Рішення № 79853435, 15.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2019 року

м. Одеса

Справа №521/18365/15-ц

Провадження № 2/521/102/19

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковська А.О.,

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_2

Представник – ОСОБА_1

Відповідач – ТОВ «Морський будівельний комплекс»

Представник – ОСОБА_3

Третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс», третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення витрат для обладнання автомобіля, стягнення моральної шкоди -

в с т а н о в и в :

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 521/18365/15-ц, провадження № 2/521/759/17 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Морський будівельний комплекс», третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення витрат для обладнання автомобіля, стягнення моральної шкоди.

Справа перебувала на розгляді судді Малиновського районного суду м. Одеси Мазун І.А.

Справу, у зв'язку з неможливістю участі судді Мазун І.А. у розгляді справи, в порядку ст. 11-1 ЦПК України передано судді Малиновського районного суду м. Одеси Гуревському В.К.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2017 року суддею Михайлюком О.А. об’єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов’язання видати наказ про звільнення та трудову книжку, з позовними вимогами ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс», третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області про стягнення виплат та компенсацій, про стягнення виплат при звільнені та компенсації моральної шкоди по цивільній справі №521/18365/15-ц. Об’єднане провадження передано на розгляд головуючого судді по цивільній справі №521/18365/15-ц (ОСОБА_5А.).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2017 року суддею Гуревським В.К. прийнято об’єднану цивільну справу № 521/18365/15-ц, провадження № 2/521/759/17 до свого провадження та продовжити провадження у справі.

ОСОБА_2 після остаточного уточнення своїх позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Морський будівельний комплекс» від 17 серпня 2015року №20, яким звільнено з роботи ОСОБА_2; Визнати, що звільнення ОСОБА_2 з посади комерційного директора ТОВ «Морський будівельний комплекс» за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України здійснено з порушенням вимог діючого законодавства. Стягнути з ТОВ «Морський будівельний комплекс» на користь позивача усі виплати і компенсації, що належать йому при звільненні в розмірі 3041,50 гривень, з яких: - заробітна плата за червень 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 640,96 грн.; заробітна плата за липень 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 340,32 грн.; - заробітна плата за серпень 2015 року в розмірі 628,51 грн.; - вихідна допомога при звільненні з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1431,71 грн.; стягнути з ТОВ «Морський будівельнийкомплекс» користь позивача заборгованість по заробітній платі у зв’язку із затримкою з вини відповідача повного розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки в розмірі 317667,41 грн.; стягнути з ТОВ «Морський будівельний комплекс» на користь позивача витрати в розмірі 13240,0 грн., які ОСОБА_2 робив для обладнання службового автомобілю НОМЕР_1; стягнути з ТОВ «Морський будівельнийкомплекс» на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 150000,0 грн. Зобов’язати ТОВ «Морський будівельний комплекс» внести зміни до трудової книжки про дату звільнення на момент фактичного розрахунку та видати позивачу трудову книжку, та копію наказу про звільнення; Допустити негайне виконання рішення; стягнути з ТОВ «Морський будівельний комплекс» на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року прийнято часткову відмову позивача від позову, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс», третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області про стягнення виплат та компенсацій, заборгованості по заробітній платі, витрат для обладнання автомобіля, моральної шкоди та зобов’язання внести зміни до трудової книжки та видати трудову книжку, та позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов’язання видати наказ про звільнення та трудову книжкувід частини позовних вимог, викладених в уточненій позовній заяві від 05.12.2017 року, а саме:

«3. Стягнути з ТОВ «Морський будівельний комплекс» (код ЄДРПОУ 31943276) на користь ОСОБА_2 усі виплати і компенсації, що належать йому при звільненні в розмірі 3041(три тисячі сорок одна) грн. 50 коп., з яких:

*заробітна плата за червень 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 96 коп.;

*заробітна плата за липень 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 340 (триста сорок) грн. 32 коп.;

*заробітна плата за серпень 2015 року в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 51 коп.

*вихідна допомога при звільненні з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 71 коп.

4. Стягнути з ТОВ «Морський будівельний комплекс» (код ЄДРПОУ 31943276) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у зв’язку із затримкою з вини відповідача повного розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки в розмірі 317667 (триста сімнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 41 коп.».

В іншій частини вимог позивача продовжено провадження у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року прийнято часткову відмову позивача від позову, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс», третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов’язання видати наказ про звільнення та трудову книжку, стягнення виплат та компенсацій, витрат для обладнання автомобіля, моральної шкоди, викладених в уточненій позовній заяві від 05.12.2017 року, а саме: «7. Зобов’язати ТОВ «Морський будівельний комплекс» (код ЄДРПОУ 31943276) внести зміни до трудової книжки про дату звільнення на момент фактичного розрахунку та видати ОСОБА_2 трудову книжку та копію наказу про звільнення». В іншій частини вимог позивача продовжено провадження у справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував таким.

Дев’ять років до звільнення ОСОБА_2працював на посаді комерційного директора в ТОВ «Морський будівельний комплекс». Останні півроку на позивача здійснювався моральний тиск з боку директора та за його вказівкою з боку інших посадових осіб (заступник директора, бухгалтер, юрист), з метою звільнення з посади та відсторонення від справ підприємства. За останні три місяці роботи перед звільненням обстановка навколо позивача становилася все більш напруженішою. Це виражалося в тому, що безпосередньо директор ТОВ «МБК» ОСОБА_6 у присутності інших працівників безпідставно виказував до позивача образи, звинувачення у некомпетентності та безвідповідальності, звинувачення у невиконанні дій, які позивач не мав взагалі виконувати, організовував сварки та безглузді сперечання.

17 червня 2015 року фактично відбулося безпідставне відсторонення позивача від роботи. 17 червня 2015 року позивач прийшов до робочого кабінету та побачив, що на вхідних дверях змінені замки, а з його робочого місця директор ОСОБА_6 особисто забрав комп’ютер (ноутбук). Надалі позивач перевірив та з’ясував, що телефони також відімкнені. На прохання, пояснити що відбувається, юрисконсульт підприємства передав позивачу неофіційну пропозицію директора ТОВ «МБК» - ОСОБА_7 написати заяву на звільнення, а в разі відмови звільнитися за особистим бажанням буде зроблено все, щоб його звільнити, а для початку його відправлять у відрядження куди-небудь. Позивач відмовився писати заяву звільнення та написав докладну на ім’я директора ТОВ «МБК» ОСОБА_6, в якій виклав обставини протиправних дій, які здійснювалися відносно нього.

Того ж дня, вранці, юрист підприємства - ОСОБА_8 повідомив позивачу, що його робочий кабінет, з цього моменту знаходиться в іншому місці, тобто поза місцем розташування офісу ТОВ «МБК», на 2 поверсі бізнес - центру «Меркурій» (офіс ТОВ «МБК» знаходиться на 6 поверсі бізнес - центру «Меркурій»). Прибувши до кабінету на нове робоче місце позивач побачив, що в кабінеті немає жодного елементу обладнання робочого місця. Кабінет був порожній, навіть стільця не було. У зв’язку з тим, що кабінет не було пристосовано для роботи, позивач відмовився приймати цей кабінет та отримувати ключі від нього.

