Рішення № 79938980, 19.02.2019, Рокитнянський районний суд Київської області

<Справа № 375/1762/18 Провадження № 2/375/134/19

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Куць В.А.,

розглянувши у приміщенні суду в смт.Рокитне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін спору за позовом ОСОБА_1 ( місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3, номер картки платника податку: НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1, місце фактичного проживання невідоме, номер картки платника податку: НОМЕР_2), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Рокитнянська селищна рада Рокитнянського району Київської області (09601, смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області, вул. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04358997), ОСОБА_3 ( місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце проживання: АДРЕСА_4, номер картки платника податку: НОМЕР_3), ОСОБА_4 (місце реєстрації АДРЕСА_1, місце фактичного проживання невідоме, номер картки платника податку невідомий)

про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є власниками по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування 1/3 частини квартири серії НОМЕР_4 від 26 квітня 2016 року за реєстровим № 1050 та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2016. У вказаній квартиріє зареєстрованими вона, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Разом з тим, ОСОБА_4 у квартирі не проживає з 2014 року і його місце проживання чи місце перебування не відоме.

Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, зважаючи, що останній більше року не проживає у квартирі, не бере участі в її утриманні.

Як на правову підставу своєї вимоги посилається на положення ст.405 ЦК України.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про причину своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у своїй відсутності та відзиву на позов до суду не подав.

За викладеного суд ухвалює провести розгляд спору по суті у відсутності відповідача у порядку заочного провадження, що узгоджується із положеннями ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Треті особи також не зявилися у судове засідання та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала за викладених у ньому обставин і підстав та просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Заслухавши у судовому засіданні позивача та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 160 від 29.09.2000 (а.с. 7), посвідченого державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. 26.04.2016 за реєстровим № 10501/3 договором дарування частини квартири та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2016 (а.с. 8-9), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.07.2017, виданим державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. за реєстровим № 2361 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9-10).

У вказаній квартирі є зареєстрованим, але не проживає з 2014 відповідач у справі ОСОБА_2, який був членом сімї власників квартири. Місце його проживання чи перебування з 2014 є невідомим. Із вказаного період часу квартирою він не користується та не приймає участі в її утриманні і в тому числі не бере участі у проведенні ремонту та сплаті комунальних платежів. Вказані обставини знаходять своє підтвердження із наявних у матеріалах справи довідки Рокитнянської селищної ради Київської області від 10.06.2016 № 1583, Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_5 (а.с. 12-13), а також підтвердженні у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, мають регулюватися положеннями ст.. 156 ЖК Української РСР та ст. ст. 405 ЦК України.

Відповідно до частини першої стаття 156 ЖК УРСР та частини першої стаття 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Згідно із частиною другою статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сім'ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач втратив будь-який інтерес до квартири АДРЕСА_1, не проживає в ній і не користується нею без поважних причин з 2014 року. Тобто, понад встановлені ст. 405 ЦК України строки. Перешкоди у користуванні квартирою з боку позивача відповідачу не чинилися. Доказів протилежного відповідач суду не подав.

Оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про доведеність обставин позову.

Встановлені фактичні обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що відповідач втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1, співвласником якої є позивач. Позов таким чином підлягає задоволенню шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на її користь з відповідача у справі ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК Української РСР, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації АДРЕСА_1, місце фактичного проживання невідоме, номер картки платника податку: НОМЕР_2), таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації 0960, АДРЕСА_1, місце фактичного проживання невідоме, номер картки платника податку: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 ( місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3, номер картки платника податку НОМЕР_1) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 704.80 грн.

Копію даного рішення невідкладно направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному поряду, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили «_____»___20___