Рішення № 79947124, 19.02.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6616/18

Провадження № 2/629/384/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, посилаючись на те, що він з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі з 06 квітня 2006 року по 06 березня 2009 року. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з ним та знаходиться на його повному утриманні, матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Місце проживання доньки та питання щодо виховання дитини визначені Договором про визначення місця проживання дитини, який вони уклали добровільно, а тому прийшли до згоди нотаріально його не посвідчувати. Він зараз постійної роботи не має, підприємницька діяльність з 27.09.2018 року знаходиться у стадії припинення, займається пошуком роботи, має мінливий дохід, тому дитина потребує матеріальної допомоги з боку матері. Відповідач не приймає ніякої участі у матеріальному забезпеченні їх дитини, має задовільний стан здоров’я, працевлаштована, тому матеріальну допомогу на утримання дитини надавати може. В зв’язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь на утримання малолітнього сина аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення від дня пред’явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього зазначав, що в разі неявки відповідача по справі в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає частково і не заперечує проти стягнення з неї аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з підстав, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 06 квітня 2006 року по 06 березня 2009 року, шлюб між ними розірваний 06.03.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія 1-ВЛ № 086160, виданим 06.03.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 51. Від даного шлюбу в них є неповнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії 1-ВЛ № 044778, виданим 03.05.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 181. З даного свідоцтва вбачається, що відповідач по справі є матір’ю дитини.

Сторони дійшли згоди та уклали між собою договір про визначення місця проживання дитини та вирішення питання щодо виховання дитини від 12.02.2015 року, але нотаріально його не посвідчили. Відповідно до даного договору визначене місця проживання дитини разом з батьком, який на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.09.2006 року є власником житлового будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 4, а мати зобов’язана брати участь у її вихованні.

Дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається в 7-В класі Лозівського НВК-ЗНЗ-ліцей № 4 Лозівської міської ради Харківської області.

Відповідач працездатна, з дитиною зустрічається дуже рідко, має задовільний стан здоров’я, але матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Незалежно від методики визначення суми аліментів, суд завжди бере до уваги кількість дітей. Так, аліменти на одну дитину можуть становити лише чверть від заробітної плати батька (матері). Сума на двох дітей становить третину, а на трьох чи більше — половину від загальної суми доходів батька.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, аналогічні положення передбачені п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України у постанові від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Відповідач в свою чергу зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працездатна, аліментних зобов’язань не має.

Позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач може платити аліменти в розмірі більшому, чим передбачено законодавством.

Враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, суд встановлює розмір аліментів згідно ст. 183 Сімейного кодексу України у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення нею повноліття. Вказану суму аліментів суд вважає достатньою для задоволення розумних потреб дитини, а тому позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Так, згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи судом вбачається, що днем пред'явлення позову позивачем є 05 грудня 2018 року, що підтверджується відміткою на 1 примірнику позову.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача за позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 200, 263-268, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 166, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року за № 3, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 05 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, не працює, НОМЕР_1, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 19.10.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка с. Радянське, Лозівського району, Харківської області, громадянка України, НОМЕР_3, виданий Лозівським РВ ГУДМС України в Харківській області 09.08.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (колишня вул. Піонерська), буд. 52.

Суддя Н.А. Смірнова