Рішення № 79848042, 14.02.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/12/2019

Справа 325/1440/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря судового засідання Орманджи Ф.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного між позивачем і відповідачем договору б/н від 08.02.2013 року відповідач отримав у позивача платіжну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 17000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач свої зобов’язання по поверненню кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 30.06.2018 року у нього утворилась заборгованість в сумі 112265,61 грн., яка складається з: 16917,87 грн. – заборгованість за кредитом; 95347,74 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 08.02.2013 р. по 28.04.2017 р. У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 112265,61 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 1762,00 грн.

Ухвалою судді від 19.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду на 19.10.2018 року з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року судовий розгляд відкладено і витребувано у банку обґрунтований розрахунок сум, які позивач просить стягнути.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судовий розгляд відкладено за клопотанням відповідача з метою надання часу для проведення контррозрахунку заборгованості.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року задоволено клопотання представника банку про участь в судовому засіданні 06.12.2018 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.12.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладення за клопотанням представника банку.

Ухвалою суду від 27.12.2018 року, розгляд справи відкладено у зв’язку з клопотанням представника банку про відкладення судового засідання через участь у іншій справі в іншому суді.

Судове засідання 14.01.2019 року не відбулось у зв’язку з хворобою судді, розгляд справи призначено на 14.02.2019 року.

Позивач в судове засідання не з’явився, заяв про відкладення розгляду справи не подав, в матеріалах справи міститься заява, в якій представник банку просить розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. У матеріалах справи міститься заява відповідача від 22.12.2018 року, в якій вона просить цивільну справу розглянути без її участі. Крім того, у поданому суду відзиві, відповідач ОСОБА_1 заперечила проти позову, зазначила, що нею дійсно 08.02.2013 року був отриманий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 17000 грн. Строк дії кредитної картки визначений до червня 2017 року. Проте, останній платіж внесений нею 08.10.2014 року, а не 31.12.2014 року в сумі 16,20 грн., як зазначено у розрахунку, ця сума є автоматичним списанням. А тому, відповідач вважає, що звернувшись з позовом у серпні 2018 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також, нарахування процентів після строку кредитування (червень 2017 року) є безпідставним, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 року у справі № 14-10цс18.

У відповіді на відзив, представник банку зазначив, що платіж від 31.12.2014 року дійсно є автоматичним договірним списанням, яке здійснено на підставі п. 1.1.3.1.6 Умов і правил надання банківських послуг. Строк позовної давності збільшений сторонами відповідно до п. 1.1.7.31 Умов і правил і становить 50 років. Крім того, позивач зазначив, що звернувшись до суду з позовом 30.08.2018 року він не пропустив строк позовної давності, оскільки відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-14цс14 від 19.03.2014 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього місяця дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

У запереченнях на позов від 06.12.2018 року відповідач надала альтернативний розрахунок заборгованості по відсоткам в сумі 39168,25 грн., але зазначила, що скласти на 100 % правильні контррозрахунки у неї немає можливості. Також, відповідач висловила позицію, що відсоткова ставка має застосовуватись до неї без підвищення, в тому розмірі, який діяв на момент укладення кредитного договору, оскільки ніяких документів про зміну відсотків вона не підписувала. Позиція щодо зміни відсоткової ставки продубльована відповідачем у заяві від 09.01.2019 року.

У поясненнях банку, які надійшли 15.01.2019 року, зазначено про правомірність зміни відсоткової ставки, що не є односторонньою зміною, а фактично прийняттям таких умов клієнтом. Інші доводи пояснень повторюють раніше наведене у відповіді на відзив.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 08.02.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір, шляхом ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав у позивача кредитну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 17000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, обумовивши пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Відповідно до п. 2.1.1.1 Умов і правил надання банківських послуг, банк видає клієнту картку на підставі заяви, належно заповненої і підписаної клієнтом.

Згідно з Тарифами обслуговування кредитних карт, відповідач мав погашати кредит щомісячно до 25 числа кожного місяця в сумі 7 % від розміру заборгованості, але не менше 50 грн.

Відповідно до Довідки банку, ОСОБА_1 на підставі укладеного договору отримала у позивача чотири кредитні картки, остання № 5168742304468451, термін дії до 06/17.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідачем зобов’язання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, починаючи з серпня 2014 року у відповідача почала виникати безперервна прострочена заборгованість за кредитом, у зв’язку з чим банком нарахована позичальнику сума заборгованості станом на 30.06.2018 року в сумі 16917,87 грн. – заборгованість за кредитом; 95347,74 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 28.04.2017 р. Як підтверджено випискою по рахунку, останній платіж відповідач добровільно здійснила 08.10.2014 року на суму 453,13 грн., сума від 31.12.2014 року в розмірі 16,20 грн. є автоматичним списанням.

Як свідчить наданий розрахунок, за весь охоплений період відповідачу нараховувались відсотки в розмірі: з 08.02.2013 року - 30 % річних, з 01.04.2013 року – 27,6 % річних, з 01.09.2014 року – 32,4 % річних, з 01.04.2015 року – 42 % річних.

Наданою банком випискою по рахунках ОСОБА_1 підтверджено витрачання відповідачем кредитних коштів.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525-527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Доказів належного виконання зобов’язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо необґрунтованості наданого банком розрахунку, оскільки належних доказів на спростування такого розрахунку відповідачем не надано, відповідних клопотань про забезпечення доказів (призначення експертизи) не заявлено. Складений відповідачем альтернативний розрахунок у запереченнях, суд не може прийняти до уваги, оскільки самим відповідачем зазначено про ймовірність наданого розрахунку і неможливість складення достеменно правильного розрахунку.

Стосовно доводів відповідача про сплив строків позовної давності, то суд вважає їх частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти включно.

Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки. Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 року № 751/5977/17, від 30.05.2018 року № 181/467/17.

Враховуючи, що банком заявлено вимоги про повернення кредиту в повному обсязі, то строк позовної давності щодо суми кредиту в розмірі 16917,87 грн. не можна вважати таким, що сплив, оскільки він розпочав перебіг з 01.07.2017 року, а з позовом до суду банк звернувся 30.08.2018 року, тобто у межах трирічного строку з дня закінчення дії картки.

В той же час, суд частково погоджується з доводами відповідача про сплив позовної давності стосовно суми нарахованих відсотків, до яких так само встановлено трирічний строк позовної давності. Враховуючи, що відсотки за користування кредитним лімітом нараховуються і сплачуються щомісячно, то банк мав право звернутись з позовом про стягнення прострочених відсотків у межах трьох років з дня вчинення порушення по кожному факту несплати. Будь-яких пояснень з приводу того, чому банк не скористався своїм правом на стягнення заборгованості по відсоткам у межах строку позовної давності, суду не надано.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Доводи банку про продовження строку позовної давності до 50 років суд вважає необґрунтованими, оскільки такі умови позичальником не підписувались і окрема угода з цього приводу не укладалась, що суперечить наведеним нормам закону. Відповідно, позивачем не доведено надання позичальником добровільної і свідомої згоди на збільшення строку позовної давності.

Тому, суд вбачає підстави для застосування позовної давності до тієї суми відсотків, які нараховані і прострочені за період до 30.08.2015 року в розмірі 14442,43 грн.

Відсотки нараховані з 31.08.2015 року по 28.04.2017 року (за останні три роки, що передували зверненню до суду) в розмірі 80905,31 грн. підлягають стягненню на загальних підставах.

Доводи відповідача про автоматичність погашення боргу 31.12.2014 року не мають істотного значення, оскільки останній добровільний платіж 08.10.2014 року в будь-якому випадку знаходиться поза межами застосованої судом позовної давності.

Також, суд зазначає, що заявлені до стягнення відсотки обмежуються періодом до 27.04.2017 року, що підтверджується розрахунком позивача, а отже не виходять за межі дії кредитного договору, який дорівнює строку дії картки. Тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Крім того, на переконання суду доводи відповідача про безпідставне підвищення відсоткової ставки не заслуговують на увагу, оскільки як роз’яснено в постанові Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Наданими позивачем доказами підтверджено правомірність підвищення відсоткової ставки по кредиту, що кореспондувалось із правом позичальника у випадку незгоди погасити заборгованість і не використовувати в подальшому кредитні послуги (п.2.1.1.5.4 Умов та правил наданн6я банківських послуг).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 97823 грн. 18 коп., з яких: сума кредиту - 16917,87 грн., сума відсотків - 80 905,31 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог суму судового збору, що становить 1535 грн. 32 коп. (97823,18 грн. х 1762 грн. : 112265,61 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 08.02.2013 року в розмірі 97823 (дев’яносто сім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 18 коп., з яких: 16917,87 грн. – заборгованість за кредитом; 80 905,31 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д) суму судового збору в розмірі 1535 (одна тисяча п’ятсот тридцять п’ять) грн. 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14.02.2019 року.

Суддя О.П. Пантилус