Рішення № 79837711, 15.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року справа № 2340/4953/18

15 годин 05 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/4953/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач ОСОБА_1 – особисто]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача ОСОБА_2 – за довіреністю]

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

17.12.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (у редакції постанови КМУ від 09.08.2005 № 713) з 01.03.2018 та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (у редакції постанови КМУ від 09.08.2005 № 713) з 01.03.2018, здійснивши виплати з урахування раніше виплаченої пенсії.

Ухвалою від 19.12.2018 відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою від 16.01.2019 призначено судове засідання о 14 год. 00 хв. на 14.02.2019. Відповідно до статей 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.07.1992 №418, розмір перерахованої пенсії з 01.03.2018 має складати 17759,48 грн., проте відповідачем розмір пенсії обмежено сумою 13730 грн. Не погоджуючись з таким обмеженням, 01.03.2018 позивач звернувся із скаргою до відповідача про здійснення перерахунку його пенсії у сумі 17759 грн. 48 коп. Відповідач листом від 22.06.2018 № 627/В-10 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку. Позивач зазначає, що обмеження пенсії максимальним розміром на нього не поширюється, оскільки йому пенсія призначена з 1993 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» 01.10.2011. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, 11.01.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що пенсія позивачу нарахована і виплачується згідно із законодавством та документами пенсійної справи. Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» розмір пенсії (за вислугою років) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а саме 13730 грн. за законодавством у 2018 році, а тому відсутні підстави для розрахунку пенсії у сумі 17759,48 грн. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01.11.1993 отримує пенсію за вислугу років (а.с.33). Згідно розпорядження від 21.03.2011 № 151464 у зв'язку з підвищенням коефіцієнта підвищення заробітку відповідачем перераховано пенсію позивача і її розмір з 01.03.2011 склав 5597,95 грн. (а.с.126). Відповідно до розпорядження від 23.03.2012 № 151464 на перерахунок пенсії відповідач перерахував пенсію позивача і її розмір з 01.01.2012 склав 6582,65 грн. (а.с.129). Згідно розпорядження від 16.04.2018 № 115597 позивачу здійснено перерахунок пенсії, розмір якої з 01.03.2018 склав 17759,48 грн., проте до виплати призначено 13730 грн.

Відповідач листом від 22.06.2018 № 627/В-10 повідомив позивача, що у зв'язку з підвищенням коефіцієнта заробітку на підставі постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 21.07.1992 №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» зі змінами, внесеними постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 09.08.2005 №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» перераховано пенсію позивача і її розмір з 01.03.2018 склав 17759 грн. 48 коп. Згідно статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» відповідач обмежив розмір перерахованої пенсії позивача максимальним розміром, а саме: десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність – 13730 грн.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Частиною 3 статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №788) встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами 1 - 3, 6 статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно статті 54 Закону №788 працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом ОСОБА_3 України. Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджені постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.07.1992 №418 (далі – Порядок № 418).

Відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років пункту працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (у редакції постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 29.07.2015 №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку. Згідно підпункту «в» пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, що визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі. Враховуючи зазначене, законодавством передбачено право позивача на перерахунок пенсії у разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

Судом встановлено, що відповідач 01.03.2018 здійснив перерахунок пенсії позивачу, що станом на момент перерахунку становила 17759,48 грн. (а.с.188), проте з урахуванням обмеження її виплати встановленої статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668). Відповідно до статті 2 Закону №3668, що набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII у 2018 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 01.01.2018 – 1373 грн. Враховуючи зазначене, максимальний розмір пенсії у 2018 році складає 13730 грн.

Судом встановлено, що відповідно до здійсненого відповідачем перерахунку розмір пенсії позивача з 01.03.2018 становить 17759,48 грн. Перерахований розмір пенсії позивача перевищує встановлений Законом №3668-VI її максимальний розмір, а тому, визначаючи належний до виплати розмір пенсії позивача у сумі 13730 грн., відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, зокрема статті 2 Закону №3668-VІ.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо врахування абз. 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №3668-VI, суд вважає помилкове тлумачення позивачем і зазначає про таке.

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №3668-VI передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і у яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Зазначена норма стосується виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI та розмір якої перевищував встановлений Законом №3668-VI її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Відтак, норми абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №3668-VI на позивача не поширюються і відповідач здійснив розрахунок пенсії позивача правильно (а.с.187).

Суд зазначає, що вказана норма не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI, у тому числі і не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження від 23.03.2011 № 151464 основний розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2011 становив 7291,15 грн., розмір пенсії із врахуванням обмеження – 5597,95 грн. (а.с.129). Згідно розпорядження від 17.05.2012 № 115597 основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 7231,75 грн., розмір пенсії із врахування обмеження – 6582,65 грн. Відповідно до здійсненого перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача з 01.03.2018 становить: 23230,20 грн. (заробітна плата) х 75 %, але не більше 7103,79 грн. (середня заробітна плата за 2017 рік) х 2,5 = 17759,48 грн. та 1373 грн. х 10 = 13730 грн., а з 01.07.2018 1435 грн. х 10 = 14350 грн. (а.с.24, 186-191).

Враховуючи зазначене, станом на час прийняття Закону №3668-VІ розмір пенсії позивача перевищував встановлений законом її максимальний розмір, а тому до спірних відносин поширюються положення абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №3668-VI, пенсія виплачувалась без підвищень, доплат та інших перерахунків. Проте, після того, як максимальний розмір пенсії (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) перевищив розмір пенсії позивача (7231,75 грн.) положення абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №3668-VI припинили свою дію стосовно позивача, а тому вони не належать застосуванню до спірних правовідносин у 2018 році.

Щодо оцінки доводів позивача про неправомірність законодавчого обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає про таке.

Критерієм визнання актів неконституційними, зокрема може стати порушення саме тих процесуальних вимог їх розгляду, ухвалення або набрання чинності, що встановлені Конституцією України, а не іншими правовими актами (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2000 № 9-рп/2000). Конституційний Суд України зазначає, що конституційний контроль стосовно дотримання конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності правовими актами здійснюється з урахуванням принципу юридичної визначеності, який, зокрема вимагає щодо норм права «передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. У рішенні ЄСПЛ від 03.06.2014 у справі Великода проти України, №43331/12, зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

ЄСПЛ у рішенні від 09.10.1979 у справі Airey проти Ірландії, № 6289/73 зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету ОСОБА_3 України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією із ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. Рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом максимальний її розмір, такі положення закону у спірний період неконституційними не визнавались і належали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивачу, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку розміру пенсії без обмеження її максимальним розміром встановленим Законом діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема здійснив перерахунок і забезпечив виплату пенсії позивачеві у зв’язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Висновок суду у даній справі ґрунтується на врахуванні позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17 та від 29.08.2018 у справі № 359/6255/17. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову до органу владних повноважень, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, 18000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1]

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.

Суддя Л.В. Трофімова