Ухвала суду № 79847502, 13.02.2019, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/2079/14-ц

Номер провадження №8/318/1/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2019 р.м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Кам’янсько-Дніпровський молокозавод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про стягнення дивідендів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зверталася до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначала, що вона є акціонером ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод». На її думку, керівництво товариством захопила сім'я «Наконечних», які не виплачують їй дивіденди та не проводять збори акціонерів. Позивачка зазначала, що відповідач у добровільному порядку не виконує її вимог, викладених у відповідних письмових заявах, а тому просила суд стягнути з нього на її користь дивіденди за 20 років у розмірі 200 тис. грн.; передати їй у користування частину майна акціонерного товариства, а саме: сторожку і один цех під цифрами 7 і 8 схеми; скасувати рішення загальних зборів, яким передано ОСОБА_3 у власність об'єкти нерухомості, а саме: торговий комплекс літера «О», сарай літера «Р», паркан літера № 2, котельня літера «П»; зобов'язати відповідача викупити у неї акції на суму 500 тис. грн. та провести загальні збори щодо ліквідації ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод».

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04.11.2014 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судом. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачка є акціонером ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод», тому всі її майнові спори з відповідачем мають розглядатися господарським судом.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02.11.2017 року ухвалу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04.11.2014 року залишено без змін. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають у спорах між учасником господарського товариства та самим товариством, за наявності у такому спорі ознак корпоративних відносин; у цій справі спір виник саме з корпоративних відносин.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій. Постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 12.09.2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 визнана такою, що не підлягає задоволенню. Суд касаційної інстанції вказав, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що між сторонами існує спір, який виник із корпоративних відносин, оскільки позовні вимоги стосуються захисту права на участь позивачки в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та його активів, а тому підлягає розгляду в суді у порядку господарського судочинства. ОСОБА_4 Верховного Суду вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідає вимогам як ст.15 ЦПК України, так і ст.12 ГПК України у редакціях, чинних на час подання позову, з огляду на суб'єктний склад та зміст правовідносин. У цьому випадку спір виник з корпоративних відносин між юридичною особою - ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод» та її акціонером - ОСОБА_1 і належить до господарської юрисдикції; підстав для визначення спору як цивільного не вбачається.

Свою заяву про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 мотивовано тим, що після постановлення ухвали Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області від 04.11.2014 року позивач звернулася із позовом до відповідача в порядку господарського судочинства, як їй було роз'яснено судом, однак постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року у справі № 908/184/16 провадження у справі припинено з тих підстав, що правовідносини між сторонами не є корпоративними і такий спір не підлягає розгляду у господарському суді. На думку ОСОБА_1, спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В судове засідання ОСОБА_5 та її представник не з’явилися про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили. Третя особа ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні вимог просив відмовити.

Перевіривши матеріали провадження суд прийшов до такого висновку.

За змістом ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 423 цього ж Кодексу судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Тобто, не вважаються нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Тобто нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, а не факт/дата ухвалення нового судового рішення. Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами важливим є наявність у ухваленому іншому судовому рішенні доведених істотних обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа.

Як убачається з матеріалів справи, у липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод», у якому зазначала, що вона є власником простих іменних акцій, тобто акціонером вказаного товариства, у зв'язку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь дивіденди; передати їй у користування частину майна товариства; скасувати рішення загальних зборів, яким передано ОСОБА_3 у власність об'єкти нерухомості; зобов'язати відповідача купити у неї акції на суму 500 тис. грн. та провести загальні збори щодо ліквідації акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В частинах першій та третій ст.2 ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23.06.2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право», провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

ГПК України у п.4 ч.1 ст. 12 передбачав, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч.ч.1, 3 ст.167 ГПК України).

ЦПК України у пунктах 1, 3 ч.1 ст.15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). У разі відкриття провадження у справі без врахування вимог щодо юрисдикційності спору ЦПК України у п.1 1 ч.1 ст.205 передбачав можливість закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Визначення юрисдикції, у порядку якої має розглядатися спір, вирішується судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що між сторонами існує спір, який виник із корпоративних відносин, оскільки позовні вимоги стосуються захисту права на участь позивачки в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та його активів, а тому підлягає розгляду в суді у порядку господарського судочинства.

ОСОБА_4 Верховного Суду у своїй постанові від 12.09.2018 року також вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідає вимогам як статті 15 ЦПК України, так і статті 12 ГПК України у редакціях, чинних на час подання позову, з огляду на суб'єктний склад та зміст правовідносин. У цьому випадку спір виник з корпоративних відносин між юридичною особою -ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод» та її акціонером - ОСОБА_1 і належить до господарської юрисдикції; підстав для визначення спору як цивільного не вбачається.

Згідно з даними з Єдиного реєстру судових рішень постановою від 03.07.2017 р., Донецького апеляційного господарського суду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67583704) провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод» та до фізичної особи про стягнення дивідендів було припинено з двох підстав.

По-перше, у частині позовних вимог до ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод» - на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України - у зв'язку з припиненням діяльності суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2005 року у справі №13/634-АП скасовано державну реєстрацію ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод». По-друге, у частині позовних вимог до фізичної особи - за п.1 ч1 ст.80 ГПК України, оскільки як позивач, так і відповідач на день звернення до суду та розгляду справи не є учасниками ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод» у розумінні статті 114 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства».

Отже, апеляційним господарським судом прийнято рішення про припинення провадження з інших підстав, ніж підстави, зазначені в ухвалах, що переглядалися. Таким чином, безпідставним є посилання ОСОБА_1 в заяві про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, як на обґрунтування для її скасування, на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року у справі №908/184/16, у якій, на думку заявниці, провадження у справі за її позовом до ВАТ «Кам'янсько-Дніпровський молокозавод» припинено, оскільки у цьому випадку суди вирішували питання щодо юрисдикційності спору і не торкалися інших обставин, які є підставою для закриття провадження саме компетентним судом, яким у цьому випадку є господарський суд, а отже зазначені нею обставини не є нововиявленими у розумінні вимог ст.423 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 352-355, 423, 429 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Кам’янсько-Дніпровський молокозавод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про стягнення дивідендів залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_6