Рішення № 79878156, 14.02.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1136/18

Провадження № 2/584/124/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2019 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого судді - Данік Я.І.

за участі: секретаря - Худайкуловій О.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Путивль Агростандарт» про розірвання договору оренди землі,

встановив:

22 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті матері - ОСОБА_3, він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,3946 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходяться на території Червоноозерської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 20 червня 2013 року передана ОСОБА_3 ТОВ «Путивль Агростандарт» на 10 років зі сплатою 4% на рік від нормативної грошової оцінки за користування даною земельною ділянкою. Оскільки в п.39 вказаного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою розірвання договору оренди землі, однак відповідач ухиляється від розірвання договору, ОСОБА_2 просить суд розірвати договір оренди землі укладений 20 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Путивль Агростандарт».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2оскільки формальне посилання позивача на п.39 оспорюваного правочину не є підставою для його розірвання. Крім того, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для звернення до суду, оскільки останнім не доведено яке саме право позивача порушено у зв?язку з переходом до нього права власності на земельну ділянку, а відповідач ніяким чином не порушив прав позивача (а.с.28).

У відповіді на відзив представник позивача підтримала позовні вимоги (а.с.36).

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3, 11 серпня 2015 року її син ОСОБА_2, як спадкоємець за законом, успадкував земельну ділянку загальною площею 2,3946 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоноозерської сільської ради Путивльського району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 14 серпня 2015 року, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25 листопада 2016 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 листопада 2016 року (а.с.7,8,11,12).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна земельна ділянку загальною площею 2,3946 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоноозерської сільської ради Путивльського району Сумської області, власником якої є ОСОБА_2, на підставі договору від 20 червня 2013 року передана в оренду ТОВ «Путивль Агростандарт» в строк до 20 червня 2023 року (а.с.9-10).

20 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Путивль Агростандарт» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передала в оренду земельну ділянку площею 2,3946 га ТОВ «Путивль Агростандарт», а ТОВ «Путивль Агростандарт» повинно сплачувати ОСОБА_3 на рік 1250 грн. 40 коп., що становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.30-31).

Відповідно до п.39 даного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

26 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Путивль Агростандарт» з проханням вчинити всі необхідні дії для розірвання договору оренди землі, укладеного 20 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Путивль Агростандарт» (а.с.13,14).

Відповідно до вимог ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з вимогами ч.4 ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 39 оспорюваного договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При цьому, ця умова погоджена сторонами у спосіб, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, шляхом закреслення у тексті договору непотрібного - словосполучення «не є».

Як пояснила представник позивача, останній після отримання свідоцтва про право на спадщину неодноразово звертався до відповідача з проханням надати йому екземпляр договору і в усній формі і письмово, на що відповідач не реагував жодним чином, і грошові кошти в сумі 7588 грн. були перераховані відповідачем уже після звернення до суду.

Доводи відповідача про те, що посилання позивача як підставу для розірвання договору на п.39 оспорюваного договору є формальним у той час, як відповідач виконав свої обов?язки як орендар, зокрема, сплатив орендну плату за 2015-2017 роки, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Та обставина, що відповідач всупереч волі позивача три роки поспіль використовував належну останньому земельну ділянку і сплатив за це кошти, не є свідченням формальності посилання позивача на п.39 цього договору.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, тобто право фізичних та юридичних осіб вільно встановлювати свої права та обов?язки у договорі і у визначенні будь-яких умов договору, що не суперечать законодавству. Ст.627 ЦК України, зокрема, конкретизовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Таким чином, оскільки позивач набув права власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, як новий власник земельної ділянки не бажає продовжувати дію договору оренди землі, укладеного з попереднім власником, а умовами договору оренди землі передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи і жодних додаткових умов чи обмежень при застосуванні п.39 цим договором не встановлено суд, дійшов висновку про наявність підстав для припинення оспорюваного договору оренди шляхом його розірвання за заявою нового власника - позивача у справі.

У зв?язку з задоволенням позову підлягає стягенню з ТОВ «Путивль Агростандарт» на користь ОСОБА_2 704 грн. 80 коп. судового збору.

Керуючись ч.4 ст.32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.653,654 ЦК України, ст.ст. 142, 259, 263-268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Путивль Агростандарт» (місцезнаходження: вул.Богдана Хмельницького, 18, м.Путивль, Сумська область, код ЄДРПОУ 34264783) про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 20 червня 2013 року між ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Путивль Агростандарт», зареєстрований 21 листопада 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №17632398.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Путивль Агростандарт» на користь ОСОБА_2 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду Я.І.Данік