Постанова № 7987208, 18.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48524/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Гавриш М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" (надалі - позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/4026.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 29.04.2009 року № 1732/23-209/13932946, у якому перевіряючими зроблено помилковий висновок про порушення п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з фізичних осіб» в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік на суму 6141 грн. 94 коп., оскільки всі видатки підприємства на відрядження підтверджені документально відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 та на підставі п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включені до валових витрат підприємства. Всі оригінали підтверджуючих документів надавались перевіряючим під час проведення перевірки. Разом з тим, перевіряючими неправомірно зроблено у акті перевірки висновок про те, що оскільки ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, знаходження останнього у відрядженнях в Росії є вирішенням особистих питань і з сум, витрачених на дані відрядження необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб, хоча ОСОБА_1 зареєстрований у м. Кременчуці, про що свідчить відмітка ВГІРФО у його закордонному паспорті та має дозвіл на працевлаштування у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" № 1087 від 19.03.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

У своїх запереченнях посилається на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки", код за ЄДРПОУ 13932946, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, яка набрала форму акта № 1732/23-209/13932946 від 29.04.2009 року. Зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем у порушення вимог п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з фізичних осіб» в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік на суму 5220 грн. 65 коп. (34804 грн. 32 коп. х 15%). На підставі акта перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, у яких відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу також нараховано штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" є юридичною особою (ідентифікаційний код 13932946) та здійснює наступні види діяльності за КЕКД: виробництво продуктів нафтопереробки; оптова торгівля паливом; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою АБ № 271913 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, та взято на податковий облік Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 20.09.1991 року за № 376.

У термін з 01.04.2009 року по 28.04.2009 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі направлення від 01.04.2009 року № 900/000900, згідно із частино. 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки", код за ЄДРПОУ 13932946, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено акт 1732/23-209/13932946 від 29.04.2009 року, у якому зафіксовано порушення позивачем п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з фізичних осіб» в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 6141 грн. 94 коп.

За висновками ревізора дані порушення виникли через те, що кошти в сумі 34804 грн. 32 коп., витрачені ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. на відрядження є сумою, яка підлягає оподаткуванню оскільки ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, тому знаходження останнього у відрядженнях в Росії є вирішенням особистих питань і з сум, витрачених на дані відрядження необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення від 07.05.2009 року № 0001861702/0/1453, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 6141 грн. 94 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12283 грн. 88 коп.

Позивач не погодився з зазначеним повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку.

Відповідно до вимог пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Таким чином, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги позивача, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001861702/1/2417 від 31.07.2009 року.

Позивачем оскаржено до Державної податкової адміністрацій в Полтавській області податкові повідомлення-рішення, винесені Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією від 07.05.2009 року № 0001861702/0/1453 та від 31.07.2009 року № 0001861702/1/2417.

За результатами розгляду в адміністративному порядку Державною податковою адміністрацією в Полтавській області податкові повідомлення-рішення, винесені Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією від 07.05.2009 року № 0001861702/0/1453 та від 31.07.2009 року № 0001861702/1/2417 скасовано в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб 2763 грн. 87 коп. (основного платежу 921 грн. 29 коп. та штрафної санкції 1842 грн. 58 коп.), в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено на надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/3260.

З зазначеними вище рішеннями не погодився позивач та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з фізичних осіб» платником такого податку також є фізична особа - резидент, що отримує як доходи з джерелом походження з території України, так і іноземні доходи, або ж фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерелом походження з території України. Відповідно до цього Закону зазначені особи зобов'язані включати одержаний дохід з об'єктів, визначених у його ст. 4, до складу загального річного оподатковуваного доходу, подавати річну декларацію з цього податку і самостійно сплачувати його в порядку, встановленому статтями 8, 9, 18 того ж Закону.

Відповідно до п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з фізичних осіб» встановлено, що податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" є податковим агентом та зобов'язано нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також несе відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно вимог Інструкції № 59 підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств". Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Пунктом 1.1 Інструкції № 59 встановлено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Згідно із пунктом 1.3 Інструкції № 59 фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що направлення працівників підприємства ОСОБА_1 ОСОБА_2., ОСОБА_3. у відрядження оформлялось наказами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Перевіряючим у ході проведення перевірки та суду надавались посвідчення про службові відрядження, на підставі яких працівникам виплачувались добові, проїзні документи та інші підтверджуючі документи, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, копії яких наявні у матеріалах справи.

Зауважень у перевіряючих щодо оформлення зазначених документів не було та у акті перевірки не зафіксовано.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що зазначені відрядження здійснено без мети здійснення господарської діяльності, оскільки у позивача не було зовнішньоекономічних звязків та використовувались ОСОБА_1 для вирішенням його особистих питань, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією не надано суду доказів на підтвердження висновків у акті перевірки, що знаходження ОСОБА_1. у відрядженнях в Росії є вирішенням його особистих питань.

Із змісту п. 5.1 ст. 5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” випливає, що необхідною умовою для віднесення до валових витрат будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати мають бути здійснені у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Судом встановлено, що позивачем направлено у відрядження ОСОБА_1 ОСОБА_2. до юридичних осіб, що знаходяться на території Російської Федерації ( м. Москва) для здійснення комерційних переговорів між позивачем та цими юридичними особами та відповідно компенсовано витрати на їх відрядження. Водій ОСОБА_3 здійснював перевезення зазначених осіб з м. Кременчука до м. Києва.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що директором ОСОБА_1. від імені позивача за результатами проведених переговорів, саме з метою участі у яких він відбув у відрядження, у м. Москві укладено наступні договори:

- договір № 01/04-08 на поставку продукції від 04.04.2008 року ;

- договір поставки № 06/10-08 продукції від 06.10.2008 року .

Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти, отримані працівниками підприємства ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3. не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, а позивач не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/3260 прийняті без урахування всіх обставин у справі та без наміру щодо досягнення справедливих результатів (недобросовісно), а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/3260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2010 року.

СуддяА.Б. Головко