Рішення № 79939002, 13.02.2019, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1226/18

Провадження № 2/375/51/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13.02.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сігма Автолізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 31.01.2018 № 02196 та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 31.01.2018 між ним та ТОВ «Сігма Автолізинг» був укладений договор фінансового лізингу № 02196, предметом якого є транспортний засіб - автомобіль марки ЛАДА Каліна.

Згідно п.п.1,3, 3.1.1., 3.1.2. Договору відповідач бере на себе зобов»язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоотримувачу на строк та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.п.1.7, 4.1 Договору предмет лізингу передається у користування лізингоотримувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоотримувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію договору, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

01.02.2018 позивач сплатив на користь відповідача 26000 грн. авансового платежу. Після отримання коштів жодних дій щодо виконання умов договору сторонами не вчинялося. Подав до відповідача заяву про розірвання договору та повернення коштів. На розірвання договору погодилися, а кошти повертати ні, посилаючись на укладений між сторонами договір.

Вважає, що укладений з відповідачем договір фінансового лізингу не відповідає цивільному законодавству і тому повинен бути визнаний недійсним. Посить також стягнути з відповідача сплачені ним 26 тис. грн..

В судове засідання позивач не з»явився, подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просить слухати справу за його відсутності.

Відповідач неодноразово викликався до суду по різних адресах - вказаного в договорі, зареєстрованого на сайті, тощо, звідки повернулися судові повістки з поштовим повідомленням про відсутність відповідача за вказаними адресами. Останній раз про день, час та місце слухання справи відповідач повідомлений оголошенням на сайті Рокитнянського районного суду.

За вказаних умов суд ухвалив слухати справу без участі сторін та не проводити фіксування судового засідання.

Зважаючи, що відповідач належним чином - через оголошення на сайті суду повідомлений про день, час та місце слухання справи, не з»явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти заочного рішення, суд ухвалив постановити заочне рішення.

Дослідившим надані докази, суд важає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засідані встановлено, що 31.01.2018 між позивачем та ТОВ «Сігма Автотлізинг» був укладений договор фінансового лізингу № 02196, предметом якого є транспортний засіб - автомобіль марки ЛАДА Каліна. Договір нотаріально не посвідчувався.

Відповідно до умов договору вартість предмета лізингу становить 9 тис. 95 дол. США, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 256000 грн.; комісія за організацію договору - 10 % від вартості предмету лізингу; авансовий платіж - 23 % вартості предмета лізингу; щомісячний платіж - 20 %; комісія за супроводження в розмірі 6 % вартості предмета лізингу; комісія за передачу - 3 % вартості предмета лізингу.

Згідно п.п.1,3, 3.1.1., 3.1.2. Договору відповідач бере на себе зобов»язання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоотримувачу на строк та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.п.1.7, 4.1 Договору предмет лізингу передається у користування лізингоотримувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоотримувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію договору, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

При цьому згідно до п.9.6 Договору кошти, які сплачуються лізингоотримувачем до моменту отримання предмета лізингу, назалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, завраховуються по даному договору у наступному порядку: - комісія за організацію договору; -авансовий платіж;- комісія за передачу предмета лізингу.

01.02.2018 позивач сплатив на користь відповідача кошти в розмірі 26000 грн. авансового платежу, які були зараховані - в сумі 25650 грн. - комісія за організацію договору та 350 грн. - авансовий платіж. Після отримання коштів жодних дій щодо виконання умов договору сторонами не вчинялося.

Ознайомившись докладніше з умовами договору позивач 20.02.2018 подав до відповідача заяву про розірвання договору фінансового лізингу та поверненняі коштів, сплачених ним в рахунок виконання договору, на що останній листом за № 918 від 12.03.2018 відмовився повертати кошти та погодився на розірвання договору.

Згідно з умовами договору адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до п.12.1 договору лізингоотримувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоотримувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80 % від сплаченого авансового платежу та/або частина авансових платежій, 20 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

Відповідно до пункту 12.2 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір з лізингоотримувачем, який не сплатив авансовий платіж в повному обсязі протягом строку, що встановлено п.9.3 даного договору, про що повідомляє лізингоодержувача у письмовій формі. В такому випадку лізингодавець повертає лізингоотримувачу сплачений ним авансовий платіж за вирахуванням 10 % від суми сплаченого авансового платежу. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Стаття 18 Закону № 1023-ХІІ містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 9 тис. 95 дол. США з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 256000 грн. з ПДВ (пункт 8.2).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 723/97-ВР істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів, який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону № 723/97-ВР передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета іпотеки) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону № 723/97-ВР не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем пункт 10.12).

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ, а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 31 січня 2018 року, укладений між позивачем та відповідачем, нотаріально посвідчено не було.

Керуючись ст.ст.215, 220, 227, 628, 799, 806 та 808 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 12, 13, 55, 77-82, 259, 263, 264-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 02196 фінансового лізингу, укладений 31.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» та Мельниковим В»ячеславом Вікторовичем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (02121 м.Київ, вул.Харківське шосе, буд.182 (код ЄРДПОУ 41298109, р/р 1600231365101 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 26000 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (02121 м.Київ, вул.Харківське шосе, буд.182 (код ЄРДПОУ 41298109, р/р 1600231365101 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої прогяом 30 днів з дня отримання його копії.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання до Рокитнянського районного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя