Ухвала суду № 79871645, 14.02.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа№359/214/19

Провадження №1-кп/359/215/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Петровій Я.А.,

за участю прокурора Малюка Б.М., обвинуваченої ОСОБА_1, її захисника - адвоката Гриньковського С.П.,

під час підготовчого судового засідання з технічною та відео фіксацією кримінального провадження №12018000000000758, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Київ, українки, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, офіційно працевлаштованої директором ТОВ «ЛюксБрокБізнес», реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_2,

по обвинуваченню у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України,

розглянувши скаргу захисника - адвоката Гриньковського Сергія Петровича в інтересах ОСОБА_1 на дії слідчого,

в с т а н о в и в :

В проваджені Бориспільського міськрайонного суду Київської області на стадії підготовчого судового засідання перебуває кримінальне провадження № 12018000000000758, внесене до ЄРДР 13.12.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України.

Під час підготовчого судового засідання даного кримінального провадження захисником Гриньковським С.П. в інтересах ОСОБА_1 заявлено скаргу на дії слідчого, яку він обґрунтовує тим, що з матеріалів кримінального провадження №12018000000000758 обшук в квартирі АДРЕСА_1 (т.5 а.с.10-19) було проведено 05.02.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Цокол Л.І. від 30.01.2015 року у справі №757/2934/15-к (т.5 а.с.9). Обшук проводився на підставі рапорту працівника правоохоронного органу, який є зацікавленим у результаті досудового слідства, інших об'єктивних підстав для цього у матеріалах кримінального провадження немає, джерел отримання інформації у рапорті не вказано; обшук проводився у місці знаходження ОСОБА_1, відносно якої справа не розслідувалась; вилучались документи та печатки підприємств, які не вказані в ухвалі слідчого судді, зокрема - ТОВ «Гарантія Плюс», відносно якого справа не розслідувалась; обшук проводився слідчим, який не отримував на це дозвіл слідчого судді. Вилучені в ході цього обшуку документи, печатки, оргтехніка є недопустимими доказами, як отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також як здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В судовому засіданні обвинувачена скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення скарги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, ознайомившись зі скаргою, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються під час досудового розслідування або під час судового розгляду справи в суді в порядку визначеному ст. 89 КПК України і не можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України. З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку про залишення скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 89, 303, 314, 350, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Скаргу захисника - адвоката Гриньковського Сергія Петровича в інтересах ОСОБА_1 на дії слідчого, - залишити без задоволення.

Вирішити питання недопустимості доказів зазначених у скарзі адвоката в порядку, визначеному ст. 89 КПК України, під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Оголошено повний текст ухвали суду 14.02.2019 року.

Суддя С.М.Вознюк