Ухвала суду № 7988792, 10.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-13498/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці

на постанову господарського суду Харківської області від 30 січня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року

у справі № АС-41/544-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про скасування податкового повідомлення –рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Аркадія»було подано позов до ДПІ у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення –рішення № 0000842350/0 від 20 жовтня 2006 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 30 січня 2007 року, залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 30 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Аркадія»з питань правильності обчислення орендної плати за землю за період з 21 лютого 2006 року по 01 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1830/2350/30751193 від 20 жовтня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення ст. 2, ст. 7, ст. 14, ст. 17, ст. 19 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження орендної плати на 57677, 40 грн., в тому числі за період з лютого по серпень 2006 року, щомісячно –9175, 95 грн.

20 жовтня 2006 року ДПІ у м. Вінниці на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000842350/0 від 20 жовтня 2006 року, яким визначила ТОВ «Аркадія»суму податкового зобов’язання з орендної плати в розмірі 84549, 81 грн., у тому числі 57677, 40 грн. –основний платіж та 26872, 41 грн. –штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не було доведено комерційне використання позивачем земельної ділянки.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності)(ст. 19 вищезазначеного Закону).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно умов договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, укладеного позивачем з Вінницькою міською радою, плата за оренду земельної ділянки обчислюється в розмірі 3 % від грошової оцінки –113987, 06 грн. (комерційне використання) в рік.

За винятком нормативно встановленого періоду реконструкції та у разі зміни функціонального використання земельної ділянки відповідно до дозволу Державного архітектурно будівельного контролю.

На цей термін плата встановлюється в розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки 759913, 71 грн. відповідного фактичного призначення, тобто 7599, 14 грн. в рік.

В разі здачі об’єкта в експлуатацію раніше вказаного терміну або зміни функціонального використання частки (для здійснення основної діяльності) плата за подальший період користування обчислюється в розмірах плати за основне використання.

Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не встановили яке фактичне функціональне використання земельної ділянки мало місце в період, що був предметом перевірки.

Суди попередніх інстанцій відповідно до статей 11, 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України мали вжити передбачені законом заходи щодо з’ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування з власної ініціативи доказів на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Цього судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Харківської області від 30 січня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 30 січня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ Г.К. Голубєва

           ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Т.М. Шипуліна