Ухвала суду № 7986303, 17.12.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі:

за участю:

представника позивача: Мірошниченка М.В.,Юхименка О.В.

Красота А.О.

Гущина Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишевський комбікормовий завод» на постанову господарського суду Запорізької області

від 02.10.2008 року у справі №3/390/08-АП

(категорія статобліку 2.11.1) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишевський комбікормовий завод» до

про Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Куйбишевський комбікормовий завод» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі відповідач) від 21.12.2007 року №00003123/0/413, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 29161, 50 грн., ( з них 19441,00 грн. - за основним платежем та 9720,50 грн. - штрафні санкції).

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.10.2008р. в позові відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову від 02.10.2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що уповноваженими працівниками податкового органу була проведена комплексна документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт від 14.12.2007р. №266/23-014/00688290.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 27 000,00 грн..

Так, позивач уклав договір з Приватним підприємцем ОСОБА_6 на придбання обладнання, робіт з будівництва фундаменту, монтажу, пуско-налагоджувальних робіт та запуску обладнання на 162 000,00 грн., у тому числі 27 000,00 грн. ПДВ.

Позивач перерахував кошти за придбану продукцію ПП ОСОБА_6 та отримав від останньої податкові накладні №10 від 01.08.2006р. на суму 111 810,00 грн. (у тому числі ПДВ 18 635,00 грн.), №11 від 01.08.2006р. на суму 50 190,01 грн. (у тому числі ПДВ 8 365, 00 грн.).

Суми ПДВ по податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту у серпні 2006 року та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

Під час проведення перевірки було направлено запит до ДПІ у м. Житомирі щодо надання інформаційної довідки по ПП ОСОБА_6 за серпень 2006 року. З отриманої відповіді вбачається, що ПП ОСОБА_6 отримала свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2 04.01.2007 року, анульованих свідоцтв не було. Звітність з ПДВ за серпень 2006 року нею не надавалась.

За висновками податкового органу, на момент здійснення угоди купівлі - продажу обладнання між сторонами, ПП ОСОБА_6 не була зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до вимог п.9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", і не мала права видавати податкові накладні.

На підставі акту перевірки, Куйбишевською МДПІ Запорізької області було прийнято податкове повідомлення-рішення №00003123/0/413 від 21.12.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 161,05 грн. (у тому числі за основним платежем 19 441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 720,05 грн.).

Вимоги про визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення-рішення №00003123/0/413 від 21.12.2007р. і стали предметом адміністративного позову.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовив, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Застосування податкової накладної є складовою частиною механізму справляння ПДВ, який врегульовано відповідним законодавством. Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено перелік необхідних відомостей, що мають міститися окремими рядками в податковій накладній. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства, тому відсутність хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної.

Окрім цього, п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього Закону передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, пунктом 6.2 «Порядку заповнення податкової накладної» (далі -Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за №233/2037, передбачено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2 Порядку).

Згідно абзацу 1 п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Оскільки свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2 видане ПП ОСОБА_6 лише 04.01.2007року, анульованих свідоцтв платника ПДВ не було, звітність з податку на додану вартість за серпень 2006 року нею не надавалась, то ПП ОСОБА_6 не була платником податку на додану вартість на момент укладання договору №20/07 від 20.07.2006р. з позивачем, а отже і не мала права на складання податкових накладних, зокрема, і податкових накладних №10 від 01.08.2006р. та №11 від 01.08.2006р..

Виписані податкові накладні №10 від 01.08.2006р. на суму 111 810,00 грн. (у тому числі ПДВ 18 635,00 грн.), №11 від 01.08.2006р.на суму 50 190,01 грн. (у тому числі ПДВ 8 365, 00 грн.) не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, витрати позивача зі сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги за накладними №10 та №11 від 01.08.2006р., виданими ПП ОСОБА_6, слід вважати такими, що не підтверджені належним чином.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що в результаті зазначеного порушення позивачем безпідставно занижено суму податку на додану вартість у розмірі 27 000,00 грн..

Оскільки позивачем неправомірно по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП ОСОБА_6 до складу податкового кредиту віднесено витрати по сплаті ПДВ у розмірі 27 000,00 грн., що призвело до заниження суми чистого зобов'язання з податку на додану вартість на 19 441,00 грн. у серпні 2006 року, то штрафні санкції в сумі 9 720,50 грн. (19 441,00 х 50%), відповідно до п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розраховані податковим органом вірно.

З огляду на викладене підстави для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00003123/0/413 від 21.12.2007 року відсутні.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, що є в матеріалах справи.

Зокрема, на запит суду апеляційної інстанції також була надана інформація ДПІ у м. Житомирі від 21.09.09р., відповідно якої ПП ОСОБА_6 отримала свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2 04.01.2007р.. Свідоцтво платника ПДВ за НОМЕР_3 (це й же номер вказано у копії свідоцтва, наданого позивачем) було видане на імя ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_1) 10.04.2002р. та анульоване 30.06.2006р. за власним бажанням.

Зазначене, підтверджує висновки суду, що у серпні 2006р. ПП ОСОБА_6 не мала права на складання та видачу податкових накладних, а податкові накладні, видані останньою до 04.01.2007р, не можуть слугувати підставою для формування позивачем податкового кредиту.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і прийняв рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишевський комбікормовий завод» залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Запорізької області від 02.10.2008 року у справі №3/390/08-АП залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги. У повному обсязі ухвалу виготовлено 19.02.2010р.

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.В. Мірошниченко

О.В. Юхименко