Ухвала суду № 79892880, 13.02.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6388/16-к

У Х В А Л А

13 лютого 2019 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., при секретарі Журавльовій А.С., за участю прокурора Івасівки О.З., розглянувши у приміщенні суду заяву судді Румілової Наталії Миколаївни про самовідвід у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

З 05 грудня 2016 року у провадженні Залізничного районного суду м. Львова (головуючий суддя Румілова Н.М.) перебуває кримінальне провадження (справа) про обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

07 лютого 2019 року головуючий у даній справі суддя Румілова Н.М. подала заяву про самовідвід, покликаючись на те, що 25 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 28 травня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України суддею Руміловою Н.М. За таких обставин, вважає, що на підставі п. 4 ст. 75 КПК України та з метою уникнення будь-яких сумнівів в її об’єктивності та неупередженості як судді при розгляді зазначеної справи слід заявати про самовідвід від участі у розгляді справи.

Заслухавши думку прокурора, яка при вирішенні заяви поклалася на розсуд суду, оглянувши матеріали заяви та провадження, прийшов до наступних висновків.

Обвинувачений ОСОБА_1 вже двічі подавав заяву про відвід судді Румілової Н.М. з аналогічних підстав, які зазначені у заяві судді про самовідвід. Ухвалами суду від 05 жовтня 2018 року та від 27 листопада 2018 року у задоволені зазначених заяв обвинуваченого було відмовлено.

Зокрема, у вищевказаній ухвалі суду від 05 жовтня 2018 року зазначено, що у відповідності до п. 3, 4 ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Однак, суд вважає, що заявлений відвід не містить достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеною нормою КПК України, оскільки, на переконання суду, в доданому заявником витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, не міститься висновку про вчинення кримінального правопорушення саме суддею Руміловою Н.М., а лише вказано фабулу за якою внесено відомості у даний реєстр. Також суду не наведено жодних даних щодо проведення відповідних слідчих дій у даному кримінальному провадженні, таких як відповідний допит судді Румілової Н.М., які б свідчили про її можливу упередженість щодо вказаного кримінального провадження.

Також при цьому суд враховує висновки викладені у коментарях до Кодексу суддівської етики, затверджені рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 де чітко вказано, що незалежність і неупередженість судової системи є важливими умовами для захисту прав людини та демократії. Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку і основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Суддя має відстоювати і втілювати в життя принцип незалежності судових органів у його індивідуальному та інституційному аспектах. Для цього суддя повинен: здійснювати судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, здійснюваного з будь-якого боку і такого, що переслідує будь-які цілі.

Дотримання вказаних принципів суддею Руміловою Н.М. сумніву у суду не викликає.

Таким чином, суд вважає, що на даний час відсутні будь-які обставини, які могли б свідчити про необ’єктивність та упередженість судді Румілової Н.М., а відтак заява задоволенню не підлягає.

Суд, оглянувши матеріали справи, не вбачає будь-якої правової підстави та не знаходить жодної нової обставини, які б слугували суду підставами для того, що прийти до інших висновків, ніж ті до яких прийшов суд, постановляючи ухвалу від 05 жовтня 2018 року, якою відмовив у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді Румілової Н.М.

Крім того, вважаю за необхідним зазначити, що у п. 8 Коментаря до Банголорських принципів поведінки суддів, розроблених управлінням Організації Об’єднаних Націй по наркотиках та злочинності, зазначається, що у випадках, коли виникає питання про відвід, значення має не то, чи дійсно в судді є свідома або несвідома упередженість, а то, вникло б або ні у належним чином інформованої чи розумної особи підозра в наявності такої упередженості.

ЄСПЛ неодноразово зазначало у своїх рішеннях, що в обвинуваченого завжди може існувати певна думка про упередженість суду.

За таких обставин, вважаю, що звернення обвинуваченого ОСОБА_1 з різного родом заявами, зокрема, і про вчинення суддею Руміловою Н.М. кримінального правопорушення, є одною із формою захисту, яку він обрав у даній кримінальній справі.

Таким чином, обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Руміловою Н.М., не виявлено.

Враховуючи наведене, заява про самовідвід, з підстав зазначених у ній, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 372 КПК України,

постановив:

У задоволенні заяви судді Румілової Наталії Миколаївни про самовідвід у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - відмовити.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал ухвали.