Рішення № 79953488, 19.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. № 1440/2431/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання протиправною відмови від 20.08.2018 № І-6910/0-4315/0/20-18-СГ; зобов'язання вчинити певні дії, ,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області;

зобов'язати Управління повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що відмова Управління у задоволенні відповідної заяви не ґрунтується на нормах Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву Управління вказало, що зазначена позивачем земельна ділянка належить до сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження, сади), тому розгляд по суті заяви ОСОБА_1 був би можливим за умови подання нею документів, які підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень (акт обстеження тощо), та документів, які підтверджують правовий статус багаторічних насаджень (у разі їх наявності). Також Управління зазначило, що відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є перешкодою для замовлення позивачем відповідного проекту. Крім того, з посиланням на постанови Верховного Суду, відповідач вказав, що оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Земельним кодексом не передбачено. На думку відповідача, його лист не перешкоджає позивачу у реалізації її прав.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористалася.

Суд, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

20.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою (надалі - Заява, арк. спр. 48) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Покровської сільської раи Веселинівського району Миколаївської області (надалі - Земельна ділянка), із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви позивач додала копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, викопіювання.

Управління відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу, зазначивши, зокрема, у листі від 20.08.2018 № І-6910/0-4315/0/20-18-Сг (надалі - Лист, арк. спр. 10) таке: «… бажана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності - багаторічні насадження … згідно абз. 1 статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» … багаторічні насадження відносяться до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства. З огляду на вищевикладене, вирішення питання по суті буде можливим за наявності: документів, які підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень (акт обстеження, тощо); документів, які підтверджують правовий статус багаторічних насаджень (у разі їх наявності). У разі встановлення факту наявності багаторічних насаджень, вирішення питання по суті буде можливим за наявності документу який визначає їх правовий статус. Отже, враховуючи вищезазначені факти, Головне управління відмовляє у наданні відповідного дозволу …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На думку Управління, його Лист «… не може порушувати прав позивачки, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо протиправності дій відповідача …».

Суд з доводами відповідача не погодився.

По-перше, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, замовлення зацікавленою в одержанні земельної ділянки у власність особою розроблення проекту землеустрою є правом цієї зацікавленої особи, а не її обов'язком.

По-друге, наявність такого права не звільняє відповідача як суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього обов'язків.

По-третє, зазначеною нормою встановлено, що замовлення розроблення проекту землеустрою є можливим у випадку ненадання відповідним суб'єктом ані дозволу, ані мотивованої відмови у його наданні. Виходячи з того, що Управління заперечило позов та підтримало позицію, що була викладена у Листі, відповідач вважає свою відмову мотивованою.

Стосовно тверджень відповідача про те, що відмова у наданні дозволу не може бути оскаржена до суду, оскільки частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України передбачено право на оскарження лише відмови у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду, суд зазначив таке.

У постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18, надалі - Постанова від 17.12.2018) Верховний Суд, зокрема, вказав:

« … 22. Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами, а саме N 804/3703/16 (провадження N К/9901/1529/17) за позовом фізичної особи до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

23. Верховний Суд постановою від 14 березня 2018 року у вказаній справі задовольнив касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасував, а в задоволенні позову відмовив повністю.

24. Постанова Верховного Суду вмотивована тим, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Звертаючись до суду з позовом зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає. Натомість, відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

25. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів у справі N 804/3703/16 (провадження N К/9901/1529/17) дійшов висновку, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

26. Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від вказаного висновку Верховного Суду з огляду на таке.

27. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

28. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

29. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

30. Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності "..." земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

31. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

32. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України) …

35. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

36. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для "..."будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) "..." у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

37. У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

38. Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

39. При цьому колегія суддів Судової палати щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду акцентує увагу на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.

40. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

41. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.

42. За такого правового регулювання Верховний Суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

43. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

44. Крім того, колегія суддів вважає, що за такого правового підходу, який висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів у постанові від 14 березня 2018 року у справі N 804/3703/16 (провадження N К/9901/1529/17), втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення.

45. Отже, колегія суддів Судової палати відступає від правового висновку, висловленого у постанові від 14 березня 2018 року у справі N 804/3703/16 (провадження N К/9901/1529/17), що рішення суб'єкта владних повноважень на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має правового значення і не порушує прав особи та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв'язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України …

60. Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

61. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі N 806/3095/17).

62. Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права …

65. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

66. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

67. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

68. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

69. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку …».

З урахуванням наведеного, суд відхилив аргументи Управління про те, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не може бути визнана протиправною за результатами розгляду відповідного адміністративного позову.

Як вказано вище, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Лист Управління не містить відомостей щодо існування обставин, які, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, стали підставою для відмови.

У Постанові від 17.12.2018 Верховний Суд вказав, що суб'єкт владних повноважень вправі відмовити у наданні дозволу, якщо клопотання зацікавленої особи та/або додані до неї графічні матеріали оформлені неналежним чином:

« … 71. Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

72. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови …».

Але, у Листі Управління не йдеться про недоліки Заяви або доданих до неї документів.

У частині шостій статті 118 Земельного кодексу України наявна чітка заборона вимагати від зацікавленої особи документи, що не передбачені цією статтею.

Проте, Управління у Листі умовою для прийняття позитивного рішення вказало надання позивачем документів, не зазначивши при цьому, до якого органу та на піставі якої правової норми позивач має звернутися за їх отриманням, які саме документи необхідні для надання дозволу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відмова Управління у задоволенні Заяви є протиправною.

ОСОБА_1 заявила вимогу про зобов'язання відповідача повторно розглянути Заяву в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки відповідач не довів існування законних підстав для відмови у задоволенні Заяви, суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог шліхом зобов'язання Управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області () у місячний строк з дня набрання рішенням у справі законної сили надати ОСОБА_1, за її заявою від 13.07.2018 (вхід. № І-6910/0/19-18 від 20.07.2018), дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих в межах території Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

4. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про повторний розгляд Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області заяви від 13.07.2018 (вхід. № І-6910/0/19-18 від 20.07.2018) відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 12.09.2018 № 5.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна