.03.2014», яку проведено ДПІ у Печерському районі, станом на 28.02.2014 рахувалась недоїмка з єдиного соціального внеску в сумі 859699,58 грн, у зв'язку із чим виставлено ПАТ «КБ «Даніель» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2014 №Ю-9187-17.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували період виникнення заборгованості позивача, на суму стягнення якої винесено оскаржувану вимогу та не надано доказів на підтвердження виникнення вказаної заборгованості.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено обставин періоду нарахування позивачу єдиного соціального внеску, що виключає можливість встановлення належності такої суми до періоду проведення ліквідації та, безпосередню пов'язаність із такою процедурою, або до введення процедури ліквідації.

На думку суду, наявність заборгованості відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, не є підставою для нарахування недоїмки по єдиному соціальному внеску та винесення оскаржуваної вимоги, оскільки контролюючий орган, з огляду на особливість процедури стягнення відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повинен перевірити період виникнення такої заборгованості та може нараховувати недоїмку і виносити вимогу про сплату боргу лише у разі коли така заборгованість виникла під час проведення ліквідації та безпосередньо пов'язана з такою процедурою. Інакше - заборгованість, в силу вимог частини восьмої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважається погашеною.

Станом на час прийняття вимоги від 07.04.2016 №Ю-9187-17 відповідач був обізнаний про ліквідацію ПАТ «КБ «Даніель», оскільки оголошення про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Даніель» оприлюднене відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (газета «Голос України» №78 (5828) від 19.04.2014).

Тому, вчинення дій щодо нарахування недоїмки за несплату єдиного внеску в сумі 934526,97 грн є протиправними, а позовні вимоги у цій частині належить задовольнити.

Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо застосування штрафних санкцій, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому що оскаржуваною вимогою позивачу повідомлено про сплату боргу (недоїмки) без нарахувань штрафних санкцій (штрафів та пені), що підтверджується змістом самої вимоги.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ю-9187-17 у зв'язку з тим, що вказаний борг вважається погашеним, оскільки чинне законодавство не передбачає права чи обов'язку контролюючого органу скасовувати власні рішення, у тому числі вимоги про сплату боргу (недоїмки). Згідно з нормами Податкового кодексу України рішення контролюючого органу можуть бути скасовані лише у порядку адміністративного або судового оскарження.

Водночас, відповідно до частини другої статті 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною і скасувати вимогу від 07.04.2016 №Ю-9187-17.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «КБ «Даніель» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій сформував одну вимогу немайнового характеру (визнання дій неправомірними) та вимогу майнового характеру (зобов'язання відповідача скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ю-9187-17 на суму 934526,97 грн), за які сплатив судовий збір у загальному розмірі 15395,90 грн згідно платіжних доручень від 02.06.2016 №8534 на суму 2756 грн та від 21.06.2016 №8816 на суму 12639,9 грн, в тому числі 1378 грн за немайнову вимогу та 14017,90 грн за майнову.

Враховуючи, що за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині немайнової вимоги позивача та безпідставність формування способу захисту порушеного права шлязом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, однак встановив протиправність оскаржуваного рішення, яке носить майновий характер та необхідність його скасування по суті, суд вважає, що наявні підстави для повернення ПАТ «КБ «Даніель» сплаченого ними судового збору.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування недоїмки за несплату єдиного соціального внеску в сумі 953936,93 грн, - протиправними.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 №Ю-9187-17.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15395,90 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 90 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (місцезнаходження юридичної особи: 02098, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 26475516).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39669867).

Суддя О.М. Чудак