Рішення № 79946205, 18.02.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа №611/1144/18

Провадження №2-а/611/3/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Барвінкове у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання бездіяльності державного виконавця,-

в с т а н о в и в:

До Барвінківського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області,про визнання бездіяльності державного виконавця в порядку передбаченому ст. 287 КАС України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року зобов'язано управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування належного йому автомобіля марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до вимог Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, починаючи з жовтня 2017 року.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. від 02 березня 2018 року відкрите виконавче провадження №55909684 за виконавчим листом №611/1036/17, виданим Барвінківським районним судом Харківської області від 22 лютого 2018 року.

Проте, в порушення ст.ст. 13, 18, 26, 63, 75 Закону України « Про виконавче провадження», після спливу 17 місяців з часу відкриття виконавчого провадження №53903014 постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року залишається невиконаною, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. не вжито передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі не вчинені виконавчі дії.

Вважає, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області повинно було нарахувати та виплатити йому за 2017-2018 роки компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілю, відповідно до Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228, у розмірі 3843,62 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем було допущено бездіяльність, а саме - не було застосовано штрафних санкцій, передбачених ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», до боржника Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у виконавчому провадженні №55909684, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 3843,62 грн., чим порушено його права.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 09 січня 2019 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача належним відповідачем - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Крім того, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №55909684 за виконавчим листом №611/1036/17, виданим 22 лютого 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 січня 2019 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. в судове засідання не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її участі. У встановлений судом строк надала відзив на позов. Просила адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначила, що у державного виконавця на теперішній час відсутні підстави вважати, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області не виконує рішення суду без поважних причин. Відповідно до повідомлення боржника грошові кошти на компенсацію можуть бути виплачені ОСОБА_1 тільки після прийняття рішення (розпорядження) Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та їх надходження на рахунки Управління соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, у судове засідання також не з'явилась.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом вказаної норми, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом, по-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень, по-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положеннями ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.

Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь-якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Войтенко проти України» (п.39) наголошено про те, що «ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок».

Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(справа «Горнсбі проти Греції»).

В рішенні Конституційного суду України від 30.06.2009 р. N 16-рп/2009 зазначено, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, законна сила судового рішення поширюється на всю територію України, а обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч. 1 ст.5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як передбачено приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до положень ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Як передбачено приписами ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року у справі №611/1036/17 було зобов'язано управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування належного йому автомобіля марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до вимог Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, починаючи з жовтня 2017 року.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О. від 02 березня 2018 року відкрите виконавче провадження №55909684 за виконавчим листом №611/1036/17, виданим Барвінківським районним судом Харківської області від 22 березня 2018 року (а. с. 6).

З копії листа начальника управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 15 листопада 2018 року №15, вбачається, що ОСОБА_1 не призначено та не виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування належного йому автомобіля (а.с.5).

Відповідно до відповіді начальника управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 25 січня 2019 року №06/198, зробити розрахунок і виплатити компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування легкового автомобіля, відповідно до постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року, немає можливості, так як ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії ЧАЕС 1 категорії особи з інвалідністю ІІІ групи. ОСОБА_1 не надав до управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації довідки МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем.

Таким чином, судом встановлено, а відповідачем не спростовано той факт, що протягом більш ніж 8 місяців з часу відкриття виконавчого провадження №55909684 Постанова Барвінківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року у справі №611/1036/17, яка набрала законної сила, залишається невиконаною.

Суд ставиться критично до наведених у відзиві тверджень представника відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мельник Т.О щодо того, що у неї на теперішній час відсутні підстави вважати, що відповідач не виконує рішення суду без поважних причин, оскільки грошові кошти на компенсацію можуть бути виплачені ОСОБА_1 тільки після прийняття рішення (розпорядження) Департаменту соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області, з огляду на наступне.

Так, із положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оскільки судом встановлено, що старший державний виконавець не використав надані йому права відповідно до закону і допустив у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 та не здійснив заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та у спосіб, що встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», а відтак позов, в частині визнання бездіяльності державного виконавця підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не вважає за можливе задовольнити позов в іншій частині, беручи до уваги наступне.

Позивач, стверджуючи про протиправну бездіяльність відповідачів, допущену при виконанні судового рішення, винесеного на його користь, просив захистити його порушене право шляхом зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити заходів, відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо ліквідації заборгованості у наданні Управлінням соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області компенсації за період з 01 жовтня 2017 року по 01 листопада 2018 року, яка становить 3843,62 грн., та виконання в послідуючому Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року, а саме - нарахування компенсації на ремонт і технічне обслуговування автомобілів у розмірі 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

По - перше, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Слід зауважити, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Статтею 19 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Крім того, відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже зобов'язання, встановлені у резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що питання складання розрахунків заборгованості є саме дискреційними повноваженнями державного виконавця, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити заходів, відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо ліквідації заборгованості у наданні Управлінням соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області компенсації за період з 01 жовтня 2017 року по 01 листопада 2018 року, яка становить 3843,62 грн., та виконання в послідуючому Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року, а саме - нарахування компенсації на ремонт і технічне обслуговування автомобілів у розмірі 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, не підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 241-246, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 26, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34859512), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (місце проживання: вул. Освіти, 17, м. Барвінкове, Харківська область, 64701, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 03196363), про визнання бездіяльності державного виконавця, - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні №55909684 за виконавчим листом №611/1036/17, виданим 22 лютого 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити заходи, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого листа №611/1036/17, виданого 22 лютого 2018 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської від 21 листопада 2017 року, виконавче провадження №55909684.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 18 лютого 2019 року.

Суддя Ю. А. Коптєв