Ухвала суду № 79892326, 11.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14649/18 1-кс/335/1212/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Рибалко Н.І, за участю секретаря судового засідання Мереуци М.А., розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Дмитренко К.В. про арешт майна за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000375 від «18» жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 42018080000000375 від 29.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що у вересні 2018 року до відділів державної виконавчої служби м. Запоріжжя та Запорізької області Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області юстиції з Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надійшла постанова начальника Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 від 18.09.2018 «Про утворення та функціонування виконавчої групи», виданої на підставі подання начальника відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_3 від 17.09.2018.

Зазначеною постановою утворено виконавчу групу з виконання виконавчого провадження № 56885471, заведеного на виконання виконавчого листа № 759/13821/15-ц від 21.03.2018, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 395 263,50 доларів США та 10 664 209,20 грн., що перебуває на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

До складу зазначеної виконавчої групи включено працівників усіх територіальних відділів ДВС Запорізької області у зв'язку з тим, що згідно з поданням начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_3 на депозитних рахунках цих відділів перебувають кошти, стягнуті з боржників на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Підставою створення виконавчої групи у постанові зазначено частину першу розділу IV Інструкції з примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція).

Відповідно до ч.1 розділу IV Інструкції: «…За наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби…».

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон): «…1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Станом на 18.09.2018 (день винесення постанови начальником УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 «Про утворення виконавчої групи») підстави для створення виконавчої групи з працівниками відділів ДВС в м. Запоріжжя та Запорізької області ГТУЮ у Запорізькій області були відсутні.

Перебування на депозитному рахунку відділу коштів, стягнутих на користь АТ КБ «ПриватБанк» як стягувача, і наявність відкритого у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області виконавчого провадження, по якому АТ КБ «ПриватБанк» є боржником, не є підставою для створення виконавчої групи відповідно до ст. 25 Закону.

Одразу після надходження до відділів ДВС м. Запоріжжя та Запорізької області ГТУЮ у Запорізькій області зазначеної постанови начальника УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 від 18.09.2018 «Про утворення виконавчої групи», у вересні 2018 року до відділу надійшло доручення керівника створеної виконавчої групи - головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 від 19.09.2018 № 15368 -2-03.4 про перерахування коштів, стягнутих на користь АТ КБ «ПриватБанк», що перебувають на депозитних рахунках відділів ДВС міста та області на депозитний рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

Згідно вимог ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Відповідно у разі стягнення коштів виключно за виконавчим провадженням № 56885471 на користь ОСОБА_4, залишаються порушеними права інших стягувачів, виконавчі документи на користь яких перебувають у складі зведеного виконавчого провадження № 56010919, на отримання коштів за рішенням суду.

Даний факт підтверджує протиправні дії службових осіб ДВС ГТУЮ у Запорізькій області щодо правомірності винесення постанови начальником Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 від 18.09.2018 «Про утворення та функціонування виконавчої групи», а також надання доручення на проведення виконавчих дій керівником виконавчої групи - головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 від 19.09.2018 щодо звернення стягнення на кошти, які розподілені територіальними органами ДВС Запорізької області на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в порядку ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» для виплати керівником виконавчої групи заборгованості за виконавчим провадження № 56885471.

Також, відповідно до вимог діючого законодавства України начальник відділу ПВР ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_3 у зв'язку із великою сумою зобов'язання, що становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, повинен був направити вищевказаний виконавчий лист фізичної особи ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В ході проведення досудового слідства було отримано інформацію ГУ Державної казначейської служби у Запорізькій області про рух грошових коштів по депозитному рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.03.2018 по 06.11.2018, згідно із якою на рахунок № НОМЕР_3, відкритий ОСОБА_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, здійснювались неодноразові перекази грошових коштів із зазначенням призначення платежу «перерах. кошти стягн. з ПАТ КБ Приватбанк зг. в/л № 759/13821/15-ц від 21.03.2018 на кор. ОСОБА_4 ІПН № НОМЕР_1».

Існують підстави вважати, що грошові кошти, які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, є предметом кримінального правопорушення, а також одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, грошові кошти, які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, є доказом вчинення вищезазначеного злочину.

Слідчий посилаючись на те, що грошові кошти, які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, є доказом вчинення вищезазначеного злочину та з метою збереження речових доказів просить накладсти арешт на на грошові кошти які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4, ІПН № НОМЕР_1, в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Слідчий підтримав подане клопотання, надавши відповідну письмову заяву.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У зв'язку з викладеним, враховуючі, що майно не було тимчасово вилучене слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання за відсутності ОСОБА_4 та/або його захисника з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання слідчого проведено без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту майно, зазначене у клопотанні, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, оскільки метою такого арешту є збереження речових доказів.

Керуючись ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4, ІПН № НОМЕР_1, в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: Н.І.Рибалко