Рішення № 79862855, 07.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11287/18

пр. № 2-а/759/33/19

07 лютого 2019 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Величко Т.О.,

при секретарі судових засідань: Дудник В.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві залі суду справу за за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Київської митниці ДФС про скасування постанов та закриття провадження, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається зі змісту адміністративного позову ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Київської митниці ДФС про скасування постанови в.о. заступника начальника Київської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Гутника Є.А. від 07.06.2018 у справі про порушення митних правил № 0181/12500/18 відносно ОСОБА_3 за ст. 485 МК України та постанови від 02.07.2018 головного державного інспектора відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту органазації протидії митних правопорушенням міжнародної взаємодії ДФС Головко О.Л.

Вказану постанову вона оскаржила до Державної фіскальної служби України, але за результатами розгляду скарги 02.07.2018 року головним державним інспектором відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митних правопорушенням міжнародної взаємодії ДФС Головко О.Л. винесено постанову про залишення її без зміни, а її скарги без задоволення. 12.07.2018 року вказана постанова отримана позивачем.

Так позиач вважає, що платником податків є ТОВ "Готліб ЛТД" (ТОВ "Екодит"), а не ОСОБА_3, а тому на неї не може бути покладено обов"язок зі сплати митних платежів.

Митним кодексом України передбачений порядок складання Акту (довідки про результати перевірки, його строки, подання заперечень на Акт (довідку), іх розгляд, прийняття податкового-повідомлення рішення тощо. Однак будь-яких заперечень на Акт, їх розгляд до матеріалів ПМП не надано. Крім цього, відсутнє податкове-повідослення рішення, а отже Акт не має законної сили. Разом з тим у окаржуваних постановах, в порушення норм ст. 354 МК України та взагалі усіх норм Податкового кодексу України зроблено висновок, що фактично акт набув сили незалежно від того чи оскаржено чи ні.

Також, як вказує позивач, зазначено, що вона не надала до свого клопотання від 26.04.2018 року оригінал або копію документів, які вказували б незгоду керівника підприємства, що перевірялось із результатами превірки та на вжиття керівництвом та/або співробітниками підприємства заходів по оскарженню результатів перевірки у порядку ст. 354 МК України. Ці вимоги є незаконними, оскільки позивач не має жодного відношення до цього підприємства, не має жодної норми, яка б зобов"язувала її надавати такі документи, а тому такі дії митниці свідчать про необ"єктивність під час провадження, що суперечить вимогам ст. ст. 486, 489 МК України.

Крім того, позивач вказує, що рішення про класифікацію у даному вмпадку не приймалось на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення, а тому штраф та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв"язку з неправильною класифікацією товарів, а отже штрафи та інші санкції не можуть бути застосовані. У даному випадку мав місце складний випадок класифікації товару, адже було проведено перевірку і таким чином відсутні підстави, з урахуванням положень ст. 69 МК України, для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також, на час винесення постанови сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, оскільки Акт перевірки зареєстрований ще 11.10.2017 року.

24.07.2018 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Величко Т.О.

Ухвалою судді від 26.07.2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді від 21.01.2019 року закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

В судове засідання представник позивача з"явився, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Крім того, 22.11.2018 року предствник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову, а саме вказав, що бажає доповнити підстави свого позову, окрім заявлених іншими.

Так, позивач вказує, що у її діях відсутні ознаки порушення митних правил, оскільки нею заявлено до митного оформлення МД № 125110011/2014/020937 від 25.11.2014 року, в тому числі, з товаром № 6 "пістолет клейовий для використання з полімерними стержнями" за кодом УКТ ЗЕД 8515 11 00 00. Такий код нею визначено на підставі наявної документації на товар, а саме: Декларації про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сімісності обладнання та технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, виданої ТОВ "Екодит" терміном з 24.11.2014 року по 23.11.2015 року органом з оцінки відповідності. Вказаною декларацією чітко визначено, що партія продукції відноситься до товару за кодом УКТ ЗЕД 8515, отже позивач заявила дійсні відомості до митної декларації, які відповідали наявній у неї супровідній документції до товару.

Позивач вказує, що відповідач прийшов до висновку, що вказаний товар мав бути заявлений до митного оформлення за кодом УКТ ЗЕД 8516 79 70 00. водночас згідно Української класифікації товарів, товар за кодом 8516 - це електричні водонагрівачі акумульовані або безінерційні та електричні нагрівачі занурені; прилади електричні для обігрівання приміщень, гркнту; електронагрівальні апарати перукарські або сушарки для рук, праски електричні, інші побутові електронагрівальні прилади, елементи опору нагрівальні. Код, за яким позивач здійснила митне оформлення товару відноситься до групи паяльники та пістолети паяльні для низькотемпературного паяння.

