Ухвала суду № 79887578, 18.02.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3662/19

н/п 1-кс/640/2598/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12018220000001234 від 24.10.2018 за ч. 3 ст. 368 КК України, -

встановив :

Сторона обвинувачення просить з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання накласти арешт на: автомобіль НОМЕР_1 2010 року випуску, власником якого є ОСОБА_2

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №865 від 10.11.2015 ОСОБА_2 призначено на посаду військового комісара Харківського об’єднаного районного військового комісаріату Харківської області (далі - Харківського ОРВК Харківської області).

Відповідно до Положення про Харківський ОРВК Харківської області, військовий комісаріат є місцевим органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов’язку й військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації людських і транспортних ресурсів в особливий період на відповідній території. Одним із завдань військового комісаріату є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, забезпечення добору кандидатів для прийняття на військову службу у мирний і воєнний час, забезпечення добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. А військовий комісар Харківського ОРВК Харківської області ОСОБА_2 відповідно до своїх функціональних обов’язків відповідає за підготовку до військової служби, організацію проведення призову на військову службу.

Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до примітки 2 статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 КК України є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 КК України, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Так, відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою та призовом громадян на військову службу забезпечує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України визначено, що Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Згідно із абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

Пунктами 1, 3, 7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №389, визначено, що військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах. При цьому районні, об’єднані районні, міські, об’єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України та є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів, тобто одиницею органу державної влади.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи військовим комісаром Харківського ОРВК Харківської області є службовою особою, яка займає відповідальне становище, оскільки є керівником одиниці органу державної влади.

Згідно ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно вимог ст.ст. 11, 16, 29-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та своїх функціональних обов’язків, ОСОБА_2 зобов’язаний організовувати і планувати роботу особового складу підпорядкованого військового комісаріату, повсякденно керувати нею, має право віддавати усні або письмові накази, обов’язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями, у зв’язку з чим виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто являється військовою посадовою особою.

Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаного законодавства та обов'язок їх дотримуватися ОСОБА_2, будучи військовим комісаром Харківського ОРВК Харківської області умисно вчинив корупційний злочин, а саме – одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, за наступних обставин.

Так, у зв’язку із сімейними обставинами, а саме влаштуванням на роботу та зміною місця реєстрації громадянин України ОСОБА_3 звернувся до Центра надання адміністративних послуг м. Харкова для проставлення відмітки в паспорті громадянина України про зміну місця реєстрації, однак останньому було відмовлено у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 має додатково надати спеціалісту Центру надання адміністративних послуг посвідчення про приписку до призовної дільниці або посвідчення військовозобов’язаного.

З метою зняття з обліку в Слобідському об’єднаному військовому комісаріаті та взяття на облік до Харківського ОРВК Харківської області, ОСОБА_3 в липні 2018 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, звернувся до Слобідського об’єднаного військового комісаріату, який знаходиться в одній адміністративній будівлі з Харківським ОРВК Харківської області, а саме за адресою: м. Харків, проспект Московський, 96а, де мав розмову з військовим комісаром Харківського ОРВК Харківської області ОСОБА_2, який в свою чергу будучи обізнаним з положеннями Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" та Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016, повідомив ОСОБА_3, що для не створення ним (ОСОБА_2В.) штучних перешкод у знятті з обліку та взяття на облік до Харківського ОРВК Харківської області ОСОБА_3 та як наслідок не отримання необхідних документів для пред’явлення до Центру надання адміністративних послуг, останньому необхідно надати особисто йому (ОСОБА_2В.) неправомірну вигоду у розмірі 500 (п’ятсот) доларів США.

19.01.2019 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_3 та повідомив останньому, що всі питання, які пов'язані зі зняттям останнього з обліку призовників в Слобідському об’єднаному військового комісаріату він (ОСОБА_2В.) вирішив та 21.01.2019 року він (ОСОБА_4В.) має передати ОСОБА_2 суму неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США за вирішення зазначеного питання та взяття на облік до Харківський ОРВК Харківської області.

Після чого, ОСОБА_3, діючи під контролем правоохоронних органів, 21.01.2019 приблизно о 16 год. 30 хв., на вимогу ОСОБА_2 зустрівся з ним на автомобільній стоянці біля аптеки №2, яка розташовується за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 20 де за вказівкою підполковника ОСОБА_2, близько 16 год. 32 хв., передав останньому неправомірну вигоду у розмірі 500 (п’ятсот) доларів США.

Отже, ОСОБА_2, будучи військовим комісаром Харківського ОРВК Харківської області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх діянь направлених на власне незаконне збагачення, 21 січня 2019 року приблизно о 16 год. 32 хв., перебуваючи у власному автомобілі Skoda Oktavia A5, державний номерний знак НОМЕР_2, який розташовувався на автомобільній стоянці біля аптеки №2, за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 20, отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 500 (п’ятсот) доларів США, за не створення ним (ОСОБА_2В.) штучних перешкод у знятті з обліку та взяття на облік до Харківського ОРВК Харківської області ОСОБА_3

Таким чином, внаслідок своїх умисних протиправних злочинних дій ОСОБА_2, підозрюється в одержані службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України.

За вказаних обставин, 22.01.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до відомостей, що містяться у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу СХМ 379746, встановлено наступне. На праві власності ОСОБА_2 належний легковий автомобіль НОМЕР_3 2010 року випуску.

Крім того, відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль НОМЕР_3 2010 року випуску на праві власності належить ОСОБА_2

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Разом з тим, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкцією якої передбачена конфіскація майна як вид покарання.

Сторона обвинувачення зазначає, що з метою недопущення зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення матеріальних об’єктів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

В судове засідання слідчий не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 18.02.2019 надійшла заява від слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області Биканова О.В., в якій він просить провести судове засідання по клопотанню про арешт майна ОСОБА_2 без його участі у зв’язку з службовою завантаженістю. Клопотання підтримує просить його задовольнити (а.с. 41).

Також до канцелярії суду 18.02.2019 надійшла заява від слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області Биканова О.В., в якій він просить проводити судове засідання про арешт майна без виклику власника ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, у зв’язку із недопущенням зникнення, втрати, пошкодження чи приховування майна (а.с. 42).

Оскільки сторона обвинувачення, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення підозрюваного ОСОБА_2

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000001234 від 24.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно протоколу затримання підозрюваного від 21.01.2019, 21.01.2019 о 18.37 год. ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, без ухвали слідчого судді.

22.01.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Покарання, що загрожує ОСОБА_2 в разі визнання його винним за ч. 3 ст. 368 КК України, передбачає конфіскацію майна.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ 379746, автомобіль НОМЕР_3, 2010 року випуску, належить ОСОБА_2.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, накладання арешту на вказане у клопотанні майно підозрюваної забезпечить можливу конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні, враховуючи санкцію ч. 3 ст. 368 КК України.

Захід забезпечення у вигляді арешту майна підозрюваного, шляхом заборони відчуження вказаного майна, належного підозрюваному, відповідає завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності підозрюваної ОСОБА_5 завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1, 2010 року випуску, який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ 379746, належить ОСОБА_2, шляхом заборони його відчуження – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_2 – в той же строк, але з моменту отримання ним копії ухвали суду.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова