Рішення № 79854466, 06.02.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/9598/18

Провадження №2/523/524/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З а о ч н е

"06" лютого 2019 р. місто ОСОБА_1

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Мица А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, 65102, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, 65122, АДРЕСА_2) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладеного між нею та відповідачем, обґрунтовуючи вимоги тим, що будучи особою похилого віку та інвалідом ІІ групи по зору, знаходячись у скрутному матеріальному становищі вона вважала, що з відповідачем було укладено договір довічного утримання, проте відповідач матеріальної дороги позивачу не надає та доглядом за нею не займається. Крім цього позивач зазначає, що було укладено саме договір довічного утримання, а не договір купівлі – продажу, оскільки жодних грошових коштів за відчуження квартири від відповідача вона не отримувала та була введена в оману, з часу укладення цього договору постійно і безперешкодно проживає у квартирі, оплачує комунальні послуги. На сьогоднішній день відповідач погрожує позивачу взагалі виселити її зі спірної квартири. Оскільки іншого житла позивач не має, вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача ОСОБА_4 заявлений позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, зазначивши, що його довіритель вирішила переоформити квартиру на свою сестру з метою захисту свого майна, оскільки мала сина, який на той час вживав наркотичні засоби та регулярно перебував у місцях позбавлення волі. Від сина та його знайомих неодноразово надходили погрози та вимоги, щодо надання позивачем грошових коштів. Таким чином позивач, сподіваючись на отримання за собою догляду у подальшому, вирішила передати належну їй квартиру своїй сестрі-відповідачу по справі. 12.03.2016 році син позивача помер та відповідачка перестала піклуватися та допомагати позивачці. Середня пенсія позивача складає 1600 гривень, з яких вона вимушена сплачувати за користування комунальними послугами та оскільки позивач являється інвалідом ІІ групи по зору та особою, яка страждає на сахарний діабет, коштів на придбання ліків катастрофічно не вистачає, а тому позивач вважає, що відповідач, з метою заволодіння квартирою, ввів її в оману, скориставшись станом здоров’я, похилим віком та юридичною необізнаністю. Крім цього жодних грошових коштів до чи після укладення договору позивач від відповідача не отримувала.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, проте від отримання кореспонденції відмовилась, що підтверджується відповідними помітками зробленими кур’єром у поштовому повідомленні, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справи у порядку заочного провадження, у відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, оскільки підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Вислухавши позивачку та її представника, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 20.06.2006 укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири під №2 у будинку під № 309-а по Миколаївській дорозі в місті ОСОБА_1, яка в цілому складається з двох кімнат, загальною площею - 46,15 кв.м. у тому числі житловою - 23,92 кв.м., договір посвідчено ОСОБА_1, державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори.

Відповідно до п. 2 Договору від 20.06.2006, продаж вчинено за 25 260 гривень, які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору.

Згідно п.3 Договору від 20.06.2006, інвентаризаційна оцінка квартири - 25 260 гривень.

Відповідач являється рідною сестрою позивача.

Син позивача – ОСОБА_5, померлий 12.03.2016 року, неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, а саме:

відповідно до довідки МВД № 088563 від 30.06.1990р., ОСОБА_6 з 14.07.1983 по 30.06.1990р. перебував у місцях позбавлення волі;

згідно довідки Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.07.2006р., ОСОБА_5 відбував покарання у місцях позбавлення волі з 11.05.2002р. по 11.06.2006р.;

згідно довідки Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.11.2013р., ОСОБА_5 відбував покарання у місцях позбавлення волі з 24.11.2007 по 22.11.2013р.

Викладені у позові обставини підтверджуються також поясненнями свідків наданими у судовому засіданні, а саме:

ОСОБА_7, яка являється двоюрідною сестрою позивача, у судовому засіданні зазначила, що через проблеми з сином, вона порадила позивачу укласти договір купівлі-продажу, щоб захистити своє майно. Грошові кошти позивач не отримувала. На даний час позивач проживає у спірній квартирі та сама сплачує за комунальні послуги.

ОСОБА_8, зазначила, що з позивачем близько 25 років перебувають у дружніх стосунках. Коли у позивача почалися проблеми із сином, вона порадила їй звернутися до нотаріуса, що якимось чином себе застрахувати від можливості втрати квартири. До смерті сина відповідач допомагала позивачу, але після смерті ОСОБА_5 перестали надавати допомогу та взагалі почали погрожувати щодо виселення з квартири.

ОСОБА_9 пояснила, що з позивачем є сусідами, мешкає на одній площадці близько 25 років. Відповідач зобов’язувалась до кінця життя доглядати за позивачем. У спірній квартирі мешкали позивач, син та інколи онук.

ОСОБА_10, який є двоюрідним братом позивача, зазначив, що через проблеми з сином, він також порадив позивачу укласти договір купівлі-продажу та переоформити квартиру на сестру, щоб захистити своє майно. Грошові кошти позивач не отримувала. На даний час позивач проживає у спірній квартирі та сама сплачує за комунальні послуги.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до ст.230 ЦКУ, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Отже, купівля-продаж як двосторонній правочин є погоджена дія двох (трьох) осіб на припинення і, відповідно, набуття цивільного права власності та цивільного обов’язку, обумовленого цим правом.

Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин, зокрема, має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.4, 5 ст.203 ЦК України).

Посилання позивача на вказану норму Закону, а саме ст.230 ЦК України, є помилковим, оскільки факт введення відповідачкою в оману позивача не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Разом з тим, суд вважає, що за встановлених обставин, має бути застосована ст.234 ЦК України, згідно якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу був укладений між сторонами без наміру створення створення юридичних наслідків, суд вважає за необхідне визнати такий договір недійсним на підставі ст.234 ЦК України.

Відповідно до ст.216 ЦКУ, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, надавши оцінку поясненням свідків, суд приходить до висновку, що позивач на час укладання договору не мала наміру здійснювати відчуження квартири, грошові кошти за квартиру не отримувала та відповідачка їх не передавала, а тому суд вважає, що позовні вимоги законні й обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню повністю з підстав фіктивності договору.

Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, 65102, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, 65122, АДРЕСА_4) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, – задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №2 в будинку №309 “а” по вулиці Миколаївська дорога в місті Одесі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 20.06.2006 року ОСОБА_1, державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №6-1002.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, 65122, АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію заочного рішення направити відповідачці у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до п.п.15.5, п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Суворовського районного суду м.Одеси

Повне судове рішення складено 15.02.2019 року.

Суддя: