Рішення № 79890627, 11.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/7581/18

Номер провадження 2/235/328/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 лютого 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет позову Центр надання адміністративних послуг Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2. За вказаною адресою на реєстраційному обліку перебуває ОСОБА_2, з яким позивач перебувала в шлюбних відносинах. Відповідач по справі з 1995 року добровільно виїхав з квартири на постійне проживання до іншого житла. За посиланням позивача, відповідач не має інтересу до проживання в квартирі, тому в порядку положення статті 405 ЦК України може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням з відповідними наслідками цього, передбаченими ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Вказані обставини зумовили позивача звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подано заяву про розгляд справи в її відсутність, просить ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто повістку про виклик відповідача з довідкою комунальної установи «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» про неможливість вручення виклику з причини відсутності адресату за місцем реєстрації. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Третьою особою Центром надання адміністративних послуг Покровської міської ради Донецької області суду адресовано заяву про розгляд справи без участі представника, з ухваленням рішення на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 адресувала суду заяву, в якій підтвердила викладені в позові ОСОБА_1 обставини, розгляд справи просить проводити без її участі.

З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, інша рівна частка нерухомого майна належить ОСОБА_3, визначена третьою особою по справі (підтверджено рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09.09.2009 року - а.с. 9, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24598611, виданим 27.11.2009 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» м. Красноармійськ - а.с. 8).

На реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 перебувають: з 28.06.1995 року позивач ОСОБА_1, з 22.07.1995 року відповідач ОСОБА_2 (підтверджено довідкою Покровської міської ради Донецької області від 08.11.2018 року - а.с. 11).

Сторони по справі з 19.07.1984 року перебували в зареєстрованому шлюбі (підтверджено штампом в паспорті позивача - а.с. 5), 24 травня 2016 року шлюб розірвано (підтверджено свідоцтвом серійний номер НОМЕР_1 - а.с. 7).

Згідно Акту № 20898 про фактичне не проживання, який складений 08.11.2008 року комунальною установою «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає 1995 (а.с. 10).

В судовому порядку ОСОБА_1 порушено питання втрати ОСОБА_2 права користування вищезазначеним житловим приміщенням.

Судом надано оцінку поданих позивачем доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пред'явлення до суду позовної заяви про позбавлення права користування житловим приміщенням в розумінні ст. ст. 319, 391 ЦК України є однією із форм захисту власником своїх прав на володіння, користування та розпорядження належним нерухомим майном.

Виходячи із змісту ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житла мають право на користування житловим приміщенням на умовах що визначається за угодою з його власником.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Положення ч. 2 ст. 64 ЖК України зазначає, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Питання про втрату членом сім'ї власника житла права користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, - урегульовано ч. 2 ст. 405 ЦК України. У судовому засіданні встановлено, що будь-яких угод, зокрема договір найму, між сторонами не укладався та спірне житлове приміщення відноситься до приватного житлового фонду. Так, згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік. При цьому, згідно ч. 4 ст. 56 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач, в контексті ч. 2 ст. 64 ЖК України членом сім'ї позивача як співвласника спірної квартири не являється (шлюбні відносини припинено), договір про користування спірним жилим приміщенням між сторонами не укладався.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що на ствердження вибуття наймача або членів його сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Суд надає аналіз доказів, поданих ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог щодо відсутності відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації без поважних причин понад один рік. Так, з викладених в позовній заяві обставин вбачається, що відповідач не проживає за місцем реєстрації з 1995 року, його особисті речі в квартирі відсутні, обов'язки щодо утримання житлового приміщення, сплати комунальних послуг, в розумінні ст. 64 ЖК України, відповідач не виконує. Судом також не встановлено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що позивач чи інші особи чинять відповідачу перешкоди у користуванні житлом. Такі обставини не суперечать наявним в матеріалах справи письмовим доказам, зокрема Акту про фактичне не проживання від 08.11.2018 року.

Таким чином, судом встановлено факт відсутності ОСОБА_2 в належному позивачу ОСОБА_1 на підставі спільної часткової власності житловому приміщенні на праві мешкання, при цьому причин відсутності колишнього члена сім'ї власника житла, які могли бути визнані поважними, за аналогією зі статтею 71 ЖК України, під час розгляду справи - не надано.

За таких обставин, суд вважає, що наявні законні підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, - суд залишає без задоволення виходячи з наступного. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Виходячи з вищевикладеного та діючого законодавства, питання щодо реєстрації місця проживання або зняття з реєстрації не входять до компетенції суду. Підставою для здійснення таких дій реєстраційним органом є рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Доказів порушення прав позивача з боку органу, що здійснює реєстрацію і знаття з реєстрації за місцем мешкання суду не надано. За таких обставин суд не має законних підстав для задоволення вимог і в цій частині позову.

На підставі ст. ст. 405 ЦК України, ст. 71 ЖК України керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет позову Центр надання адміністративних послуг Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення суду - 15.02.2019 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Суддя