17 червня 2015 року з 9:00 до 11:00 години позивачем було написано три заяви директору ТОВ «МБК», в яких він доповідав про незаконні дії, стосовно нього та вимагав відновлення своїх прав, як працівника. Жодна докладна або заява позивача не була розглянута. Ніяких заходів, щодо організації праці вжито не було. Юрисконсульт підприємства постійно провокував суперечки, та від імені директора вигадував нові обставини не допуску позивача до підприємства, вимагав термін віддати ключі від робочого кабінету, наполягав на тому, що б позивач то написав заяву про звільнення, то перейшов на інший поверх, у інший кабінет та підписав акт його прийому, при цьому постійно провокував на сварки, відмовляючи позивачу в організації елементарних умов праці. Створюючи нервову обстановку, відмовляючи позивачу в усіх законних вимогах, юрисконсульт ОСОБА_9 намагався довести позивача до нервового зриву та небезбечного для життя стану. ОСОБА_9 та усім працівникам підприємства було відомо, що позивач є інвалідом 3 групи та хворіє на тяжку форму сахарного діабету, що позивачу ніяк не можна хвилюватися, а нервовий зрив веде до смертельного наслідку.

17 червня 2015 року приблизно об 11:00 годині позивачу стало погано, почав втрачати свідомість та просив співробітників викликати швидку допомогу. Було викликано швидку медичну допомогу. Лікар швидкої допомоги встановив у позивача кров’яний тиск 190/110, смертельне підвищення цукру в крові. На місці було зроблено декілька уколів. Після цього позивача було перевезено до лікарні. Після тижня перебування на лікарняному позивач повернувся на роботу 24 липня 2015 року.

24 червня 2015 року позивачеві надали для ознайомлення заздалегідь підготовлену узгоджену схему розміщення нового кабінету. Позивач написав наступну заяву директору ТОВ «МБК» про необхідність обладнання робочого місця та уточнення функціональних обов’язків у зв’язку з відсутністю доступу до оперативного обліку підприємства. Відповідь на заяву директор не надав, але юрисконсульт усно повідомив позивача, що ніякого обладнання робочого місця не буде. В той же час юрисконсульт надав позивачеві письмове повідомлення про майбутнє звільнення у зв’язку із скороченням посади. Ніяких посад позивачу не пропонувалося, хоча на той час були вакантні посади менеджера з продаж та менеджера з закупівлі. Позивач звернувся до бухгалтерії із запитанням про розмір виплат, який належить в разі звільнення та передав до бухгалтерії листок непрацездатності. 18 серпня 2015 року позивача не було на робочому місці, тому що він погано себе почував та відвідував лікаря. У зв’язку із не допуском його до офісу компанії, в той же день, поштою було направлено директору ТОВ «МБК» заяву про видачу довідки відповідно до ст. 49 КЗпП України про роботу на даному підприємстві, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Довідку до т.ч. не видано.

21 серпня 2015 року отримано листа, який було підписано бухгалтером ТОВ «МБК» ОСОБА_10 З цього листа стало відомо, що ОСОБА_2 звільнено з роботи за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України з 18 серпня 2015 року на підставі наказу №20 від 17 серпня 2015 року. З наказом про звільнення позивача не ознайомлено та копії цього наказу не вручено. Крім того, в листі, який отримано від бухгалтера ОСОБА_10 позивачу пропонувалося прибути до офісу ТОВ «МБК» для отримання трудової книжки. В той же день 21 серпня 2015 року о 13:40 годині, до ТОВ «МБК» було направлено листа, в якому повідомлялося, що для отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення та розрахунку сум, які належать до виплати, прибуде представник позивача за довіреністю 25 серпня 2015 року о 14:00 годині. Представник позивача прибув до офісу ТОВ «МБК» 25 серпня 2015 року о 14:00 годині, але директор ТОВ «МБК» ОСОБА_6, не перевіряючи повноважень представника (довіреність представника взагалі не перевірялась) не видав ніяких документів стосовно звільнення позивача, посилаючись на те, що йому нічого не відомо, а ні про лист ОСОБА_10 з пропозицією прибути для отримання трудової книжки, а ні про лист про прибуття представника ОСОБА_2 В присутності представника ОСОБА_2, директор ТОВ «МБК» ОСОБА_6 зателефонував до юрисконсульта ТОВ «МБК» - ОСОБА_8 та ввімкнув в телефоні гучномовець таким чином, щоб представник ОСОБА_2 мав змогу почути відповіді. На запитання ОСОБА_6 щодо трудової книжки ОСОБА_2, ОСОБА_8 відповів, що ця трудова книжка та інші документи відправлені ОСОБА_2 за адресою його реєстрації, поштою. ОСОБА_6 відмовив представнику ОСОБА_2 в отриманні документів стосовно звільнення ОСОБА_2 та запропонував представнику звернутися до юрисконсульта ТОВ «МБК» - ОСОБА_8 Представник позивача звернувся до ОСОБА_8, але той спочатку відповів, що з’ясує це питання, а після з’ясування відповів, що трудова книжка ОСОБА_2 відправлена на його адресу реєстрації поштою. На момент звернення за трудовою книжкою та іншими документами щодо звільнення жоден посадовець з ТОВ «МБК» не ставив запитань щодо повноважень представника ОСОБА_2 і більш того, ніяких заперечень щодо цього питання не ставив, це взагалі не перевірялось і не було підставою невидачі трудової книжки та інших документів, як стосуються звільнення ОСОБА_2

За захистом порушених прав позивач 21 серпня 2015 року звертався зі скаргами до Одеського обласного відділення фонду захисту інвалідів та до Головного управління Держпраці в Одеській області. Від Одеського обласного відділення фонду захисту інвалідів 04 вересня 2015 року позивач отримав відповідь, в якому було вказано, що його скарга направлена для проведення перевірок до Головного управління Держпраці в Одеській області. 03 березня 2016 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов лис в якому повідомлялося, що попираючи норми законів, директор ОСОБА_6 відмовив спеціалістам управління Держпраці в Одеській області у проведенні перевірки, таким чино «навмисно ухиляючись від відповідальності». Додатково зазначено, що Головне управлінь Держпраці в Одеській області звернулося у вересні 2015 року до Головного управління МВ України в Одеській області.

26 квітня 2017 року від Головного управління Держпраці в Одеській області надійшов лист в якому повідомлялося, що перевірка за зверненням позивача проведена. За результатами перевірки встановлено: - Позивача попередили про майбутнє звільнення 24 червня 2015 року (звільнили 18 серпня 2015 року); - інших посад не пропонувалося; - в порушення вимог ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України нараховані при звільненні сум остаточно перераховані 01 вересня 2015 року; - трудова книжка не видана;- з наказом про звільнення від 18 серпня 2015 року №20, ОСОБА_2 не ознайомлений; - копія наказу від 18 серпня 2015 року №20 про звільнення ОСОБА_2 не видана. Таким чином, результатами перевірки підтверджуються твердження позивача незаконність наказу від 18 серпня 2015 року №20 про звільнення та чисельні порушення прав працівника та гарантій цих прав під час звільнення за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України. Розрахунок грошових сум, які відповідач у відповідності до ст. ст. 47, 116 та 117 Кодекс законів про працю України має сплатити на користь позивача.

Крім того позивач наполягав на тому, що належить до виплати компенсація власних витрат позивача в розмірі 13240,0 грн., які він робив для обладнання службового автомобіля НОМЕР_1.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в розмірі 150000,0 грн.

Представник ТОВ «Морський будівельний комплекс» позов не визнав, надав заперечення на уточнений позов, в якому просив у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що його було звільнено з роботи з порушенням норм трудового законодавства, не видано йому трудової книжки та не проведено усіх належних розрахунків при звільнені, що призвело до моральних страждань.Проте всі твердження ОСОБА_2 спростовуються наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» є підприємством, що створене та діє відповідно до норм законодавства України. Тому, згідно ст. 64 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, за певних обставин власник або уповноважений ним орган може змінювати чисельність або штат працівників шляхом скорочення. Скористатись таким правом він може будь-коли.

Відповідно до норм КЗпПУ директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» 17 червня 2015 року було видано наказ № 8 про скорочення штату працівників ТОВ «МБК», у тому числі - посаду комерційного директора ОСОБА_2 17 червня 2015 року було ознайомлено з наказом про скорочення штату працівників ТОВ «МБК» та надано для підписання персональне попередження про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників. Однак ОСОБА_2 відмовився поставити підпис на підтвердження отримання персонального попередження про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату від 17 червня 2015 року, про що було складено відповідний ОСОБА_10 про відмову поставити підпис.

Підтвердженням того факту, що ОСОБА_2 ознайомився із наказом про скорочення штату працівників ТОВ «МБК» та персональним попередженням про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників є наявність такого попередження у матеріалах справи, що були додані позивачем до позовної заяви. Окрім цього, у заяві про уточнення позовних вимог зазначено, що «17 червня 2015 року позивач прийшов до робочого кабінету та побачив, що на вхідних дверях змінені замки...». Цим позивач підтверджує, що 17 червня 2015 року був присутнім у офісі ТОВ «МБК» та контактував з керівництвом. Проте саме 17 червня 2015 року замість погроз, про які зазначає позивач, йому було надано для підписання попередження про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників та ознайомлено з відповідним наказом.

Також у заяві про уточнення позовних вимог позивач посилається на те, що йому під час звільнення не пропонувалось будь-яких інших посад. Однак, відповідно до ст. 40 КЗпПУ ОСОБА_2 було запропоновано роботу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» на посаді охоронця, комірника, менеджера з постачання, менеджера з продажу. Однак ОСОБА_2 відмовився від запропонованих посад та від підписання заяви про ознайомлення з запропонованими йому посадами. Про це ТОВ «МБК» також було складено ОСОБА_10 про відмову поставити підпис, що спростовує необґрунтовані заяви позивача.

ОСОБА_2 посилається на те, що йому не були компенсовані власні витрати в розмірі 13240,00 грн., які він робив для обладнання службового автомобілю НОМЕР_1. Проте, відповідно до Наказу 21/2 від 10 вересня 2007 року автомобіль НОМЕР_1, який є службовою машиною Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс», було закріплено за ОСОБА_2. Автомобіль «Тоуоtа Саmrу», д/н НОМЕР_2, було надано ОСОБА_2 для службових відряджень та для особистих цілей, проте за 2014 - 2015 роки ОСОБА_2 не мав службових відряджень на автомобілі, а тому позивач у цей час використовував її для власних потреб і мав обслуговувати за власні кошти.

Окрім цього, ОСОБА_2 посилається на те, що він направляв директору ТОВ «МБК» заяву про видачу довідки відповідно до ст. 49 КЗпПУ, а ТОВ «МБК» начебто порушило його права та її не видало. Однак, відповідно до ст. 49 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Отже, видати ТОВ «МБК» мало на вимогу працівника, а з додатків до позовної заяви видно, що довідка взагалі не підписана ніякою особою. Також, довіреність, яка міститься у матеріалах справи, суто цільова - на ведення справ у суді громадянином ОСОБА_1 Також ОСОБА_2 заявляє, що після попередження його про майбутнє звільнення на роботу до ТОВ «МБК» було прийнято декілька нових працівників і що йому ніхто ніякі посади не пропонував. Однак, після ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про скорочення штату працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» позивачу було одразу запропоновано посади охоронця та комірника. Проте позивач відмовився від запропонованих посад і відмовився підписувати заяву про ознайомлення його з запропонованими посадами, на що одразу юрисконсультом та заступником директора ТОВ «МБК» було складено та підписано ОСОБА_10 по відмову поставити підпис на підтвердження отримання персонального попередження про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників від 17 червня 2015 року та про відмову поставити підпис на підтвердження запропонованої ОСОБА_2 посади охоронця та комірника. Окрім цього, в період до 18 серпня 2015 року з’явилося ще дві вакантні посади менеджера з постачання та менеджера з продажу, від яких ОСОБА_2 також відмовився і відмовився від підписання заяви про ознайомлення його з запропонованими посадами, про що також одразу було складено ОСОБА_10 відмови поставити підпис на підтвердження запропонованих посад. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» було дотримано всіх норм Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ. Внаслідок викладеного не підлягає задоволенню вимога про стягнення моральної шкоди.

Стосовно того, що результатами перевірки Головного управління Держпраці в Одеській області підтверджується твердження позивача про незаконність наказу від 18 серпня 2015 року № 20, вбачається, що за результатами перевірки встановлено лише те, що ОСОБА_2 поставив свій особистий підпис на персональному попередженні про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників 24 червня 2015 року, а не як зазначає представник позивача, що встановлено, що ОСОБА_2 було попереджено саме 24 червня 2015 року. Що ж стосується наказу про звільнення та трудової книжки, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» не чинило перепон для їх отримання ОСОБА_2, однак останній вирішив їх не забирати, натомість подати чергову позовну заяву, яка була об’єднана з першочерговою в одне провадження. А в акті перевірки Головного управління Держпраці в Одеській області, спростовуючи вищевикладені твердження предетавника позивача, зазначено, що адміністрація ТОВ «МБК» зверталась до ОСОБА_2 з проханням з’явитися до товариства для отримання трудової книжки. Однак цього зроблено не було.

Представник Третьої особи Головного управління Держпраці в Одеській області в судове засідання не з’явився.

При розгляді справи призначалися дві експертизи.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2016 року (суддя Мазун І.А.) була за клопотанням представника позивача призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання: чи підтверджуються документально понесені витрати на утримання автомобіля «Тоуоtа Саmrу» держ. номер ВН 1888АА за період 2012-2015 р.р. підприємством ТОВ «Морський будівельний комплекс»? Як відповідно до обліку основних засобів, відображена балансова вартість автомобіля «Тоуоtа Саmrу», держ. номер ВН 1888АА за період 2012-2015 р.р. підприємством ТОВ «Морський будівельний комплекс»? Яка, згідно з встановленими нормами, періодичність технічного обслуговування автомобіля «Тоуоtа Саmrу», держ. номер ВН 1888АА, а також безпосередньо тих позицій, що зазначені в актах виконаних робіт від 28.04.2014 р. та 23.04.2015 р.? Чи відповідає виконане технічне обслуговування нормативним вимогам?

Експертиза не проведена у зв’язку з невиконанням вимог експерта щодо надання додаткових матеріалів та оплати вартості експертизи.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року була за клопотанням представника позивача призначена судова психолого-психіатрична експертиза з метою визначення індівідуально-психологічних особливостей у ОСОБА_2, і як наслідок - чи перебував ОСОБА_2 в період з 10.00 до 13.00 17.06.2015 року в тимчасово хворобливому стані і чи міг він усвідомлювати свої дії або керувати ними, чи міг він усвідомлювати дії інших осіб в цей проміжок часу.

Згідно висновку судово-психіатричних експертів № 306 від 25.07.2018 року по фактично наданим експертам матеріалам та наявній в них медичній документації, дати однозначні та науково обґрунтовані відповіді на питання не є можливим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, допитавши свідків, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених ними письмових доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» є підприємством, що створене та діє відповідно до норм законодавства України. Згідно ст. 64 Господарського кодексу України підприємству надане право самостійно визначати свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис.

Уповноважений орган управління товариством самостійно приймає рішення про скорочення штату або чисельності працівників. Законодавством не передбачено погодження цього рішення з профспілкою й не передбачена наявність будь-якого техніко-економічного обґрунтування рішення про скорочення штату.

Аналіз положень ст. 49-2 КЗпПУ призводить до висновку, що при вирішені спору щодо незаконності звільнення у зв’язку зі зміною в організації виробництва (в тому числі скороченням штату працівників) суд не досліджує питання про доцільність прийняття такого рішення. Рішення про скорочення чисельності або штату оформлюється наказом по підприємству, до штатного розпису вносяться відповідні зміни.

Таким чином, суд має право дослідити відповідність закону саме процедури звільнення працівника.

Процедура скорочення чисельності або штату працівників передбачає такі етапи: прийняття рішення про скорочення чисельності або штату працівників; визначення працівників, які підлягають звільненню; попередження працівників про наступне звільнення; пропонування іншої роботи працівникам, які підлягають звільненню; звільнення працівників.

Згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках; змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

ОСОБА_2працював на посаді комерційного директора ТОВ «Морський будівельний комплекс» з 01 липня 2006 року.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» 17 червня 2015 року було видано наказ № 8 про скорочення штату працівників ТОВ «МБК» - посади комерційного директора. За цим наказом доручено ОСОБА_11, заступнику директора, провести наступні дії: згідно чинного законодавства України не пізніше ніж за 2 (два) місяці вручити персональне попередження під розпис працівнику, посада якого підлягає скороченню; запропонувати працівнику, посада якого підлягає скороченню, роботу за відповідною професією, а за відсутності такої роботи - іншу вакантну посаду, яка є на підприємстві і яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров'я; звільнення працівника провести згідно з вимогами діючого законодавства відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням відповідних пільг та компенсацій; внести відповідні зміни до штатного розпису ТОВ «Морський будівельний комплекс».

ОСОБА_2 17 червня 2015 року було ознайомлено з наказом про скорочення штату працівників ТОВ «МБК» та надано для підписання персональне попередження про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням штату працівників. ОСОБА_2 від 17 червня 2015 року відмовився поставити підпис на підтвердження отримання персонального попередження про наступне звільнення з 18 серпня 2015 року у зв’язку зі скороченням штату, про що було складено відповідний ОСОБА_10 про відмову поставити підпис в складі заступника директора ОСОБА_11, юрисконсульта ОСОБА_3

Твердження представника позивача про те, що означений акт є підробленим, не доведено суду відповідними доказами. Клопотань від сторони позивача щодо проведення відповідної судової експертизи не надходило.

Акт подано до суду представником відповідача разом із запереченнями на позов та залучені суддею Мазун І.А. до матеріалів справи 09 лютого 2016 року, тобто ще до перевірки підприємства Головним управлінням Держпраці в Одеській області згідно листа від 26 квітня 2017 року.

При цьому згідно поданої позовної заяви, уточнень до неї, пояснень позивача та його представника, свідків не заперечується сам факт перебування позивача ОСОБА_2 на роботі на підприємстві саме 17 червня 2015 року.

Згідно поданого клопотання представником позивача про призначення судової психолого-психіатричної експертизи від 20.06.2018 року стверджується, що «якщо допустити, що співробітники МБК намагалися в цей час ознайомити ОСОБА_2 з будь-якими документами, то фізичний стан ОСОБА_2 не надавав йому можливості в цей час усвідомлювати значення дій сторонніх осіб, а також усвідомлювати значення своїх дій не міг керувати ними». Судове експертиза не змогла відповісти на поставлені перед нею питання.

Сторонами не оспорювався той факт, що після виходу на роботу з лікарняного 24 червня 2015 року, ОСОБА_2 ознайомився під розпис з наказом від 17 червня 2015 року № 8 про скорочення штату працівників ТОВ «МБК», а саме посади комерційного директора, та з персональним попередженням про звільнення.

Таким чином, про наступне вивільнення працівника персонально попереджено не пізніше ніж за два місяці. Цей строк не підлягає продовженню при знаходженні працівника у відпустці або на період тимчасової непрацездатності. Порушення строку попередження працівника про звільнення не є достатньою підставою поновлення працівника на роботі в судовому порядку. У такому випадку суд може змінити дату звільнення працівника, зарахувавши строк попередження в період роботи з виплатою працівнику заробітної плати за цей час. Але суд, враховуючи вкладене вище, не вбачає порушень строків попередження ОСОБА_2

Позивач також посилається на те, що йому під час звільнення не пропонувалось будь-яких інших посад.

Одночасно з попередженням про звільнення працівнику пропонується робота за відповідною професією, і тільки за відсутності такої роботи – інша робота, яка є на підприємстві. Тобто працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за його спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, або нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров’я. При цьому підприємство не зобов’язане пропонувати роботу більш високого рівня за спеціальністю або за посадою, можливість надання такої роботи визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві. Працівнику пропонуються вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які відкриваються протягом двохмісячного строку аж до фактичного звільнення.

При ознайомленні ОСОБА_2 17 червня 2015 року з наказом про скорочення штату працівників ТОВ «МБК», ОСОБА_2 було запропоновано роботу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» на посаді охоронця, комірника. Позивач відмовився поставити підпис на підтвердження отримання персонального попередження про наступне звільнення та в ознайомленні із запропонованими посадами охоронця та комірника, про що було складено відповідний ОСОБА_10 про відмову поставити підпис в складі заступника директора ОСОБА_11, юрисконсульта ОСОБА_3

24 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ «МБК» із заявою, за якою з посиланням на неможливість виконувати функціональні обов’язки в кабінеті, який не обладнаний та не пристосований для роботи, з урахуванням стану здоров’я позивача, рекомендацій лікаря, ОСОБА_2 прийняв пропозицію керівництва підприємства про роботу на дому і просив видати відповідний наказ. Проти наказу не заперечував.

24 червня 2015 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» було видано наказ № 12 про надання робочого місця ОСОБА_2 за межами офісу, а саме з 25 червня 2015 року. Позивач з наказом ознайомлений 24.06.2015 року. Наказ позивачем не оскаржувався.

18 серпня 2015 року ОСОБА_2 було звільнено з посади комерційного директора у зв’язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ на підставі наказу № 20 від 17 серпня 2015 року.

Таким чином, суд не вбачає порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, а тому у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення слід відмовити.

На підставі цього не підлягає задоволенню похідна вимога про стягнення моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_2 також посилається на те, що йому не були компенсовані власні витрати в розмірі 13240,00 грн., які він зробив для обладнання службового автомобіля НОМЕР_1.

Відповідно до Наказу № 21/2 від 10 вересня 2007 року автомобіль НОМЕР_1, який є службовою машиною Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс», було закріплено за ОСОБА_2.

Автомобіль «Тоуоtа Саmrу», д/н НОМЕР_2, було надано ОСОБА_2 для службових відряджень та для особистих цілей, проте за 2014 - 2015 роки ОСОБА_2 не мав службових відряджень на автомобілі, а тому позивач у цей час використовував її для власних потреб і мав обслуговувати за власні кошти.

Жодних документів щодо згоди підприємства на оплату витрат на утримання автомобіля, ремонту, витрат на пальне, стороною позивача до суду не надано, так і відповідних наказів, розпоряджень, службових відряджень, путьових листів або інших транспортних документів також до суду не надано, а тому в задоволенні вимог в цій частині також слід відмовити.

У судовому засіданні був допитаний ОСОБА_2 та були допитані свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які підтвердили наявність на підприємстві важких стосунків з керівництвом, наявністю складної морально-психологічної обстановки та погіршення стану здоров’я позивача 17 червня 2015 року.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Морський будівельний комплекс», третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області про про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення витрат для обладнання автомобіля, стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов’язання в натурі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 40, 47, 49-2, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. 16, 1167 ЦК України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 (Одеська обл. Овідіопольський район, житловий масив Чорноморка, с. Мізікевича, вул. Весела, 2/8, реєстр. № НОМЕР_3) до ТОВ «Морський будівельний комплекс» (м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 615, код ЄДРПОУ 31943276), третя особа – Головне управління Держпраці в Одеській області (м. Одеса, вул. Шевченка, 2) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення витрат для обладнання автомобіля, стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено 15 лютого 2019 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.