Рішення № 79891032, 15.02.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6131/18

Провадження № 2/242/41/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., при секретареві Каменській А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Селидівська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтуванні позову зазначив, що він є власником будинку № 3 по вул. Вишневій ( Щорса) в смт Цукурине м. Селидове Донецької області. Даний будинок позивач придбав у ОСОБА_2 Після продажу будинку відповідач звільнив його, проте знятися з реєстрації не бажає. В зв’язку із реєстрацією відповідача за вказаною адресою позивачу здійснюються нарахування за комунальні послуги за кількістю зареєстрованих осіб, які він вимушений сплачувати сам. У зв’язку з вищевикладеним позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: смт Цукурине, вул. Вишнева, 3.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відповідно до частини 3 ст.131 ЦПК України був повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки він не повідомив, від нього не надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надав до суду лист з проханням розглядати справу у відсутність представника.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 08 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеним між ОСОБА_2 ( продавцем) та ОСОБА_1 ( покупцем) ОСОБА_2 продала та передала у власність ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Цукурине, вул. Вишнева ( колишня назва Щорса), 3.

Згідно довідки виконавчого комітету Цукуринчької селищної ради № 475 від 19 листопада 2018 року, за зазначеною адресою, окрім позивача, також зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З акту про непроживання від 19 листопада 2018 року суд встановив, що відповідач не проживає за адресою реєстрації: смт Цукурине, вул. Вишнева, 3, з жовтня 2017 року.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статі 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

За змістом зазначених норм, право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим згідно з положенням статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятим. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Отже, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 більше року без поважних причин не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, що створює перешкоди позивачу у користуванні житлом, тому втратила право на користування вказаним житлом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР, ст. 10, 13, 81, 131, 263-265, 281 ЦПК України суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: Донецька область, м. Селидове, смт Цукурине, вул. Вишнева, 3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Любчик