Рішення № 79929505, 12.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/3049/18

Провадження №2/235/26/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бородавки К.П.,

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача-1 – ОСОБА_2

відповідача-2 – ФОП ОСОБА_3

представника відповідача ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним та визнання укладеною додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бета-Агро-інвест» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2017, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 6,4996 га, кадастровий номер 1422781600:12:000:0531, що розташована на території Іванівської сільської ради Покровського району Донецької області, між ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач-2);

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20.08.2007 (зареєстровано 20.08.2007 за №040716000066), предметом якого є оренда земельної ділянки площею 6,4996 га, кадастровий номер 1422781600:12:000:0531, що розташована на території Іванівської сільської ради Покровського району Донецької області, між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» на наступних умовах:

«За взаємною згодою Орендодавця та Орендаря Сторони домовились внести наступні зміни до Договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007, який зареєстровано в Красноармійському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 20.08.2007 за №040716000066:

1. Пункт 5 Договору викласти в наступній редакції:

«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (рілля) площею 6,4996 га (кадастровий номер 1422781600:12:000:0531 становить 238861,56 грн.»;

2. Пункт 8 Договору викласти в наступній редакції:

«Договір укладено до 31.12.2027 (10 років). Після закінчення строку договору орендар має право на збір врожаю та переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію»;

3. Абзац 1 пункту 10 Договору викласти в наступній редакції:

«Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або в натуральній формі:

- в розмірі 5% нормативної грошової оцінки землі, що становить 11943,08 грн. на рік у 2017 році,

- в розмірі 6% нормативної грошової оцінки землі, що становить 14331,69 грн. на рік, починаючі з 2018 року.»;

4. Пункт 27 Договору викласти в наступній редакції:

«Права орендодавця:

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі;

- своєчасного внесення орендної плати;

- отримання до 50% від річної орендної плати достроково - у липні звітного року;

- безоплатної допомоги при культивуванні та оранці особистого городу площею до 20 соток;

- безоплатної доставки орендної плати або її частини в натуральній формі (зерном або іншою сільськогосподарською продукцією);

- надання знижки щодо вартості зерна на 200 грн. за тону відносно ціни реалізації зерна підприємством;

- надання знижки на сільськогосподарські послуги підприємством;

- допомоги транспортом на поховання»;

5. Пункт 39 Договору викласти в наступній редакції:

«Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У разі смерті фізичної особи - Орендодавця, право щодо власності на земельну ділянку та орендну плату переходить до спадкоємців, а земельна ділянка в подальшому використовується «Орендарем» на умовах цього Договору до закінчення строку дії, на який було укладено цей Договір. За період користування орендованою земельною ділянкою орендна плата зараховується за кожен рік на особистий рахунок «Орендодавця» і отримати її можуть тільки спадкоємці згідно чинного законодавства.»

В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем-1 був укладений Договір оренди землі від 20.08.2007 строком на 10 років; від відповідача-1 21.07.2017 надійшла заява, у якій він взагалі не мотивовано відмовляється від продовження строку дії договору. На дану заяву з боку позивача 03.08.2017 було направлено відповідачу-1 листа, в якому він цікавився підставами відмови від продовження строку дії Договору та з метою знайти компроміс пропонував відповідачеві покращені умови оренди, а також просив відповідача-1 повідомити письмово причини такого небажання.

Відповідач-1 вказаний лист щодо продовження договору проігнорував, не висловив побажань щодо умови здачі земельної ділянки в оренду та не прийняв жодних дій, а протиправно уклав договір оренди землі на спірну земельну ділянку з відповідачем-2.

В судових засіданнях представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, навівши доводи, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач-1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що він до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем, повідомив останнього, що не має бажання продовжувати орендні відносини з позивачем; така заява була надана ним у відповідь на лист позивача про намір продовжити договірні відносини.

Відповідач-2 та його представник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши у відзиві на позов (а.с.83-86) та в судовому засіданні таке.

Відповідно до п.36 Договору оренди землі від 20.08.2007, укладеного між позивачем та відповідачем-1, його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (10 років). Пунктом 21 договору зазначено, що після припиненні дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав.

Враховуючи норми чинного законодавства, відповідач-2 зазначає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідач-1 сповістив орендаря про своє рішення, направивши позивачеві заяву від 12.07.2017 про відмову від продовження строку дії договору, що був укладений 20.08.2007 з позивачем. Також претензією від 26.09.2017 відповідач-1 вимагав повернути йому орендовану земельну ділянку і сплатити заборгованість по орендній платі.

Відповідачем-2 також зазначено, що не всі додаткові блага виконувалися позивачем, а саме: позивач надавав зерно неналежної, низької якості, не проводив допомогу при культивуванні та оранці особистого городу площею до 20 соток, під тиском хоче залишити у себе землю, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Такими своїми діями позивач порушує право відповідача ОСОБА_2, власника землі, розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд вільно і незалежно від волі позивача. Позивач виснажував сільськогосподарські угіддя частим засівом насіння соняшника, що неприпустимо відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики Української академії аграрних наук від 18.07.2008 № 440/71.

В судовому засіданні відповідач-2 та його представник проти задоволення позову заперечували, аргументуючи доводами, викладеними у відзиві на позов.

У відповіді на відзив (а.с.101-105) позивачем зазначено, що поведінка відповідача-1 суперечить імперативним вимогам законодавства, а саме ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» чітко передбачений обов’язок орендодавця щодо узгодження з орендарем істотних умов договору, лише при умові недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. В даному випадку відповідач-1 умисно ухилився від досягнення домовленостей з позивачем.

Також позивач зазначає, що оскаржуваний договір між відповідачами укладений на менш сприятливих умовах, ніж були запропоновані позивачем.

Додатково позивач зауважив, що Указ Президента України №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та часток (паїв)», яким збільшено мінімальний розмір орендної плати до 3%, має рекомендаційний характер та не є обов’язковим до застосування, а тому недотримання його умов не є порушенням зобов’язань Орендаря.

В запереченнях проти відповіді на відзив (а.с.142-144) відповідач-2 наголосив, що позивач замість своєчасного оскарження у суді дій відповідача-1 своїм письмовим листом від 20.10.2017 погодився, що договір оренди землі від 20.08.2007 припинив свою дію за закінченням строку дії договору в зв’язку з відмовою власника землі від його продовження на новий строк, позивач припинив господарювати на землі і дозволив передати земельну ділянку іншому орендарю для користування. Відповідно земельна ділянка кадастровий №1422781600:12:000:0531 площею 6,4996 га ріллі була передана ОСОБА_2 відповідачу-2 в оренду строком на 15 років і на даний час знаходиться в користуванні відповідача-2 на підставі договору оренди землі від 01.12.2017 і колишній орендар не має підстав через рік після припинення дії договору змінювати своє рішення про повернення земельної ділянки власнику та заявляти про своє переважне право. Щодо аргументу позивача про укладення між відповідачами договору на менш сприятливих умовах, відповідач-2 зазначив, що товариство погодилося повернути земельну ділянку і не чинило перешкоди у цьому, відповідно власник землі мав повне право розпоряджатися своїм майном на свій розсуд. Неналежним виконанням договору з боку товариства є наявна заборгованість по договору оренди землі від 20.08.2007, оскільки товариством вчасно не були внесені зміни в 2008 році до п.9 договору оренди від 20.08.2007 щодо збільшення розміру оренди землі з 1% до 3% від нормативної оцінки землі згідно з Указом Президента України від 19.08.2008 №725/2008 до ч.1 Указу Президента України №92/2002 від 02.02.2002 «Про додаткові заходи щодо захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Крім того, відповідно до наданої товариством довідки про ротацію культур від 20.08.2018 на ділянці ОСОБА_2 соняшник засівався чотири рази - у 2009, 2011, 2014, 2016 роках, що є порушенням Наказу Міністерства аграрної політики Української академії аграрних наук від 18.07.2008 №440/71, відповідно до якого культуру соняшник рекомендовано чергувати у сівозміні через 7-9 років.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Між відповідачем-1 (орендодавцем) та позивачем (орендарем) був укладений Договір оренди землі від 20.08.2007, за яким відповідач-1 передав позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 6,4996 га ріллі, кадастровий номер 1422781600:12:000:0531, що розташована на території Іванівської сільської ради Покровського району Донецької області. Договір укладено на 10 років.

Приписами п.8 вказаного договору визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Приписами п.9 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірах 1% від нормативної оцінки земельної ділянки (рілля) 723,53 грн. (а.с.10-13).

Зазначена земельна ділянка належить відповідачу-1 на праві приватної власності, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №359867 та відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку (а.с.15-16, 44).

Факт передачі спірної земельної ділянки відповідачем-1 позивачу підтверджується актом приймання-передачі від 22.08.2007 (а.с.14).

24.06.2017 відповідач-1 отримав від позивача під розписку лист від 20.06.2017 №185-Д, в якому останній повідомив про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення Договору оренди земельної ділянки. У згаданому листі позивач зазначив, що ним належно виконувались обов’язки за умовами Договору оренди, планово здійснювалось підвищення орендної плати. Відповідачу-1 запропоновано або підписати додаткову угоду до Договору оренди землі чи договір оренди в новій редакції або надати письмову відмову. До листа додані додаткова угода до договору оренди та договір оренди в новій редакції з додатками. В зазначених документах відповідачу-1 пропонується орендна плата в розмірі 4% нормативної грошової оцінки землі в 2017 році та 5%, починаючи з 2018 року, що становитиме 11943,08 грн. на рік (а.с.17-27).

12.07.2017 відповідач-1 направив на адресу позивача заяву, яка надійшла на адресу позивача 21.07.2017, в якій доводить до відома позивача про відмову від продовження строку дії договору оренди земельної ділянки (паю) (а.с.28).

03.08.2017 позивачем на адресу відповідача-1 був направлений лист №321-Д, у якому він цікавився підставами відмови від продовження строку дії Договору, та з метою знайти компроміс, запропоновані покращені умови оренди. До листа додана додаткова угода до договору оренди землі. В зазначених документах відповідачу-1 запропонована орендна плата з 2017 року в розмірі 5% нормативної грошової оцінки землі та 6%, починаючи з 2018 року, що становить 14331,69 грн., а також інші привілейовані умови (а.с.30-33).

26.09.2017 відповідачем-1 разом з іншими власниками земельних ділянок на адресу позивача направлена претензія про виплату заборгованості по орендній платі за 2016-2017 роки в повному обсязі (а.с.94). На зазначену вимогу позивач повідомив про безпідставність вимог щодо сплати заборгованості по орендній платі, оскільки у 2016 році орендна плата була сплачена в повному обсязі та понад встановлений у договорах розмір, у 2017 році відповідно до умов договорів оренди термін сплати орендної плати встановлений до кінця поточного року (а.с.148).

09.10.2017 відповідач-1 направив на адресу позивача лист, в якому повідомив, що строк дії договору оренди землі від 20.08.2007 закінчився 20.08.2017; про відсутність наміру продовжувати його дію позивач був попереджений, тому відповідач-1 просить повернути йому земельну ділянку (а.с.96).

Пізніше, 20.10.2017 позивачем на адресу відповідача-1 був направлений лист б/н, за змістом якого позивач повідомив відповідача-1 про те, що у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди та відмовою останнього продовжити його на новий строк на нових умовах, позивачем здійснюється інформування фіскальних органів про зменшення оброблюваних ним земель. Також позивач в черговий раз повідомив відповідача-1, що, якщо він змінить своє рішення та поновить співпрацю з позивачем, останній здійснить на його користь додаткову виплату (а.с.146).

01.12.2017, після закінчення строку дії договору оренди від 20.08.2007, між відповідачами був укладений договір оренди землі, за яким відповідач-1 надає, а відповідач-2 приймає в довгострокове платне користування спірну земельну ділянку. Договір укладено на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% нормативної грошової оцінки землі, що становить 11943,77 грн. (а.с.91-93).

Реєстрація відповідного речового права - права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н проведена 24.01.2018 за №24592099, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.88).

За змістом довідки позивача про ротацію культур на спірній земельній ділянці за період з 2007 по 2017 роки була здійснена така ротація сільськогосподарських культур: 2009, 2011, 2014, 2016 роки - соняшник, 2007, 2008, 2010, 2012, 2015, 2017 роки - озима пшениця, 2013 рік - нут (а.с.145).

Відповідно до довідки позивача від 20.08.2018 щодо сум, номерів, дат податкових документів звітів 1 ДФ, відповідачу-1 позивачем нараховані такі суми: 2013р. - 2686,94 грн., 2013р. - 990,44 грн., 2014 р. - 4780,00 грн., 2015 р. - 5925,61 грн., 2015 р. - 46,99 грн., 2016 р. - 8273,61 грн., 2016р. - 86,54 грн., 2017 р. - 1590,06 грн. (а.с.106).

З витягу з матеріалів еколого-агрохімічної паспортизації за 2011 рік та агрохімічного паспорту поля вбачається, що агрохімічна оцінка земельних ділянок у 2011 році складала 60,7 балів, а 2017р. - 63,3 бали (а.с.110, 114).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору, договору найму, та актами земельного законодавства: Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду зелі».

Приписами ст.13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст.33 згаданого Закону встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір. Законодавець фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

У частинах 1-5 ст.33 згаданого Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти:

орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Одночасно приписами ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону необхідна наявність таких юридичних фактів:

орендар належно виконує свої обов’язки за договором оренди;

до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди та продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-65цс15.

Аналіз зазначених законодавчих приписів та викладеної правової позиції Верховного Суду дозволяє суду констатувати, що переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. Наведене узгоджується з роз’ясненнями, наданими судам в абз.4 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

За п.42 Договору оренди землі від 20.08.2007 він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Оскільки зазначений договір був зареєстрований 20.08.2007, то строк його дії закінчився 20.08.2017 (а.с.13).

Представником позивачем визнано в судовому засіданні, а відповідачем-1 підтверджено, що спірна земельна ділянка після закінчення строку дії договору оренди повернута відповідачу-1. Підтверджується даний факт і листом позивача, направленим на адресу відповідача-1 від 20.10.2017, в якому позивач зазначає, що у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди та відмовою відповідача-1 продовжувати його на новий строк на нових умовах, позивачем планується здійснення інформування податкових органів, що господарська діяльність позивача на ділянці відповідача-1 припинена та ділянка була повернута відповідачу-1 (а.с.146).

Враховуючи факт повернення позивачем відповідачу-1 спірної земельної ділянки після закінчення 20.08.2017 строку дії договору оренди між ними, приписи ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» на спірні правовідносини не розповсюджуються.

За п.36 Договору оренди землі від 20.08.2007 дія договору оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (а.с.12).

Враховуючи, що строк дії Договору оренди землі від 20.08.2007 закінчився 20.08.2017, його дія припинена 20.08.2017.

Оскільки спірна земля в оренду іншій особі одразу передана відповідачем-1 не була, спірний договір оренди землі між відповідачами був укладений лише в грудні 2018р., тобто

після того як відповідачем-1 на повідомлення позивача про пропозицію продовжити строк дії договору оренди був направлений лист із запереченнями продовжувати такий строк, а також

після отримання від позивача листа від 20.10.2018, за яким останній обізнаний про відмову відповідача-1 продовжувати строк дії договору від 20.08.2007 та повідомляє про припинення своєї господарської діяльності на спірній землі, що дає відповідачу-1 обґрунтовану підставу дійти висновку про відмову позивача від наміру скористатись своїм переважним правом,

суд доходить висновку, що переважне право позивача з ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» відповідачем-1 не порушено.

Доводи позивача щодо відсутності з боку відповідача-1 обґрунтувань заперечень продовжити орендні правовідносини з позивачем не заслуговують на увагу, оскільки зміст ст.33 Закону України «Про оренду землі» не дає підстави для висновку, що заперечення проти поновлення договору оренди землі мають бути обґрунтовані, а право орендаря на поновлення договору оренди землі є абсолютним та таким, що не залежить від бажання власника земельної ділянки припинити орендні правовідносини на певний час.

Окремо суд відмічає, що надані сторонами докази на підтвердження якості спірної земельної ділянки, не дозволяють суду дійти переконливого висновку з приводу погіршення чи поліпшення якості спірної землі, адже не містять висновків спеціаліста, експерта з означеного питання. Між тим, з’ясування відповідних обставин потребують спеціальних знань, а відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання відповідачів на порушення позивачем положень Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» № 92/2002, з урахуванням змін, внесених Указом Президента №725/2008, щодо розміру орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний нормативно-правовий акт має рекомендаційний характер, відповідні зміни були прийняті після укладення сторонами договору та в його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в постанові від 25.06.2011 №6-17цс11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17316990).

Інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своєї позиції не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, оскільки суд не вбачає в діях відповідача-1 порушення переважного права позивача - орендаря на поновлення договору оренди землі, відповідач-1 повідомив позивача своїм листом від 21.07.2017 про відсутність бажання продовжувати з позивачем договірні відносини, та, уклавши спірний договір оренди земельної ділянки з відповідачем-2 вже після припинення дій переважного права позивача, вкотре виявив відсутність бажання на поновлення договору з попереднім орендарем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову як в частині визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2017, так і в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 20.08.2007.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» (ідентифікаційний код 30844997, місцезнаходження - м.Чернігів, пр.Миру, 233) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, Покровський район, с.Іванівка, вул.Миру, 14), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання – Донецька область, Покровський район, с.Веселе, вул.Степова, 6) про визнання договору оренди недійсним та визнання укладеною додаткової угоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 19.02.2019.

Суддя К.П.Бородавка