Рішення № 79837689, 14.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 р. Справа № 520/10836/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі ЗС СРСР, в/ч пп 48059 на території республіки Афганістан з 19.11.1984 р. по 19.04.1986 р., де в цей час велись бойові дії, брав участь у бойових діях, під час яких отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови та спини, контузію головного мозку, внаслідок яких визнаний інвалідом II групи, є учасником бойових дій згідно ст. 6 п.2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

02.10.2018 року позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з проходженням військової служби. Проте, листом № 2816/ВСЗ від 12.10.2018 року позивача було повідомлено, що йому вже надавалась відповідь щодо виплати допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності від 27.09.2017 року і такі ж норми на дату звернення застосовуються щодо встановлення 2 групи інвалідності з 05.03.2018 року на підставі довідки МСЕК серія 12 ААА № 682481 від 05.03.2018 року. Крім того, позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач за захистом своїх соціальних прав звернувся до суду з даним позовом. Просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

17.12.2018 року (Вх. №01-26/68526/18) від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі зазначивши, що підстави для складання та направлення його до Міністерства оборони у Харківського обласного військового комісаріату відсутні, оскільки позивача звільнено з військової служби у 1986 році, а інвалідність йому встановлено у 2017 році.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у складі ЗС СРСР, в/ч пп 48059 на території республіки Афганістан з 19.11.1984 р. по 19.04.1986 р. Пзивач перебуває на обліку у Жовтневому ОРВК м. Харкова як учасник бойових дій, що підтверджено копією довідки Жовтневого об'єднаного районного військового комісаріату м. Харкова № 569 від 01.12.2016 року (а.с. 9).

Під час бойових дій на території Афганістану позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови та спини, контузію у 1985 році, в результаті чого 26.12.2016 року Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України визначила, що його поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено копіями витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.12.2016 року за № 5226 та висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи МОЗ України № 2947/Ж від 22.12.2016 року (11 - 12).

Матеріалами справи підтверджено, що з 05.03.2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, у в’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії згідно довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААА № 682481 від 05.03.2018 року (а.с. 10).

Позивач має статус ветерана війни - інваліда війни ІІ групи, що підтверджено копією посвідчення серії Є № 099335 від 06.03.2018 року (а.с.7).

Як свідчать матеріали справи, 02.10.2018 року позивач звернувся із заявою до Харківського ОВК, у якій просив вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з проходженням військової служби.

Проте, листом № 2816/ВСЗ Харківського ОВК від 12.10.2018 року позивача було повідомлено, що йому вже надавалась відповідь щодо виплати допомоги у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності від 27.09.2017 року і такі ж норми на дату звернення застосовуються щодо встановлення 2 групи інвалідності з 05.03.2018 року на підставі довідки МСЕК серія 12 ААА № 682481 від 05.03.2018 року. Крім того, позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (а.с. 8).

Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту – Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 12 Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071) затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.

Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (висновку) у вказаний строк.

Однак, у даному випадку відповідачем - Харківським обласним військовим комісаріатом, за результатами розгляду заяви позивача від 02.10.2018 року про виплату та призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідне рішення не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Посилання Харківського ОВК в листі від 12.10.2018 року №2816/ВСЗ на неможливість складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги з огляду на неподання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини поранення суд вважає безпідставним та не приймає до уваги, виходячи з наступного.

В пункті 4.7 Положення № 530 (в редакції яка діяла на момент звернення позивача до Харківського ОВК із заявою від 02.10.2018 р.) визначено перелік документів, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд зазначає, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.12.2016 року за № 5226 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання (а.с. 11).

При цьому, із витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням особою (позивачем) кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Слід також зазначити, що розглядаючи вказану справу та беручи до уваги позицію відповідача, Харківського ОВК, про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, викладену у листі від 12.10.2018 року №2816/ВСЗ відповідач у даних спірних правовідносинах не наділений повноваженнями з надання оцінки щодо наявності чи відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги, враховуючи конкретні обставини.

Такі дискреційні повноваження є у розпорядника бюджетних коштів - МО України.

Відповідач у відповідності до положень п. 13 Порядку, обтяжений обов'язком з подання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів - МО України, саме висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно - правовими актами обов’язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів - МО України, висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: “50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу зобов'язального характеру, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не довів правомірності своїх дій (бездіяльності) щодо не направлення до МОУ відповідних документів для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у 15 - денний строк з дня набрання ним чинності відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від плати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 61071) до Харківського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08166355, адреса: вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" згідно поданої ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату заяви від 02.10.2018 року про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групою інвалідності у відповідності до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.