Рішення № 79876153, 18.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/11972/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 доМіністерства оборони України провизнання протиправним та скасування рішення від 27.01.2017 року, зобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України в якому просила:

- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України від 27.01.2017р. про відмову у виплаті ОСОБА_1 дружині загиблого померлого інваліда війни 1 групи від поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга одноразової грошової допомоги у разі загибелі, згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 28.05.2008р. № 975 (в разі встановлення інвалідності ОСОБА_2 після його звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга і причина його смерті пов'язана з цим захворюванням);

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 28.05.2008р. № 975 (в разі встановлення інвалідності ОСОБА_2 після його звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга і причина його смерті пов'язана з цим захворюванням).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка, яка настала внаслідок отриманого ним поранення при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга в Афганістані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що позивач не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка, оскільки відповідно до законодавства чинного станом на дату смерті її чоловіка, такої допомоги взагалі не існувало, однак було регламентовано право на отримання страхової суми. Проте, оскільки страхова сума виплачується лише протягом трьох років з дати смерті, а позивач звернулась з вимогами щодо виплати допомоги понад визначений строк, то позивач не має права на її отримання.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд перейшов до подальшого розгляду справи без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у військовій частині № 2099 в період з 22.06.1983р. по 13.02.1985р., що підтверджується довідкою Центрального прикордонного архіву ФСБ Росії від 16.02.2007р. № 21/59/К-4694. (а.с. 41)

Відповідно до постанови Центральної військово-лікарської комісії МО України від 10.06.1996р. поранення отримане ОСОБА_2 пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. (а.с. 43)

Відповідно до довідки сер. МСЕ - серія НОМЕР_1 від 14.02.2000р. ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності з 07.02.2000р. пов'язаної з пораненням отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. (а.с. 45)

Також, відповідно до копії посвідчення від 22.02.2000р. серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є інвалідом першої групи, безстроково. (а.с. 44)

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2. (а.с. 19)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 10.05.2000р. НОМЕР_3 (а. с. 48)

Відповідно до довідки обласної МСЕК про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 від 29.08.2007р. № 139, причина смерті пов'язана із захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. (а.с. 46)

Позивач з метою отримання одноразової грошової допомоги внаслідок смерті чоловіка, згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 28.05.2008р. № 975 зверталась із заявами до військового комісаріату.

Так, зокрема, за результатом розгляду заяви позивача та доданих до неї документів до Харківського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України було прийнято рішення оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.01.2017р. № 4 у п. 38 якого зазначено, що дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (Харківський ОВК), відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги, оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем. Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 10.05.2000 смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 тоді як ОСОБА_2 звільнений зі строкової військової служби з Прикордонних військ КДБ СРСР 15.02.1985р. Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, а не осіб звільнених зі служби. (а.с. 20)

Позивач вважаючи протиправною відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок смерті її чоловіка, звернулась до суду з позовом для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача за одноразовою допомогою), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

У відповідності до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, чинним на момент звернення позивача до відповідача законодавством України, яке регулює питання виплати одноразової грошової допомоги, передбачено, що така допомога, у разі коли право на її отримання виникло до набрання чинності зазначеним Порядком, та відповідно ця допомога не була призначена, вона призначається у порядку, який діяв станом на день виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу. Одночасно закріплено, що днем виникнення права та допомогу, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відтак, для з`ясування питання, які норми та в якій редакції необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли між сторонами, потрібно встановити дату смерті, яка відповідно є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

З свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 10.05.2000р. вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 48)

Відповідно до довідки обласної МСЕК про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 від 29.08.2007р. № 139, причина смерті пов'язана із захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. (а.с. 46)

Реалізовуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі смертю чоловіка, позивач звернулась через військовий комісаріат до Міністерства оборони України, однак, відповідач відмовив їй в отриманні такої допомоги, вважаючи, що позивач не набула такого права, оскільки на день смерті її чоловік не був військовослужбовцем. Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 10.05.2000 смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 тоді як ОСОБА_2 звільнений зі строкової військової служьи з Прикордонних військ КДБ СРСР 15.02.1985р. Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, а не осіб звільнених зі служби.

Однак, такі висновки відповідача не мають правового підґрунтя, з огляду на те, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата смерті, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на дату смерті, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.

Статтею 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній на дату смерті, було передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України № 2011-XII Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.08.1992 № 488, якою установлено умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.

Пунктом 1 вказаної постанови (у редакції, чинній на дату смерті) передбачено, що державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться установами Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстраху) за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Згідно пунктів 3, 4 постанови №488, розмір щорічних страхових платежів установлюється правлінням Укрдержстраху за погодженням з страхувальниками. Страхові платежі сплачуються страхувальниками щомісячно до 25 числа в розмірі 1/12 частини річної суми.

У відповідності до пункту 6 Постанови № 488, установи Укрдержстраху виплачують страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

При цьому, приписами пункту 7 цієї ж постанови закріплено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити установам Укрдержстраху протягом трьох років з дня настання страхової події.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що законодавством України, чинним на момент смерті чоловіка позивача було передбачено виплату страхової суми, яка за своєю правовою природою є ідентичною одноразовій грошовій допомозі, існуючій зараз.

Разом з цим, чинним на момент смерті чоловіка позивача законодавством, було встановлено строк на звернення за страховими виплатами, а саме - три роки. Тобто, беручи до уваги ту обставину, що смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачений термін реалізації її права на страхові виплати сплив 06.05.2003р.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення позивачем дій спрямованих на реалізацію свого права та отримання такої страхової суми.

За таких обставин, правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі, згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 28.05.2008р. № 975 (в разі встановлення інвалідності ОСОБА_2 після його звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга і причина його смерті пов'язана з цим захворюванням) відсутні, з огляду на що позовні вимоги в частині задоволенню не підлягають.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття були зовсім інші, ніж вищевикладені обставини, тобто відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення посилався на редакцію закону, яка не підлягала застосуванню до позивача.

З огляду на те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач не має права на одноразову грошову допомогу, оскільки позивач мала можливість отримати страхову суму, проте не скористалась своїм правом в строки визначені законодавством, однак враховуючи той факт, що в основу оскаржуваного рішення покладено норми законодавства, які не підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення, як такого, що прийняте з порушенням вимог законодавства.

При визнанні протиправним та скасуванні оскаржуваного рішення, суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 08.02.2018р. у справі № 761/18099/15-а, адміністративне провадження К/9901/3406/18 відповідно до якої допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.

Якби законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.

Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що навіть якщо б позивач мала право на отримання саме одноразової грошової допомоги, настання смерті після звільнення з військової служби, не може вважатися законною підставою для відмови у призначенні такої допомоги.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке що прийняте з підстав, які суперечать законодавству, яке підлягало застосуванню у спірних правовідносинах.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України від 27.01.2017р. про відмову у виплаті ОСОБА_1 дружині загиблого померлого інваліда війни 1 групи від поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга одноразової грошової допомоги у разі загибелі, згідно з п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 28.05.2008р. № 975 (в разі встановлення інвалідності ОСОБА_2 після його звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального долга і причина його смерті пов'язана з цим захворюванням).

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська