Ухвала суду № 79861332, 12.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/170/19 Справа № 696/14/18 Категорія: ч.1 ст.119 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Ятченка М. О., ОСОБА_4Дмитренка М. І.

секретаря судового засідання Довженко Т.В.

з участю прокурора Пашковської Ю.П.

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

представника потерпілих ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням з потерпілими,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 03.10.2017 року близько 22.00 години, здійснюючи незаконне полювання, рухаючись на власному автомобілі Нива «Шевролет», д.н.з. НОМЕР_1, по полю № 7, що розташоване в адміністративних межах Ребедайлівської сільської ради Кам’янського району Черкаської області, за кермом якого перебував ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, та знаходячись на передньому пасажирському сидінні, в порушення Положення про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин, що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.10.2011 № 549 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1211/19949, помітивши диких тварин, дістав із заднього сидіння карабін Blaser моделі К 8 калібру .30-06 Sprinqfield, промисловий № R/067048, на ствол якого був прикріплений глушник, та дославши патрон в патронник, з метою вцілити у дичину, знаючи, що категорично забороняються стрільба з автомототранспорту і направлення зброї на людину, внаслідок злочинної самовпевненості, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відведення, намагався розмістити рушницю в напрямку відкритого вікна водійських дверей, та в момент коли ствол знаходився в напрямку задньої поверхні грудної клітки справа ОСОБА_9 випадково здійснив постріл, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого поранення тулуба із наявністю вхідної рани шкіри задньої поверхні грудної клітки справа, що має рановий канал, який проникає у її ліву порожнину та наявністю ушкоджень по його ходу, а саме правої лопатки,3-5 ребер із розривами плеври по хребтовій лінії справа, верхньої частки правої легені, тіл 4-5 грудних хребців із руйнуванням спино-мозкового каналу і спинного мозку, 3-5 ребер із розривами плеври по при хребтовій лінії зліва, хребтової частини медіальної (середньо стінної) поверхні верхньої частки лівої легені, 7 і 8 ребер із розривами плеври по лопатковій лінії зліва, м’яких тканини спини на рівні проекції 9 ребра біля середньо-пахвової лінії грудей зліва, крововиливами у грудні порожнини: справа 500мл. зліва 1700 мл. крововиливами у тканини по ходу раньового каналу, що згідно висновку судово-медичної експертизи №05-6-02/307 від 28.11.2017 року, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Внаслідок проникаючого поранення грудної клітки, що супроводжувалося чисельними ушкодженнями кісток скелету та внутрішніх органів, із зовнішньою і внутрішньою кровотечею, яке обтяжилось гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів, потерпілий помер по дорозі до Кам’янської центральної районної лікарні.

Своїми необережними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України – вбивство вчинене через необережність.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2018 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 задоволено.

Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, на підставі ст.46 КК України у зв’язку з примиренням з потерпілими.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250170000670 від 04 жовтня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України закрито.

Стягнуто із ОСОБА_6 судові витрати на користь держави за проведення судових експертиз у сумі 6442 (шість тисяч чотириста сорок дві) гривні 32 (тридцять дві) копійки.

Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою суду, заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Стверджує, що приймаючи до уваги, що діями обвинуваченого завдана шкода немайнового блага, а саме праву на життя, яке не можливо ні усунути, ні відновити, то до вказаної категорії справ не допускається застосування ст. 46 КК України. Також, судом 1 інстанції невірно вирішено питання речових доказів щодо повернення карабіну та автомобіля ОСОБА_6, так як відповідно до п.1 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскується.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Наведених вище положень місцевий суд в повному обсязі не дотримався.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

П. 4 ч.1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Так, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності суд 1 інстанції посилався на ст. 46 КК України, яка передбачає, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 у зв’язку із примиренням останнього з потерпілим та закриття кримінального провадження з цієї підстави, місцевий суд помилково дійшов висновку, що так як обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, та враховуючи думку потерпілих, які в судовому засіданні просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та зазначили, що будь-яких претензій матеріального й морального характеру до останнього не мають та проти закриття кримінального провадження не заперечують, то необхідно звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України з зв’язку з примиренням з потерпілим.

Так, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачено, що судам слід мати на увазі, що потерпілим може бути лише фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілим відповідно до ч. 2 ст. 49 КПК.

Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Також, як зазначено у Постанові ОСОБА_10 Верховного Суду від 16 січня 2019 (справа № 439/397/17, провадження № 13-66кс18), термін «потерпілий» у ст. 46 КК України вжито у кримінально-правовому розумінні - «як особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння)». Право на примирення в контексті цієї статті - це особисте право потерпілого. Смерть потерпілого як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст. 46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.

Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст. 46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню).

Заподіяна шкода потерпілому у вигляді смерті є такою, що не піддається відшкодуванню (усуненню), оскільки має незворотний характер.

Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст. 46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.

Втрата життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.

Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України.

Отже, суд першої інстанцій неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно витлумачив закон, що суперечить його точному змісту (пункт 3 частини 1 статті 413 КПК України), тобто, допустив такі істотні порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду 1 інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч.1 ст. 409 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У зв’язку із скасуванням вироку місцевого суду 1 інстанції з наведених вище підстав, колегія суддів, відповідно до положення п. 2 ст. 415 КПК України, не здійснює оцінку доводів апеляційної скарги прокурора щодо невірного вирішення питання речових доказів і вважає, що вони мають бути предметом дослідження у суді 1 інстанції під час нового судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413, 418 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням з потерпілими, скасувати та призначити новий судовий розгляд у тому ж суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :