Ухвала суду № 7988794, 10.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-13759/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року

у справі № 31/7а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління»

до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення, -           

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Комсомольське рудоуправління»було заявлено позов до ДПІ у Старобешівському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0001322350/0 від 28 грудня 2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 12 березня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Старобешівському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Комсомольське рудоуправління», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Старобешівському районі Донецької області провела виїзну планову перевірку ВАТ «Комсомольське рудоуправління»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 605/23-0/00191827 від 16 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 5, п. 6 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, що призвело до донарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 30882, 85 грн., у тому числі за півріччя 2005 року –6415, 20 грн., за 9 місяців 2005 року –13648, 80 грн., за 2005 рік - 19192, 80 грн., за І квартал 2006 року –5187, 55 грн., за півріччя 2006 року –11690, 05 грн.

28 грудня 2006 року на підставі акта перевірки та за наслідками апеляційного узгодження ДПІ у Старобешівському районі Донецької області прийняла податкове повідомлення –рішення № 0001322350/0, яким визначила суму податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 43423, 14 грн., у тому числі 30882, 85 грн. –основний платіж та 12540, 29 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що кар’єр не є водним об’єктом і використання води з кар’єру не є об’єктом справляння збору.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин.

Судами попередній інстанцій було встановлено, що позивач здійснює видобуток корисних копалин відкритим способом у кар’єрах. Для запобігання затоплення кар’єрів підземними водами, що накопичуються в них, позивач здійснює відкачку води. Крім того, видобування копалин відкритим способом зумовлює дотримання з боку позивача санітарно-гігієнічних заходів у вигляді пилоподавлення, на яке використовується частина води з кар’єру.

Згідно Санітарних правил для підприємств по видобуванню та збагаченню рудних, нерудних та розсипних копалин, затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР № 3905-85 від 28 червня 1985 року, для підприємств по видобуванню корисних копалин відкритим способом встановлена вимога щодо здійснення пилоподавлення при вибухових роботах, при вийманні та навантаженні гірничої породи, під час транспортування на кар’єрних дорогах, при роботі в забоях (п. 3.3.5, п. 3.3.7, п. 3.3.10, п. 3.3.15).

Відповідно до п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (п. 3 вищезгаданого Порядку).

Згідно п. 16 вищезазначеного Порядку збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення; за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо).

В п. 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року № 231/539/118/219, визначено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян –суб’єктів підприємницької діяльності; за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо).

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення –рішення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Старобешівському районі Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 12 березня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 12 березня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ Г.К. Голубєва

           ________ М.І. Костенко

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна