Рішення № 79837864, 06.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року справа № 2340/4006/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Кучеренко І.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Ватутінська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить визнати неправомірним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0083681304 від 27.06.2018 Форма “Д” за платежем «Податок на доходи фізичних осіб», яким нараховано суму грошових зобов’язань за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) 322378 грн. 12 коп., сума пені 135550 грн. 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 27.04.2018 по 29.05.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проводилась документальна планова виїзна перевірка Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Позивач вважає, що період з 01.01.2015 по 01.05.2015 уже знаходиться поза межами строку давності, передбаченого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що у 2016 – 2017 р.р. відповідачем уже тричі проводилась документальна виїзна перевірка Ватутінського КВП «Водоканал» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та тричі нараховувались штрафні санкції та пеня по ПДФО за період 2015 року.

Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для проведення повторної планової перевірки у 2018 році вчетверте по податку на доходи фізичних осіб за один і той же період 2015 року. Крім того, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення повторних документальних планових перевірок з питань та періодів, що були предметом таких же перевірок та були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Також, незрозуміло звідки нараховано пеню за період з 01.01.2015, якщо в акті перевірки в таблиці порушень сплати ПДФО не вказано порушень в цей період, а, отже, даного порушення, не встановлено.

Позивач також зазначає, що заборгованість по виплаті заробітної плати виникла внаслідок несплати за послуги комунальним підприємством «Водоканал» Звенигородської міської ради та комунальним підприємством «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради».

29 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що перевіркою позивача встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати у період з 01.12.2015 по 30.04.2016 на загальну суму 291184,98 грн, та несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати за період з 01.05.2016 по 30.09.2017 на загальну суму 415414,43 грн.

З урахуванням ст.ст. 126, 127, ст. 129 Податкового кодексу України та акту перевірки відповідачем було розраховано штрафну (фінансову) санкцію та пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань.

Відповідач також вказує, що з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України пеня за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 65095,64 грн не була включена до податкового повідомлення-рішення №0083681304.

12 листопада 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що контролюючим органом було перевірено дотримання порядку сплати податку на доходи фізичних осіб періоду з 01.01.2015, який знаходиться поза межами строків давності (ст.ст. 101-102 Податкового кодексу України), та крім цього вказаний період нарахування та сплати ПДФО уже перевірявся органами ДФС плановою та позаплановою перевіркою в 2016 році, позаплановою перевіркою в 2017 році, що не передбачено податковим законодавством, крім того суми штрафних санкцій та пені нараховані за цей період було сплачено в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, підстав та обставин проведення повторної планової перевірки вчетверте по ПДФО за один і той же період 2015 ріку не було. Нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення повторних документальних планових перевірок з питань та періодів, що були предметом таких же перевірок та були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Відповідачем уже тричі проводилась документальна виїзна перевірка Ватутінського КВП «Водоканал» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та тричі нараховувались штрафні санкції та пеня по ПДФО за період 2015 року.

21 листопада 2018 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначає, що документальні перевірки, в ході яких було складено акти перевірок від 11.05.2016 №10/23-12-15-023/24359124 та від 05.06.2018 №226/23-00-14-0107/24359125 були плановими та передбачені у відповідних план-графіках.

Документальна позапланова виїзна перевірка, під час якої ГУ ДФС у Черкаській області було складено акт від 15.07.2016 №72/23-12-15-023/24359125 проводилась на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Документальна позапланова виїзна перевірка, в ході якої ГУ ДФС у Черкаській області було складено акт від 06.06.2017 №252/23-00-13-0412/24359125, проводилась на підставі п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В судовому засіданні 06 лютого 2019 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06 лютого 2019 року заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Ватутінську міську раду.

29.10.2018 третя особа надала до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі її представника.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» зареєстроване як юридична особа 12 серпня 1996 року виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області; ідентифікаційний код 24359125, засновником є Ватутінська міська рада Черкаської області (код ЄДРПОУ 33088050, 20250, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Дружби, 8), види діяльності за КВЕД-2010, основний вид діяльності, який фактично здійснюється: збір, очищення та постачання води.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 16.04.2018 №740, направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області від 26.04.2018 №771/23-00-14-010, №733/23-00-13-0409, з 27 квітня по 29 травня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 05.06.2018 №226/23-00-14-0107/24359125 (далі – акт перевірки), в якому встановлено ряд порушень податкового законодавства, зокрема:

- вимог п.п.163.1.2 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.п. 168.1.1, 168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.п «а» п. 171.2. ст. 171, п.п «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.12.2015 по 30.04.2016 на загальну суму 291184,98 грн.;

- вимог п.п.163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.п. 168.1.1, 168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.п «а» п. 171.2. ст. 171, п.п «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.05.2016 по 30.09.2017 на загальну суму 415414,43 грн.

На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено:

податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304 про визначення суми грошового зобов’язання з податків і зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 457928,64 грн: за штрафними санкціями 322378,12 грн, сума пені відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України 135550,52 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 38.2. ст. 38 Податкового кодексу України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2. ст. 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п.п. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до п.п. 163.1.2. п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з п.п. 164.1.2. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до п.п. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпункт 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України визначає, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п. 168.4.4. п. 168.4. ст. 164 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (п.п. 168.4.7. п. 168.4. ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 171.2. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.п. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З акта перевірки від 05.06.2018 №226/23-00-14-0107/24359125 вбачається, що перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати встановлено порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати, у період з 01.12.2015 по 30.04.2016, чим порушено п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171 та п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: у період грудень 2015 року – квітень 2016 року сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку становить 291184,98 грн; період затримки сплати податку на доходи фізичних осіб складав більше 30 днів кожного місяця.

Згідно з п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З акта перевірки від 05.06.2018 №226/23-00-14-0107/24359125 вбачається, що перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати встановлено порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати у період з 01.05.2016 по 30.09.2017, чим порушено п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 171.2 ст. 171 та п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: у період травень 2016 року – вересень 2016 року, серпень 2017 року сума несплаченого та несвоєчасно сплаченого податку становить 415414,43 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, та не заперечується позивачем, що у період 2015 – 2017р.р. позивач мав заборгованість по виплаті заробітної плати найманим працівникам, у зв’язку з чим несвоєчасно сплачувався податок на доходи фізичних осіб.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали обставини несплати позивачем до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходів, та несвоєчасна сплата вказаного податку. Таким чином, мало місце триваюче правопорушення.

Відповідно до розрахунків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати до податкового повідомлення-рішення №0083681304 від 27.06.2018:

- сума несвоєчасно сплаченого податку за період грудень 2015 року – квітень 2016 року склала 291184,98 грн, сума штрафних санкцій за вказаний період 58236,99 грн, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України; граничний термін сплати податку за грудень 2015 року - 30.01.2016, за січень 2016 року - 01.03.2016, за лютий 2016 року - 30.03.2016, за лютий 2016 року - 30.04.2016, за березень 2016 року - 30.05.2016;

- сума несвоєчасно сплаченого податку за період травень 2016 року – вересень 2016 року, серпень 2017 року склала 415414,43 грн, сума штрафних санкцій за вказаний період 264141,13 грн, відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 129.1.3. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Згідно з п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку

Згідно з розрахунком пені по податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та невиплаченої заробітної плати до податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0083681304 вбачається, що пеня за період січень – грудень 2015 року, січень – вересень 2016 року, серпень 2017 року, згідно п.п. 129.1.3. п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України. При цьому, з вказаного розрахунку пені вбачається, що часом перерахування позивачем ПДФО за січень 2015 року є період січень – травень 2016 року; за лютий 2015 року – травень, червень 2016 року, і т.д.

Натомість згідно примітки до розрахунку пені, відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України пеня за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 65095,64 грн не підлягає включенню в податкове повідомлення-рішення (а.с.37), що спростовує аргументи позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції і пеня з податку на доходи фізичних осіб за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховані в межах строку давності, встановленого п. 102.1. ст.102 Податкового кодексу України.

Таким чином, аналіз матеріалів попередніх перевірок, в т.ч. винесених за їх наслідками податкових повідомлень-рішень, свідчить про те, що відсутнє повторне нарахування штрафних санкцій та пені з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік.

Надані позивачем до суду копії платіжних доручень не спростовують виявлені порушення податкового законодавства, та свідчать про несвоєчасну сплату позивачем ПДФО до бюджету; вказані кошти зараховувались в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав та обставин проведення повторної планової перевірки вчетверте по ПДФО за один і той же період 2015 року, суд зазначає таке.

Наказ Головного управління ДФС у Черкаській області від 16.04.2018 №740 про проведення документальної планової виїзної перевірки КВП «Водоканал» позивачем не оскаржувався і нині є чинним.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 грудня 2010 року N 21-25а10, Верховним Судом у своїх постановах, зокрема в справі №826/6376/16 адміністративне провадження №К/9901/3876/17.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.02.2019.

Суддя В.П. Тимошенко