Рішення № 79837722, 13.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року справа № 2340/4561/18

13 годин 11 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/4561/19

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [представник позивача, адвокат ОСОБА_2 – за довіреністю]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

третя особа: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37853109) [представник третьої особи ОСОБА_3 – за довіреністю]

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

15.11.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої до суду 14.01.2019 у порядку усунення недоліків, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з травня до листопада 2018 року;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з травня до листопада 2018 року включно;

- судові витрати стягнути з відповідача.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що з травня 2018 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу у зв’язку з виїздом ОСОБА_1 на тимчасово окуповану територію і скасуванням дії довідки внутрішньо-переміщеної особи. Позивач зазначає, що повідомляв відповідача про тимчасовий виїзд з постійного місця проживання на окуповану територію. Проте, відповідачем не взято до уваги зазначене повідомлення та припинено виплату пенсії. Позивач вважає дії відповідача протиправними у зв’язку з чим звернувся за судовим захистом. Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2019 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, 30.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає позов таким, що не належить задоволенню з таких підстав. Позивач з 01.12.2015 перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком за списком № 1. За результатами верифікації Держприкордонслужби, Міністерства Фінансів України виявлено інформацію для скасування дії довідки від 26.06.2017 № НОМЕР_2 відповідно до вимог, визначених Законом України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». На підставі отриманої інформації та скасування довідки виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з травня 2018 року. Відповідно до витягів з протоколу засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.07.2018 № 32/12 та від 31.08.2018 № 33/43 зазначена комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) соціальних виплат. На адресу відповідача надійшов витяг з протоколу, від 26.10.2018 № 47/16 засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, надання населенню пільг та житлових субсидій в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики, відповідно до якого позивачу відновлено соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі відповідно до чинного законодавства. Оскільки на дату надходження витягу відомості за листопад 2018 року було сформовані, доплату пенсії нараховано за період з 01.05.2018 до 30.11.2018. Відповідачем зазначено, що виплату належної ОСОБА_1 пенсії за минулий період з 01.05.2018 до 30.11.2018 буде проведено за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України. Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34). Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 – згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.04.2016 № НОМЕР_3 (а.с.38) та довідки від 08.10.2018 № НОМЕР_4 (а.с.39).

Відповідно до пенсійного посвідчення від 04.12.1987 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.36).

28.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії. Судом встановлено, що відповідач листом від 10.09.2018 № 269/К-10 повідомив позивача, що відповідно до інформації, що дає підстави вважати, що особа повернулась до покинутого місця постійного проживання з травня 2018, тому позивачеві зупинено виплату пенсії. Рішеннями комісії з питань призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщених осіб виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.07.2018 № 32/12 та від 31.08.2018 № 33/43 припинено соціальні виплати позивачеві згідно підпункту 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, тому підстави для виплати позивачу пенсії відсутні (а.с.41).

08.10.2018 позивача узято на облік як внутрішньо-переміщену особу, що підтверджується довідкою № НОМЕР_4 (а.с.103). 08.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії (а.с.102).

Листом від 31.10.2018 (а.с.104) Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повідомив Головне управління Пенсійного фонду у Черкаській області, що рішенням від 26.10.2018 № 47 рекомендовано відновити соціальні виплати ОСОБА_1 (а.с.105).

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія) визначає, що кожна особа поважного віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини 1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058). Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Нормативно-правовим актом, що визначає підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону № 1058 за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) у інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не належить та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Мотиви припинення пенсійних виплат позивачеві, зазначені у відзиві з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на дотримання вимог Порядку № 365, суд вважає непереконливими і безпідставним, оскільки Закон № 1058 має вищу юридичну силу.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, тому питання щодо припинення пенсійних виплат (що є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, що є об'єктом захисту держави.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у рішенні від 15.01.2019 у справі № 592/6813/17 (ЄДРСР 79207796) за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій Управління ПФУ щодо припинення нарахування та виплати пенсії та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, що виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01.04.2017, у якій підставою припинення нарахування пенсії було скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем припинено нарахування та виплату пенсії позивачу з підстав, не передбачених статтею 49 Закону № 1058.

Встановлення судом відсутності законності втручання у право на пенсію позивача з боку відповідача, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що порушене право позивача на отримання пенсії має бути поновлене судом.

Встановивши, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та необхідність з метою ефективного поновлення порушеного права позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити пенсію позивачу з травня до листопада 2018 року включно з визнанням протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.05.2018 31.11.2018.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058, втручання у право власності позивача, не було законним.

Статтею 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи, що припинення виплати пенсії позивачу сталося не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Судом встановлено та підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом індивідуального перерахунку за період з 01.05.2018 до 30.11.2018 (а.с.106), що позивачеві нараховано пенсію за травень – листопад 2018 року у сумі 52466,68 грн. Разом з тим, доказів виплати ОСОБА_1 заборгованості за період з травня до листопада 2018 року відповідачем не надано. У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що виплату пенсії за минулий період позивачу буде проведено за окремим порядком, після його затвердження Кабінетом Міністрів України (а.с.112).

Оскільки судом встановлено неправомірність дій відповідача, який діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1, дійшов висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити пенсію з 01.05.2018 до 31.11.2018 включно.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем, позов якого задоволено частково, сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно квитанції від 22.10.2018 №0.0.1166087541.1, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з травня 2018 року до листопада 2018 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію за віком з травня до листопада 2018 року включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

У частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, 18005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538];

третя особа: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради [бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37853109].

Повне судове рішення складено 15.02.2019.

Суддя Л.В. Трофімова