Рішення № 79933642, 28.01.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5702/18

Провадження № 2/0182/517/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.01.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тихомирова І.В.

секретаря – Рахуба О.Г.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Нікопольської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем він перебуває у шлюбі з 03 грудня 2005 року, який зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 967.

Від даного шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З 2018 року їх спільне життя поступово погіршувалося, внаслідок чого вони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Спільне подружнє життя не склалося у зв’язку з тим, що кожен з них має різні погляди на шлюб та сім’ю, що призводило до сварок та конфліктів.

Враховуючи те, що відновлювати сімейні стосунки вони не мають наміру та примирення між ними неможливе, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб.

Майнового спору на день розгляду справи між сторонами немає, оскільки він буде вирішений ними в позасудовому порядку.

Крім того, усвідомлюючи свою відповідальність за виховання та піклування дітей, позивач просить суд після розірвання шлюбу визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із ним.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він сумлінно займається вихованням своїх дітей, піклується про їх здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток. До того ж, з доньками в нього дуже гарні відносини та вони також бажають проживати разом із ним.

Позивач офіційно працевлаштований, має стабільний заробіток, займається власною справою як фізична-особа підприємець, отримує від цього додатковий дохід та має можливість створити донькам належні умови для проживання та гармонійного розвитку.

У зв’язку з наведеними обставинами, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з’явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити (а.с.40,41).

Відповідач ОСОБА_1 з позовом ознайомлена, в судове засідання 28 січня 2019 року не з’явилася, від неї надійшла письмова заява про розгляд вказаної справи без її участі, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.42).

Представник служби у справах дітей Нікопольської міської ради ОСОБА_6 надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності (а.с.43,44).

Оскільки відповідач в повному обсязі визнала позов ОСОБА_1, суд вважає доцільним за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, що відповідає положенням ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, повно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 03 грудня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 967 (а.с.10).

Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12).

В 2018 році сторони припинили шлюбні відносини, сімейні стосунки не підтримують та спільного господарства не ведуть, через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на шлюб та сім’ю.

Дані обставини відповідачем не оспорювалися.

Враховуючи те, що сторони не виявили бажання примиритися, суд приходить висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, а тому шлюб слід розірвати.

Майнового спору на день розгляду справи між сторонами немає.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище «Доля», ОСОБА_2 залишити прізвище «Доля».

Щодо вимог позивача про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, суд приходить до наступних висновків.

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7, 8 ст. 7 СК при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час неповнолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Підгірна, буд. 35.

Дані обставини були з’ясовані під час обстеженняспеціалістами служби у справах дітей Нікопольської міської ради житлово-побутових умов, за результатами якого також було встановлено що усі умови відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в будинку є необхідні меблі та побутова техніка, сім’я забезпечена всім необхідним (а.с.36-38).

Позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, працює в ПП «Агро-Доля» на посаді директора, регулярно отримує заробітну плату та окрім цього, отримує дохід від зайняття підприємницькою діяльністю (а.с.14-16).

За місце роботи позивач характеризується з позитивного боку (а.с.13), на обліку щодо стану здоров’я, який би перешкоджав йому виховувати дітей не перебуває.

Судом під час розгляду справи не було встановлено виключних обставин у розумінні положень ст. 161 СК України які б свідчили про неможливість визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком.

Відповідно до частин 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Частинами 2 ст. 160 СК України визначено місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи бажання та інтереси неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які згідно позовної заяви бажають проживати разом із батьком, а також приймаючи до уваги згоду відповідача щодо визначення місця постійного проживання дітей разом із батьком, суд вважає можливим визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

При визначенні місця проживання неповнолітніх дітей суд враховує їх вік, ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків, ступінь його усвідомлення за виховання дітей та відповідальності за їх життя, здоров’я та належних розвиток.

Також слід звернути увагу, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12,13,18,76,81,200,263-265 ЦПК України, ст. 112, 141,157,180,181,186,197,161 СК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 03 грудня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 967, від якого є неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище «Доля», ОСОБА_2 залишити прізвище «Доля».

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_7