Крім того, позивач вказує, що суб"єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, до такого висновку прийшли судді Верховного суду. Матеріали справи не містять жодного доказу та оскаржуваними постановами не доведено, що у діях позивача був прчмий умисел на заявлення неправдивих відомостей у МД для зменшення митних платежів.

Також, як вказує представник, ОСОБА_3 не є суб"єктом адмінстративного правопорушення, оскільки не є керівником ТОВ "Готліб ЛТД", на неї не покладено постійних або тимчасових трудових (службових) обов"язків у даному товаристві та відповідно до норм чинного законодавства України не може нести відповідальність за правопорушення митних правил у цій справі.

Представник відповідача (Київська митниця ДФС Державної фіскальної служби України) до суду не з"явився, 28.09.2018 року направив до суду відзив, в якому вказав, що позивач зазначає, що на неї не може бути покладено обов"язку зі сплати донарахованих у результаті перевірки митних платежів і на тікій підставі робити висновок про свою невинувтість. Разом з тим у постанові заначено, що остання притягувалась до відповідальності за таким формулюванням - агентом з митного офромлення ТОВ "Асістенс-М" ОСОБА_3 у ЕМД від 25.11.2014 року № 125110011/2014/020937 з метою зменшення розміру митних платежів на суму 1174, 74 грн. було заявлено неправдиві відомості щодо коду товару № 6 згідно з УКТЗЕД, тим самим вчинено порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. При митному оформленні позивач діяла як агент з митного оформлення ТОВ "Асістенс-М" на підставі контракту № 12/11-2014/А від 11.11.2014 на митно-брокерське обслуговування.

Крім того, в ході провадження по справі про порушення митних правил позивач надавала клопотання від 26.04.2018, у якому посилась на підстави своєї невинуватості, її правова позиція була врахована Київською митницею ДФС при винесенні постанови від 07.06.2018 року. До свого клопотання позивач не надає оригіналів або копій документів, які вказують на незгоду керівника підприємства, що перевірялось із результатами перевірки та на вжиття керівництвом та/або співробітниками підприємства заходів по оскарженню результатів перевірки у порядку ст. 354 МК України, так само заперечення не надаються і до адміністративного позову. Таким чином, як вважає відповідач претензії ОСОБА_3 щодо відсутності заперечень до Акту свідчать про свідоме нехтування посадовими особами ТОВ "ГОТЛІБ ЛТД" (ТОВ "ЕКОДИТ") правами, наданими їм законом.

Так само є нікчемники посилання позивача на відсутність податкового повідомлення - рішення, оскільки воне не відповідають положенням ч. 10, ч. 11 ст. 354 МК України. Також відповідач звертає увагу, що позивач не надає в якості додатку по позову документи про апеляційне оскарження податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов"язання, винесеного за результатами документальної перевірки, у порядку ст. 56 ПК України, хоча посилається у позові на відсутність таких документів як на підставу недійсноств "Акту".

Також, посилання позивача на те, що рішення про класифікацію товару було складним у розумінні ч. 5 ст. 69 МК України. На підставі такого висновку, керуючись положеннями ч. 6 ст. 69 МК України Позивач вважає, що адміністративні санкції до Позивача не можуть бути застосовані, але позивач, як вказує відповідач, випускає з уваги, що органами ДФС Перевірявся випадок класифікації товару № 6, заявленому у ЕМД від 25.11.2014 року № 125110011/2014/020937. В матеріалах справи, у клопотання позивача від 26.04.2018 року відсутні документи та відомості, які вказують на складність випадку класифікації товару № 6 у ЕМД з внутрішнім номером 2397, яку було подано до митного оформлення 25.11.2017 та зареєстровано під № 125110011/2014/020937. Таким чином на випадок класифікації товару не розповсюджується дія положень ч. 6 ст. 69 МК України.

Щодо строків притягнення до відповідальності, відповідач заначає, що в оскаржуваній постанові заначено, що лист ГУ ДФС у Київскій обл. від 19.12.2017 № 6540/7/10-36-14-10-15 та копії Акту в частині правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товару офомленого за митною декларацією від 25.11.2014 № 125110011/2014/020937 зареєстрований у ГУ ДФС у Київській обл. 11.10.2017 року під № 0017/7/10-36-14-10/36958313 надійшов - 19.12.2017. Таким чином, 19.12.2017 року є календарною датою виявлення Київською митницею ДФС порушення митних правил позивачем, отже строк накладення стягнення спливає 19.06.2018 року, Постанова Київською митницею ДФС була винесена 07.06.2018 року.

Представник відповідача (Державна фіскальна службаУкраїни) до суду не з"явився, 22.10.2018 року направив до суду відзив, в якому вказав, що в ході проведення перевірки встановлено, що за митною декларацією ІМ 40ДЕ № 125110011/2014/020937 здійснено митне оформлення, зокрема, товару № 6 "Машини та апарати для низькотемпературного або високотемпаратурного паяння, електричні, не для військового призначення, ставка мита 5%. Водночас встановлено, що у відповідність до ЗУ від 19.09.2013 року № 584-VІІ "Про Митний тариф України", Пояснень до УКТ ЗЕД товар "Пістолет Клейовий" необхідно класифікувати за кодом УКТ ЗЕД 8516 79 70 00, ставка мита 10%, недобір митних платежів становить 1174, 74 грн.

Відповідно до графи 54 МД ІМ 40 ДЕ відомості в цій декларації заявлено ОСОБА_3 - агентом з митного оформлення.

Результати документальної невиїздної перевірки оформлені актом від 11.10.2017 року № 0017/7/10-36-14-10/36958313, який направлено до Київської митниці ДФС листом від 19.12.2017 № 6540/7/10-36-14-10-15 для розгляду питання щодо наявності ознак порушення митних правил та організації роботи зі складання протоколу про порушення митних правил.

За результатами опрацювання акту та у зв"язку з висновком про вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, 27.02.2018 стомовно ОСОБА_3 Київською митницею ДФС складнео протокол та 07.06.2018 року винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

13.06.2018 року надійшла скарга позивача на вказану постанову. Для забезпечення перевірки законності та обгрунтованості постанови витребувано справу та визначено, що вона не підлягає задоволеннюта постанову залишено без змін.

В матріалах справи № 0181/12500/18 та скарзі Позивача відсутні відомості щодо прийняття органом доходів і зборів рішення про класифікацію товару в ході його митного оформлення за МД ІМ 40 ДЕ № 125110011/2014/020937, отже посилання на ч. 6 ст. 69 МК є безпідставним.

Щодо строків відповідча вважає, що розглядаючи справу про триваюче правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, митницею дотримано встановлений ч. 1 ст. 467 МК України строк накладення адміністративно стягнення, який спливає 19.06.2018 року.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзиви представників відповідачів, дослідивши матеріали адміністративної справи, а також матеріали справи про порушення митних правил, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою в.о. заступника начальника Київської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Гутника Є.А. від 07.06.2018 у справі про порушення митних правил № 0181/12500/18 за ст. 485 МК України та постановою від 02.07.2018 головного державного інспектора відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту органазації протидії митних правопорушенням міжнародної взаємодії ДФС Головко О.Л. відносно ОСОБА_3 митного брокера. (18-23).

Судом встановлено, що з метою митного оформлення позивачем було задекларовано до митного оформлення МД № 125110011/2014/020937 від 25.11.2014 року, в тому числі, з товаром № 6 "пістолет клейовий для викостання з молімерними стержнями" за кодом УКТ ЗЕД 8515 11 00 00.

Також встановлено, що в митній декларації ІМ 40ДЕ № 125110011/2014/020937 здійснено митне оформлення, зокрема, товару № 6 "Машини та апарати для низькотемпературного або високотемпаратурного паяння, електричні, не для військового призначення, ставка мита 5%.

Судом встановлено, що Результати документальної невихздної перевірки оформлені актом від 11.10.2017 року № 0017/7/10-36-14-10/36958313, який направлено до Київської митниці ДФС листом від 19.12.2017 № 6540/7/10-36-14-10-15 для розгляду питання щодо наявності ознак порушення митних правил та організації роботи зі складання протоколу про порушення митних правил.

Судом встанлено, що за результатами опрацювання акту та у зв"язку з висновком про вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, 27.02.2018 стомовно ОСОБА_3 Київською митницею ДФС складено протокол та 07.06.2018 року винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Контролюючим органом було зроблено висновок, що у відповідність до ЗУ від 19.09.2013 року № 584-VІІ "Про Митний тариф України", Пояснень до УКТ ЗЕД товар "Пістолет Клейовий" необхідно класифікувати за кодом УКТ ЗЕД 8516 79 70 00, ставка мита 10%, недобір митних платежів становить 1174, 74 грн.

Судом встановлено, що 07.06.2018 року Київсько митницею ДФС винесено постанову про порушення митних правил № 0181/12500/18, відносно до якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300відсотків несплаченої суми митного платежу, що становить 3524, 22 грн.

Не погодившись з даною постановою, позивач подав скаргу до ДФС України, за наслідком розгляду якої 02.07.2018 року головним державним інспектором відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митних правопорушенням міжнародної взаємодії ДФС Головко О.Л. винесено постанову про залишення її без зміни, а її скарги без задоволення. 12.07.2018 року вказана постанова отримана позивачем.

Оскаржувана позивачем постанова про притягнення до відповідальності за порушення митних правил вмотивовані тим, що агентом з митного оформлення заявлено неправдиві відомості щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до неправомірного зменшення розміру митних платежів на відповідні вищенаведені суми, тим самим вчинено порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України.

Проте, стаття 485 МК України, передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органів доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, зазначеною статтею передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. В даному випадку конкретна мета, як обов'язкова ознака складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір. Мета - це уявлення особи про суспільно небезпечний наслідок своїх протиправних дій та про ту шкоду, що як усвідомлює винний, настане для охоронюваних законом відносин і яка є для нього бажаною. Мета дає змогу визначити заради чого, до якого результату спрямована суспільно небезпечна діяльність особи і вона може бути тільки у правопорушеннях, що вчиняються з прямим умислом, оскільки вона є свідченням бажання певного наслідку.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митних кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Згідно ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 ст.53 МК України визначає документи, що підтверджують митну вартість товарів. Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Статтею 489 Митного кодексу України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Визначення коду УКТ ЗЕД здійснюється у відповідності до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладеної в додатку до Закону України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України».

Відповідно до «Основних правил інтерпретації УКТЗЕД», наведених в Законі, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

- правило 1: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп;

- правило 6: для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Водночас правило 3 «Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД» передбачає наступне:

- у разі, коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються;

Отже визначення коду УКТЗЕД товару має здійснюватися у відповідності до назви товару, його опису та роз'яснень, що містяться у Додатку до Закону України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України» - «Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД).

Посилання відповідача в оскаржуваній постанові на вимоги наказу Міністерства фінансів України №650 від 30.05.2012 року про затвердження «Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», яким, зокрема, передбачено можливість отримання попереднього рішення про класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД - документа установленої форми, який приймається митним органом, за результатами розгляду звернення декларанта або уповноваженої ним особи, суд вважає такими щодо не доводять наявність умислу з боку позивача щодо внесення завідомо неправдивих відомостей щодо коду УКТЗЕД в митну декларацію з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, оскільки усі інші відомості в митній декларації щодо товару були заявлені дійсні, що відповідають товаросупровідній документації.

Крім того, слід зауважити, що неправильне визначення коду УКТ ЗЕД декларантом само по собі не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, якщо інші відомості, необхідні для його визначення, є достовірними.

Також встановлено, що відповідачем порушені строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.467 МК України, оскільки порушення не є триваючим та з моменту його вчинення пройшло більше шести місяців. Посилання відповідача в оскаржуваних постановах, що стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення цих порушень, тобто з дати складання Акту документальної невиїзної перевірки є безпідставними, оскільки про факт декларування товару, Київській міській митниці ДФС як органу доходів і зборів, на який покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю визначення коду УКТ ЗЕД, стало відомо в момент прийняття митної декларації до митного оформлення.

Водночас, відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.

Відповідно до ч.6 цієї статті перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому частиною 3 цієї статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до вимог ч.1 ст.486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Частиною 1 ст.487 Митного кодексу України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вище викладене, в тому числі встановлені в судовому засіданні обставини щодо відсутності у діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Київської митниці ДФС про скасування постанов та закриття провадження - задовольнити.

Скасувати постанову в.о. заступника начальника Київської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Гутника Є.А. від 07.06.2018 у справі про порушення митних правил № 0181/12500/18.

Скасувати постанову від 02.07.2018 головного державного інспектора відділу провадження у справах про ПМП управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту органазації протидії митних правопорушенням міжнародної взаємодії ДФС Головко О.Л. (щодо перевірки постанови в.о. заступника начальника Київської митниці ДФС начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Гутника Є.А. від 07.06.2018 у справі про порушення митних правил № 0181/12500/18.

Закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0181/12500/18 в зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого окружного апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Т.О. Величко