Рішення № 79853903, 15.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18337/18

Номер провадження 2/521/1061/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.,

при секретарі – Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), за участю третьої особи – Приватного нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_4 (м. Одеса. вул. Довженка, 6-А) про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом і за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

31.10.2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою, яку було уточнено, у якій просив визнати за ним право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 02 травня 1999 року, та за заповітами після смерті дідуся ОСОБА_6, померлого 16 січня 2014 року, та після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої 07 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказав, що квартира АДРЕСА_2 належала його батьку ОСОБА_5, діду ОСОБА_6, бабусі ОСОБА_7 Позивач постійно проживав у цій квартирі. 03.05.1999 р. помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого ОСОБА_6, ОСОБА_7 та позивач прийняли спадщину. 08.11.2001 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склали на користь позивача заповіт. 18.11.2002 р. ОСОБА_2 був призначений їх піклувальником. 16.01.2014 р. помер ОСОБА_6, після смерті якого позивач прийняв спадщину у вигляді частки квартири. 07.01.2016 р. померла ОСОБА_7, після смерті якої позивач також прийняв спадщину. Постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв’язку з невизначеністю розміру часток спадкодавців у спірній квартирі.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 міської ради та третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про дату та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Такі умови у справі одночасно існують. Тому судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.12.2018 р. клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА_1 про витребування доказів, – задоволено, витребувано від приватного нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_4 належним чином завірену копію спадкової справи № 8/2016, відкритої після смерті ОСОБА_7, померлої 07 січня 2016 року.

Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_5 народився 11.07.1952 р., його батьками записано ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ЯШ № 080693. (а.с. 22)

Позивач ОСОБА_2 народився 27.12.1980 р. у сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_8, про що видано свідоцтво про народження серії ІІІ-ЖД № 308031. (а.с. 23)

Отже, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно.

Згідно свідоцтву про право власності на житло від 26.03.1998 р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому ОСОБА_3 міської Ради народних депутатів згідно розпорядження від 26.03.1998 р. № 119380, зареєстровано і записано в реєстраційну книгу за № 3-11729, посвідчено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Згідно технічному паспорту вказана квартира є чотирьохкімнатною, загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 44,5 кв.м. Право власності на спірну квартиру зареєстровано за вказаними особами 26.03.1998 р. за № 62 стор. 180 кн. 263 пр. (а.с. 10, 24-25, 73-76)

Реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтверджується довідкою КП «БТІ» ОМР № 479994.36.16 від 13.12.2016 р. та № 491437.36 від 10.01.2018 р. (а.с. 78, 80)

Стаття 112 ЦК УРСР, яка регулювала на той час поняття спільної власності передбачала, що розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Станом на 1998 рік підстави виникнення спільної сумісної власності на майно передбачались: ст.16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України; п.1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст.17 Закону «Про власність»; ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В інших випадках спільна власність громадян визнавалась частковою.

Відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Суд виходить із рівності часток ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в спільній власності на квартиру АДРЕСА_4, встановивши, що такі частки становлять по 1/3 кожного, тому, що інше не встановлено домовленістю між ними і відсутні докази про те, що участь когось з учасників сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою.

Таким чином, частки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності у зазначеній квартирі становлять по 1/3 частині за кожним.

02.05.1999 р. у віці 46 років помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 180497 (актовий запис № 3813). (а.с. 14, 72)

Відповідно до пунктів 1, 4 і 5 Прикінцевих і Перехідних положень до ЦК України 2003 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Після смерті ОСОБА_5 в установленому ЦК УРСР порядку його батько ОСОБА_6, мати ОСОБА_9 та син ОСОБА_2 прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 успадкували по 1/9 частці кожний у спірній квартирі.

08.11.2001 р. ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3-1975, у якому зробив розпорядження щодо всього свого майна, в тому числі і належної йому частини ізольованої квартири АДРЕСА_5, заповівши ОСОБА_2 (а.с. 17)

ОСОБА_7 склала аналогічний заповіт від 08.11.2001 р., посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3-1974, у якому зробила розпорядження щодо всього свого майна, в тому числі і належної їй частини ізольованої квартири АДРЕСА_5, заповівши ОСОБА_2 (а.с. 18, 60)

Згідно розпорядженню Малиновської районної адміністрації про призначення піклування над ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 18.11.2002 р. № 824/01-04, призначено ОСОБА_2 піклувальником над ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, видано відповідні посвідчення № 58 і № 59. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 постійно мешкає разом з дідусем та бабусею (підтверджується довідкою за підписом начальника ЖЕД-3, актом обстеження від 12.11.2002 р.). (а.с. 19-21)

16.01.2014 р. у віці 94 років помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 364863 (актовий запис № 641). (а.с. 15, 71)

Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, як встановлено ч. 1 ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК).

Згідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч. 1 ст. 1270 ЦК України наголошує, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Цивільний Кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом є позивач ОСОБА_2

ОСОБА_2 в установленому ЦК України (ч. 3 ст. 1268) порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 за заповітом, до складу якої увійшло 4/9 частки квартири (1/3 частка у власності та 1/9 частка в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5В.), яка відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. ОСОБА_6 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

07.01.2016 р. у віці 92 років померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 435838 (актовий запис № 297). (а.с. 16, 58)

З відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7Ф від 07.07.2016 р. за № 15 та від 26.03.2018 р. за № 4. до приватного нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_2 (а.с. 57, 81)

Ні підставі вказаного було заведено спадкову справу № 8/2016, номер у спадковому реєстрі 59197734, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі. (а.с. 67)

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 39/02-14 від 10.07.2018 р. у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки спадкоємцем не подано достатньо відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, оскільки невідомо, яка саме частина спадкового майна належить померлій ОСОБА_7, а отже невідомо і розмір частки, на яку має право спадкоємець ОСОБА_2

ОСОБА_2 в установленому ЦК України (ч. 3 ст. 1268, ст. 1269) порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, яка відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. До складу спадщини увійшло 4/9 частки спірної квартири, а саме 1/3 частка, яка знаходилась у власності спадкодавця ОСОБА_7 та 1/9 частка в порядку спадкування нею за законом після смерті сина ОСОБА_5

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню та визнає за ним. право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 02 травня 1999 року, (у розмірі 1/9 частка) та за заповітами після смерті дідуся ОСОБА_6, померлого 16 січня 2014 року, (у розмірі 4/9 частки) та після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої 07 січня 2016 року (у розмірі 4/9 частки).

Керуючись ст.ст. 76, 223, 263-265, 280 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 02 травня 1999 року, та за заповітами після смерті дідуся ОСОБА_6, померлого 16 січня 2014 року, та після смерті бабусі ОСОБА_7, померлої 07 січня 2016 року.

Квартира складається з чотирьох кімнат, загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 44,5 кв.м.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 15 лютого 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Повне рішення складено 15 лютого 2019 року.

С У Д Д Я: