Рішення № 79954202, 14.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2019 року Справа № 280/5312/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн: НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул.. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу період роботи з 21.12.1988 по 13.09.1991 та період роботи з 02.01.1992 по 18.08.1997 у відповідності з трудовою книжкою БТ-І №1380903, зобов'язати відповідача перерахувати пенсію за віком з 21.02.2018, зарахувавши до трудового стажу вищевказаний період роботи та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією.

Позов обґрунтовано тим, що при призначенні пенсії за віком позивачем до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя було надано копію трудової книжки, посвідка на постійне місце проживання, ідентифікаційний код тощо. Однак, відповідачем не зараховано до загального стажу період роботи відповідно до записів № 23-25 трудової книжки БТ-І № 1380903 з 02.01.1992 по 18.08.1997. Листом № 555УЧ-1 від 12.10.2018 року Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зазначили, що період з 02.01.1992 по 18.08.1997 не враховано до загального стажу роботи, оскільки запис про переведення здійснено без попереднього запису про звільнення, до того ж некоректно зроблено запис дати наказу про звільнення, а саме рік записано іншим кольором чорнил. Листом № 664/4-1 від 26.11.2018 року Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зазначили, що період з 21.12.1988 по 02.01.1991 згідно з трудовою книжкою не враховано, оскільки запис про переведення здійснено без попереднього звільнення.

Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов (вх. №2048 від 17.01.2018), у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що не зарахування до страхового стажу з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 17.09.1991 по 26.12.1991 відбулося з причини некоректного заповнення трудової книжки позивача: запис про переведення здійснено без попереднього запису про звільнення, некоректно зроблено запис дати наказу про звільнення, а саме рік записано іншим кольором чорнил, відсутні номери документів, на підставі яких внесено записи про прийняття та звільнення з посади тощо. За відсутності відповідних записів у трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, оскільки позивачем не надано відповідного підтвердження стажу з архівної установи, то у свою чергу відповідач не має законних підстав для зарахування стажу позивачу.

Ухвалою суду від 14 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) у судовому засіданні 11 січня 2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, та отримує пенсію за віком починаючи з 21.02.2018.

При призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя було надано копію трудової книжки, посвідка на постійне місце проживання, ідентифікаційний код тощо.

28.09.2018 позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про зарахування періоду роботи з 02.01.1992-18.08.1997 долучивши пояснювальну записку клубу «Ведрич» про затоплення документів.

Листом № 555УЧ-1 від 12.10.2018 Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зазначили, що період з 02.01.1992 по 18.08.1997 не враховано до загального стажу роботи, оскільки запис про переведення здійснено без попереднього запису про звільнення, до того ж некоректно зроблено запис дати наказу про звільнення, а саме рік записано іншим кольором чорнил.

Листом № 664/4-1 від 26.11.2018 Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зазначили, що період з 21.12.1988 по 02.01.1991 згідно із трудової книжки позивача не враховано, оскільки запис про переведення здійснено без попереднього звільнення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач, як на підставу свого висновку про непідтвердженість страхового стажу позивача, посилається на неточності у трудовій книжці БТ-І №1380903, а саме щодо періодів з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 17.09.1991 по 26.12.1991 суд зазначає наступне.

За даними трудової книжки позивача, запис №17: 21.12.1988 прийнятий на посаду інструктора-методиста з фізичної культури та спорту до футбольної команди майстрів «Гомсельмаш» (запис закріплено штампом Профспілкового комітету ВО «Гомсельмаш») (рішення Презид. №40 від 21.12.1988);

запис №18: 02.01.1991 переведений до господарчо-розрахункового футбольного клубу «Госельмаш» (запис закріплено штампом Футбольного клубу «Гомсельмаш») (ріш. презид. №22 від 29.12.1990);

запис №19: 02.01.1991 зарахований спортсменом-інструктором до футбольної команди «Гомсельмаш» (наказ №2 від 02.01.1991);

запис№20: 13.09.1991 - звільнений за переводом в спортивний клуб «Гомсельмаш» (запис закріплено печаткою футбольного клубу «Гомсельмаш») (наказ №49 від 13.09.1991)

Відповідно до пояснень відповідача у трудовій книжці за вказаними записами відсутній запис про звільнення з профспілкового комітету ВО «Гомсельмаш» та некоректно внесено запис дати та номеру наказу про зарахування до футбольної команда «Гомсельмаш» (запис № 19), а саме запис внесено іншим кольором чорнил ніж запис відомостей про роботу.

Також до стажу позивача не було враховано період роботи з 17.09.1991 року (запис №21) по 26.12.1991 року (запис №22) у спортивному клубі «Гомсельмаш» оскільки у графі 4 відсутні номери документів, на підставі яких внесено записи про прийняття та звільнення з посади.

Щодо іншого періоду з 02.01.1992 по 18.08.1997 судом встановлено наступне:

запис 23: 02.01.1992 - прийнятий в футбольний клуб «Ведрич» м. Речиці на посаду тренера (розпор. №59 від 02.01.1992)

запис 24: 14.04.1997 - переведений на посаду тренера в міський футбольний клуб «Ведрич-97» (наказ №4 «2 від 14.04.1997;

запис 25: 18.08.1997 - звільнений за власним бажанням ст.. 31 КЗпП ВР (наказ №19).

Відповідно до пояснень відповідача, підставою для відмови у зарахування до стажу зазначено, що згідно даних трудової книжки позивача, 02.01.1992 року він займав посаду тренера футбольного клубу «Ведрич», з 14.04.1997 року переведений до міського футбольного клубу «Ведрич-97», однак запис про звільнення з футбольного клубу «Ведрич» відсутній, з 18.08.1997 року позивач звільнений з займаної посади запис про що закріплено печатною міського футбольного клубу «Ведрич-97». Зазначений період роботи не враховано до загального стражу позивача, оскільки запис про переведення здійснено без попереднього запису про звільнення, до того ж некоректно зроблено запис дати наказу про звільнення, а саме рік записано іншим кольором чорнил.

Позивачем до матеріалів справи додано лист Установи «Зональний державний архів в м. Рачиці» від 12.09.2018 №03.1-08/Ч-5/гр., відповідно до якого зазначено, що документи футбольного клубу «Ведрич» з 1992 - 1997 в архів на зберіганні не надходили, про що свідчить пояснювальна записка від 01.07.2009 №87.

Згідно листа Громадського об'єднання «Рачицький міський футбольний клуб «Ведрич-97» від 01.07.2009 №87 інформує Директора Національного державного архіву в м. Речиці що документи кооперативного клубу «Ведрич» не збереглися у зв'язку з тим, що зберігалися в підвалі та під час прориву труби були доведені до непридатності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

При розгляду справи, суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки в Білорусії діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Згідно з постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" передбачено, що у зв'язку з проголошенням незалежності України (Постанова Верховної Ради України № 1427-12 від 24.08.1991) та прийняттям Акта проголошення незалежності України Верховна Рада України до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства,, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 року, при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.

Згідно зі статтею 7 даної Угоди громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи періоди роботи позивача з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997 підтверджено записами в трудовій книжці позивача, засвідчено підписами уповноваженої особи та місить відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказаний період. При цьому неналежний порядок заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 21.02.2018 року, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 21.02.2018, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Натомість, з огляду на встановлення судом підтвердженості підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997, суд знаходить обґрунтованим застосування іншого способу захисту порушеного права позивача.

Порушене право позивача, як на думку суду, має бути відновленим внаслідок зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати до страхового стажу роботи період часу роботи 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997 та зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про призначення пенсії з урахуванням наявного страхового стажу роботи за період часу з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997.

Застосування такої форми захисту порушеного права не буде втручанням до дискреційних повноважень відповідача та одночасно є достатньою гарантією поновлення права на пенсію за віком, виходячи з установлених судом фактів.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (квитанція №60 від 01.11.2018) і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу, складає 352 грн. 40 коп.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн: НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) щодо не зарахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн: НОМЕР_1) до трудового стажу період роботи з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997 у відповідності до трудової книжки БТ-І №1380903.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн: НОМЕР_1) до трудового стажу період роботи з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997 у відповідності до трудової книжки БТ-І №1380903.

Зобов'язати Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про призначення пенсії з урахуванням наявного страхового стажу роботи за період часу з 21.12.1988 по 13.09.1991 та з 02.01.1992 по 18.08.1997 у відповідності до трудової книжки БТ-І №1380903.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн: НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 352(триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 14 лютого 2019 року.

Суддя О.О.Артоуз