Постанова № 79857315, 15.02.2019, Київський районний суд м. Харкова

Дело № 640/2806/19

н/п 1-кп/640/624/19

УХВАЛА

15.02.2019р. Київський районний суд м. Харкова у складі суду:

головуючого - судді Зуба Г.А.,

за участю: секретаря Черниш О.М.,

прокурора - Захарової А.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - адвокатів Смаль В.В., Романченко О.М.,

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого - адвоката Черняк А.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220490004662 від 01.12.2017 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з кваліфікацією кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ст. 128 КК України, -

встановив:

До суду надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню №12017220490004662 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. ст. 125 ч.1, 128 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що відсутні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.2 ст. 314 КПК України, перешкод для призначення судового розгляду немає, підсудність розгляду справи визначена правильно, просив призначити справу до судового розгляду.

Захисник Смаль В.В. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на порушення вимог КПК України при його складанні та затвердженні, а також на порушення органом досудового слідства строків (більш 12 місяців) досудового розслідування.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також захисник Романченко О.М. підтримали дане клопотання.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник Черняк А.Л. заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор заперечувала щодо заявленого клопотання, вказуючи, що обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами ст. 291 КПК України і підстав для його повернення немає.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Вимогами ч.3 ст. 314 КПК України передбачено, що суд у підготовчому судовому засіданні має право, крім іншого, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, або призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимог ст. 291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт відповідно до вимог ч.2 ст. 291 КПК України повинен містити крім іншого : виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В порушення даних вимог при формулювання обвинувачення слідчим та прокурором зазначено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тотожні дії , які взагалі не відрізняються одна від одної , при цьому прокурором не з'ясовано що саме вчинив ОСОБА_1 , а які кримінально карні дії вчинив ОСОБА_2, тобто в чому обвинувачується саме ОСОБА_1, і в чому саме обвинувачується ОСОБА_2

Таким чином, прокурор при складанны обвинувального акту увійшов в протиріччя зі своїми твердженнями щодо дій коджного обвинуваченого окремо.

Тобто, обвинувачення щодо кожного обвинуваченого окремо прокурором не сформульоване.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Конкретне обвинувачення, щодо кожного обвинуваченого, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті необхідні дані, які повинні бути зазначені відсутні, що свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення та порушує право обвинуваченого на захист та в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Згідно ч.1 ст. 348 КПКУкраїни, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Згідно вимог ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює обвинувальний вирок, в ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Згідно ч.3ст.42 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст. 20 КПК України.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Всі ці обставини та порушення вимог КПК України свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не відповідає положенням закону, і обвинувачені у даному випадку будуть позбавлені можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції, в судовому засіданні, та є безумовною підставою для повернення акту прокурору для дооформлення та виконання вимог КПК України з дотриманням права підозрюваних на захист.

Реалізуючи це право, суд наголошує, що на стадії підготовчого провадження не розглядали та не вирішувались питання щодо доведеності вини обвинувачених та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішувалось та не з'ясовувалось наперед питання про кваліфікацію дій обвинувачених. Суд лише констатував, що для вирішення цих питань в обвинувальному акті відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає КПК України, встановлені порушення права на захист обвинувачених, а тому відповідно до ч.3 ст.314 КПК України повертає обвинувальний акт прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд,

постановив :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12017220490004662 від 01.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.1 ст. 125, ст. 128 КК України - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Зуб Г.А.