Рішення № 79837797, 15.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/172/19

РІШЕННЯ

іменем України

15 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

ОСОБА_2 ОСОБА_3 СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні та відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2017;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії довічно та виплатити з 01.09.2017 заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок чого 28.04.2015 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення виплати пенсії з Донецької області та отримання її за місцем тимчасового проживання в Хмельницькій області. Також, було надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6816000123 від 27.04.2015. Внаслідок зазначеного пенсійну справу було взято на облік з 01.11.2014 та розпочато виплату.

Проте, відповідач припинив виплату та нарахування пенсії з 01.09.2017, у зв'язку з отриманням листа управління праці та соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації від 28.08.2017 №02-2485, в якому повідомлено про скасування дії вказаної вище довідки.

Вказує, що відповідач припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ні нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ні нормами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Вважає, що такими діями відповідача порушено його право на пенсійне забезпечення.

05.02.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України. Зазначає, що підставою припинення виплати пенсії слугувало скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1. Зауважує, що позивачу роз'яснювалося, що для вирішення питання продовження виплати пенсії, йому необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання та надати довідку про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Проте, такі дії позивачем не вчинені.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.

Ухвалою суду від 07.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залучення Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації в якості третьої особи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років, про що свідчить копія його пенсійного посвідчення серії ААД №372234, виданого Пенсійним фондом України 22.10.2008 з терміном дії довічно.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 27.04.2015 №6816000123 фактичним місцем проживанням позивача є: вул. Ватутіна, буд. 11, с. Шумівці, Хмельницький район.

Згідно з відомостями, які містяться в паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії ВТ №180555, зокрема, на сторінці 12, позивач був зареєстрований за вказаною адресою 25.02.2016.

10.09.2018 адвокат позивача звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо надання інформації про виплату пенсії ОСОБА_1.

Листом від 24.09.2018 №2225/Г-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що відповідно до листа Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації від 28.08.1017 №02-2485 скасовано дію довідки ОСОБА_1 та з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, виплату пенсії припинено з 01.09.2017.

У зв'язку з наведеним, виплату пенсії позивачеві припинено з 01.09.2017, без прийняття відповідного рішення.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА (ПОЗИЦІЯ) СУДУ

Спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Згідно з статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі якого призначено пенсію позивачу, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Водночас, статтею 1-1 вказаного закону визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Тобто, до спірних правовідносин також можна застосовувати положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав.

Суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства слідує, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

При цьому, конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте, згідно з наявною в матеріалах справи копією листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.09.2018 №2225/Г-12 виплата пенсії позивачу з 01.09.2017 була припинена з підстав скасування довідки управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації та з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, виплату пенсії припинено з 01.09.2017.

Разом з тим, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначено порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема, пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав, для припинення позивачеві виплати пенсії відповідачем не надано. як і не наведено доказів їх застосування. Не здобуто таких доказів і судом.

Таким чином, припинення виплати пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, є протиправним.

Зазначене зумовлює висновок, що позивач, починаючи з 01.09.2017 не отримує пенсію з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що

Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 зазначено, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, оскільки виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2017 є протиправними.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії та виплатити з 01.09.2017 заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1 є похідною від першої вимоги та належить до задоволення, оскільки наявні ознаки протиправності щодо її не виплати.

Разом з тим, вимога позивача в частині поновлення виплати пенсії довічно, задоволенню не підлягають, оскільки вона є передчасною та суд не наділений повноваженнями вирішувати питання на майбутнє.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.

Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи ту обставину, що сплату залишку судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення, а рішенням у даній адміністративній справі суд задовольняє позовні вимоги, суму судового збору у розмірі 768,40 грн слід стягнути з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні та відновленні виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.09.2017.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити з 01.09.2017 заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1.

Стягнути на користь Державного бюджету України на рахунок отримувача 34313206084006, отримувач: УК у м.Хмельницькому/м.Хмельницький/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (вул. Ватутіна, 11, Шумівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31363 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_4