Ухвала суду № 79838124, 14.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

14 лютого 2019 року м. Київ № 640/20989/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Міністерства внутрішніх справ України про забезпечення їх позову до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України про:

- визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 13 листопада 2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні №55511255.

- зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту І.М. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №55511255.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

13 лютого 2019 року відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) суду зареєстровано заяву Міністерства внутрішніх справ України про забезпечення їх позову шляхом:

- зупинення дії постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 13 листопада 2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні № 55511255;

- заборони державним виконавцям відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії стосовно стягнення з боржника штрафу у розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні № 55511255;

- винесення ухвали про заборону Державній казначейській службі України проводити будь-які дії стосовно безспірного списання коштів відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 13 листопада 2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні №55511255 з одночасним надісланням на їх адресу відповідної ухвали суду.

В обґрунтування заяви представником Міністерства внутрішніх справ України зазначено про очевидні ознаки протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні №55511255, оскільки державного виконавця двічі було повідомлено про фактичне виконання судового рішення в адміністративній справі №826/26222/15, а тому підстави для прийняття постанови були відсутні.

Суд при вирішенні поданої заяви про забезпечення позову виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Також, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, суд звертає увагу, що у даному випадку наявність такої обов'язкової умови для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення" представником позивача не доведена, та й власне судом не встановлена. Більше того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Крім того, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття таких заходів (зупинення дії оскарженої постанови) може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів позивача рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про забезпечення їх позову до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак