Рішення № 79838114, 14.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2019 року № 640/20006/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7»

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя - Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (далі також - ТОВ «Авантаж 7», позивач) до Головного управління ДФС у місті Києві (далі також - ГУ ДФС у місті Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті за актом перевірки № 520/26-15-14-01-03/33831847 від 01 серпня 2018 року ГУ ДФС у місті Києві, а саме податкове повідомлення-рішення № 113626151401 від 17 серпня 2018 року та податкове повідомлення-рішення № 113826151401 від 17 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданому суду відзиві представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та відзиві проти адміністративного позову.

У відповідності до вимог ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 12 лютого 2019 року судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16 травня 2018 року № 8567, відповідачем, у період з 30 травня 2018 року по 25 липня 2018 року проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 01 серпня 2018 року № 520/26-15-14-01-03/33831847.

Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 6, п. 10, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 322 118, 00 грн., в тому числі: 3 квартали 2016 на суму 55 777, 00 грн., 2016 рік на суму 239 980, 00 грн., 1-й квартал 2017 на суму 421 921, 00 грн., півріччя 2017 на суму 598 721, 00 грн., 3 квартали 2017 на суму 809 951, 00 грн., 2017 рік на суму 777 710, 00 грн., 1-й квартал 2018 на суму 304 429, 00 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 113626151401 від 17 серпня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 652 649, 00 грн., з яких 1 322 119, 00 грн. сума основного платежу, а 330 530, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також, перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п. 192.1 статті 192, п. 198.3 статті 198, п. 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у квітні 2017 на суму 122 547, 00 грн., завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість (далі також - ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у березні 2018 на суму 787 403, 00 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 113826151401 від 17 серпня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 183 820, 00 грн., з яких 122 547, 00 грн. сума основного платежу, а 61 273, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивач (Замовник) в особі директора ОСОБА_1 з одного боку, та TOB «БИЛАЙН» (Перевізник) в особі директора ОСОБА_2 з іншого боку, уклали договір на перевезення вантажів автомобільним автотранспортом від 09 червня 2016 року № 01-1, у відповідності до якого Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним автотранспортом відповідно до умов Заявок Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажів погоджену Сторонами провізну плату.

Як встановлено актом перевірки, TOB «БИЛАЙН» позивачу послуги з міжнародного перевезення паливно-мастильних матеріалів (гази нафтові зріджені) від іноземних постачальників до місця зберігання (газонаповнювальну станцію зріджених газів) на загальну суму 37 945 095, 00 грн. та послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів по Україні (від місця зберігання до місця використання (АГЗП, ГНС)) на загальну суму 11 709 287, 00 грн. Усього вартість послуг 49 654 382, 00 грн.

Зазначені транспортні витрати у загальній сумі 49 654 382, 00 грн. TOB «Авантаж 7» не було включено до первісної вартості придбаних товарів, а включено до витрат на збут, що, на думку відповідача, є протиправним та призвело до безпідставного заниження позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся податковим органом.

Пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 року, визначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, зокрема, транспортно-заготівельних витрат (затрат на заготівлю запасів, оплати тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Водночас, відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємств;

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Таким чином, підтверджується позиція відповідача про те, що витрати TOB «Авантаж 7» з придбання у TOB «БИЛАЙН» послуг з міжнародного перевезення паливно-мастильних матеріалів (від іноземних постачальників до місця зберігання (газонаповнювальну станцію зріджених газів)), не є витратами на збут.

Разом з тим, витрати з придбання у TOB «БИЛАЙН» послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів по Україні (від місця зберігання (газонаповнювальна станція зріджених газів) до місця використання (АГЗП, ГНС)), в розумінні наведених вище вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку, є витратами на збут, оскільки по суті є витратами на транспортування готової продукції між складами позивача, що було правомірно відображено у бухгалтерській документації TOB «Авантаж 7».

Відповідно, позивач мав правові підстави для віднесення до втрат на збут суми 11 709 287, 00 грн., сплаченої ним за перевезення готової продукції від місця зберігання до місця реалізації.

Таким чином, безпідставними є висновки податкового органу про те, що TOB «Авантаж 7» в порушення протиправно не було включено до первісної вартості придбаного товару (гази нафтові зріджені) вартість транспортно-заготівельних витрат (вартість послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів по Україні), які були придбані у TOB «БИЛАЙН» на суму 11 709 287, 00 грн., а включено до складу витрат на збут.

Разом з тим, позивачем не було обґрунтовано на підставі належних та допустимих доказів правомірність віднесення до витрат на збут суми 37 945 095, 00 грн., яка була ним витрачена в якості оплати послуг TOB «БИЛАЙН» з міжнародного перевезення паливно-мастильних матеріалів (гази нафтові зріджені) від іноземних постачальників до місця зберігання (газонаповнювальну станцію зріджених газів), з огляду на те, що такі витрати не охоплюються вказаними вище приписами Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. А тому в цій частині висновки акту перевірки підтверджуються.

Водночас, суд звертає увагу на те, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 113626151401 від 17 серпня 2018 року було саме безпідставне віднесення позивачем до витрат на збут суми у розмірі 49 654 382, 00 грн., яка складається з правомірно визначених TOB «Авантаж 7» 11 709 287, 00 грн. та безпідставно віднесених 37 945 095, 00 грн.

Отже, зазначені в акті перевірки позивача висновки податкового органу про заниження TOB «Авантаж 7» сум податку на прибуток, на підставі яких і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 113626151401 від 17 серпня 2018 року, є обґрунтованими лише частково.

Водночас, з наявних матеріалів справи суд не має змоги встановити пропорційність встановлення відповідачем заниження TOB «Авантаж 7» сум податку на прибуток в залежності від вчинених останнім порушень податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки, та ступінь впливу цього показника на розмір збільшення суми зобов'язання позивача зі сплати такого податку, визначений податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 113626151401 від 17 серпня 2018 року.

В контексті зазначеного необхідно звернути увагу на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до виключної компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05 грудня 2006 року у справі № 21-527во06, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2012 року у справі № К-58359/09, від 14 червня 2012 року у справі № К-34052/10 та від 08 травня 2007 року у справі № К-10137/06.

Проаналізувавши наведене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 113626151401 від 17 серпня 2018 року є неправомірним та необґрунтованим у зв'язку із частковою протиправністю висновків акту перевірки, на підставі яких воно було прийняте, та неможливістю відокремлення вірно розрахованої податковим органом в межах нього суми збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, від суми, визначеної на підставі зазначених хибних висновків акту перевірки.

Отже, позовні вимоги TOB «Авантаж 7» в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 113626151401 від 17 серпня 2018 року підлягають задоволенню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року № 113826151401, необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 01 серпня 2018 року № 520/26-15-14-01-03/33831847, у періоді з 01 січня 2016 року по 31 березня 2018 року, згідно актів списування товарів, складених на підставі актів інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, які були проведені відповідними комісіями TOB «Авантаж 7» та затверджені директором підприємства, у зв'язку із встановленням фактів нестач (фактичною відсутністю певних найменувань товару (печиво Барні міні какао 25г, цигарки Rothmans Demi Silver, кава в зернах 1кг, запальнички, пиво Bud 0.5л ж/б, напій Кока-Кола 0,5л, стакан паперовий 110 мл, шоколад та інш.) з балансу підприємства було списано вартість товару (придбано у платників податку на додану вартість) на загальну суму 627 535, 47 грн.

В бухгалтерському обліку вказані операції відображені наступним чином:

Д-т 808 «Витрати товарів» - К-т 2821 «Товари в торгівлі» (без урахування торгівельної націнки) - на загальну суму 627 535, 47 грн.;

Д-т 949 «Інші витрати операційної діяльності» - К-т 808 «Витрати товарів» - на загальну суму 627 535, 47 грн.;

Д-т 791 «Результат операційної діяльності» - К-т 949 «Інші витрати операційної діяльності» на загальну суму 627 535, 47 грн.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги й основні фонди розпочали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що здійснюються платником податку в межах балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що вищевказані товари були списані та, відповідно, не були використані в господарській діяльності позивача, а тому, згідно з п.198.5 статті 198 ПК України TOB «Авантаж 7» було зобов'язано нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України.

Разом з тим, як зазначає позивач, зазначені вище проведення виникли в наслідок проведених інвентаризацій та відображення в бухгалтерському обліку їх наслідків. Зокрема, даними проведеннями на рахунках бухгалтерського обліку були відображені пересортиці, які виникли внаслідок встановлення нестач та надлишків щодо запасів однакового найменування і в однаковій кількості.

Відповідно до п. 14 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02 вересня 2014 року, інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов'язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.

Відповідно до п.п. 4, 5 розділу IV вказаного Положення, виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку:

основні засоби, нематеріальні активи, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходів майбутніх періодів (доходів спеціального фонду бюджетної установи);

цінні папери, грошові кошти, їх еквіваленти та інші оборотні матеріальні цінності, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходу звітного періоду підприємства (доходу спеціального фонду бюджетної установи);

нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму;

нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.

Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи.

У разі взаємозаліку нестач і лишків внаслідок пересортиці, коли вартість запасів, що виявились у нестачі, більше вартості запасів, що виявились у надлишку, різниця вартості повинна бути віднесена на винних осіб.

Якщо особи, винні в пересортиці, не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу витрат у порядку, визначеному пунктом 4 цього розділу. За такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені причини, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Перевищення вартості запасів, що виявились у лишку, порівняно з вартістю запасів, що виявились у нестачі внаслідок пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних запасів та доходів у порядку, визначеному пунктом 4 цього розділу.

Тобто, наявність пересортиці має бути підтверджена документально належними та допустимими доказами, зокрема, інвентаризаційними описами, актами інвентаризації, звіряльними відомостями, як це визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02 вересня 2014 року.

Так, позивачем були надані суду інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, які підтверджують його доводи про те, що нестачі та надлишки товарів, визначених відповідачем в акті перевірки, виникали не внаслідок втрат або безоплатного отримання товарно-матеріальних цінностей, а внаслідок пересортиць товарно-матеріальних цінностей, тобто виникали в процесі господарської діяльності ТОВ «Авантаж 7».

Таким чином, доводи відповідача про списання таких товарів та, відповідно, не використання їх в господарській діяльності позивача, документально не підтверджуються, що свідчить про безпідставність висновків акту перевірки, які були покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року № 113826151401.

Отже, позовні вимоги TOB «Авантаж 7» в частині скасування такого податкового повідомлення-рішення відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 18/2, квартира 13; код ЄДРПОУ 33831847) до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 17 серпня 2018 року № 113626151401 та № 113826151401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» понесені останнім судові витрати у розмірі 27 247, 03 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок сім гривень три копійки).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк