Ухвала суду № 79891986, 15.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.02.2019

Справа № 320/1148/19

1-кс/320/812/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Фоміна В.А.,

за участю секретаря – Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019081280000012 від 25 січня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора – Гончара Д.С.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

15 лютого 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019081280000012 від 25 січня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що у невстановлений під час досудового слідства час, знаходячись на території с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, який внесено до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», який переніс за місцем свого мешкання за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Соборна, буд. 67.

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії та маючи умисел на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – канабісу, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_2 продовжив зберігати за місцем свого мешкання з метою збуту вищевказаний наркотичний засіб до 09 лютого 2019 року, коли о 09 години 45 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Соборна, буд. 67, ОСОБА_2, незаконно, шляхом продажу за 50 гривень збув ОСОБА_4 суху подрібнену речовину зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта №18-19 від 13.02.2019 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений – канабісом, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину склала – 1,593 грам.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 25.01.2019 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019081280000012, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

09 лютого 2019 року ОСОБА_2 здійснив незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено – КАНАБІС, ОСОБА_4 під час проведення контрольованої оперативної закупки згідно ст. 271 КПК України.

14 лютого 2019 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_2 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

15 лютого 2019 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто у кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_2 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: заявою від 25.01.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 29.01.2019; рапортом від 29.01.2019; протоколом огляду від 09.02.2019; протоколом огляду від 09.02.2019; висновком судової хімічної експертизи наркотичних засобів №18-19 від 13.02.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 09.02.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 09.02.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 09.02.2019; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.02.2019; повідомленням про підозру від 15.02.2019; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 15.02.2019; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Крім того, ОСОБА_2 вчинив умисний злочин, пов’язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки відсутні, у зв’язку з чим може знову вчинити злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів. Вказані обставини вказують, що ОСОБА_2 з метою ухилення від кримінального переслідування за злочин, в якому він підозрюється, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, та продовжити свою злочинну діяльність, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Слідчий вказує, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може: 1) переховуватися від органу досудового розслідування та суду; 2) продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

У зв’язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання. Крім того, у нього хронічний панкреатит, виразкова хвороба шлунку, раніше переніс інфаркт. Винним себе в інкримінованому злочині не визнає, вважає, що його підставили.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Слідчий суддя не погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде переховуватись від суду та залишити своє місце проживання.

У той же час, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в цьому кримінальному провадженні, та на важливість показань свідків для встановлення істини по справі, слідчий суддя погоджується із прокурором у тому, що існують достатні підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, що мешкають у тому ж населеному пункті.

При цьому слідчий суддя критично ставиться до твердження прокурора, що запобігти цьому ризику можна лише шляхом подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У цьому контексті слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у зв'язку з нерозумною тривалістю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у багатьох справах проти України, зокрема, як у тих, де загальний строк тримання особи під вартою перевищував п'ять років, як в даній справі, так і в тих, де строк тримання особи під вартою був значно меншим це справи: "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine, 28.05.2009; загальний строк тримання під вартою 5років і 10 місяців), "Єлоєв проти України" ("Yeloyev v. Ukraine", рішення від 06.11.2008; період тримання під вартою 5 років і 5 місяців), "ОСОБА_3 проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12.03.2009; 4роки і 4 місяці), "Соловей і Зозуля проти України" ("Solovey and Zozulya v. Ukraine", рішення від 27.11.2008; 2роки і 3 місяці), "ОСОБА_7 проти України" ("Doronin v. Ukraine", рішення від 19.02.2009; 2роки і майже 1 місяць), "Свєршов проти України"("Svershov v. Ukraine", рішення від 27.11.2008; 1рік і 7 місяців), "ОСОБА_4 проти України" ("Roman Miroshnichenko v. Ukraine", рішення від 19.02.2009; 1рік і 4місяці) тощо.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі "Волощук проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув’язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов’язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов’язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання" (пункти 37, 38).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_2 альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи, що існує ризик невиконання покладених на нього процесуальних обов’язків, а також те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою запобігання ухилення від кримінального покарання, суд дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, терміном на два місяці, із забороною ОСОБА_2 цілодобово залишати житло: будинок 67 по вул. Соборній в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до скоєного злочину себе не вважає причетним, має декілька захворювань: раніше переніс інфаркт міокарда лівого шлуночка, має хронічний панкреатит, виразкову хворобу шлунку.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, а вважає, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019081280000012 від 25 січня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, – відмовити.

Обрати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без використання електронних засобів контролю із забороною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, цілодобово залишати житло: будинок 67 по вул. Соборній в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, на строк два місяці, тобто до 15 квітня 2019 року.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю - до 15 квітня 2019 року.

Звільнити з-під варти в залі суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно після проголошення ухвали.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій областінегайно поставити на облік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Роз'яснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. Крім того у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням покласти на слідчого Мелітопольського ВП ГУНП ОСОБА_1 та процесуального прокурора по даному кримінальному провадженню ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: В.А. Фомін