Ухвала суду № 79837010, 13.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 лютого 2019 року м. Київ № 320/641/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору (ВП № 53610377) від 04.12.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП № 53610377) від 04.12.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57855011) від 06.12.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57855094) від 06.12.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника (ВП № 57855011) від 06.12.2018.

Пунктом 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті 2 позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що оспорювані постанови, винесені державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області були отримані представником позивача під розписку 01.02.2019 року.

Водночас будь-яких доказів, які б підтверджували ту обставину, що оспорювані постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП № 53610377) від 04.12.2018, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП № 53610377) від 04.12.2018; постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57855011) від 06.12.2018; постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57855094) від 06.12.2018; постанову про арешт майна боржника (ВП № 57855011) від 06.12.2018 було отримано позивачем саме 01.02.2019 не додано.

Суд звертає увагу позивача, що дотримання строків розгляду адміністративних справ є однією з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (“Девеер проти Бельгії” рішення від 27.02.1980, “Голдер проти Сполученого Королівства” рішення від 21.02.1975).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що початок перебігу десятиденного строку, передбачено пунктом першим частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства україни, у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен був дізнатись” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Разом з цим, суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнюювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зеврненню до суду;

- це обставина, яка виникла об’єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Враховуючи викладені у позовній заяві обставини, а також ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що оспорювані постанови Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було отримано позивачем 01.02.2019, суду не надається за можливе встановити, чи подано позов у строк, установлений законом.

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до частини шостої статті161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС).

Частинами першою та другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як встановив суд, позивач до позовної заяви додав не засвідчені належним чином копії документів, що є доказами при розгляді даної адміністративної справи.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду:

- доказів, які б підтверджували ту обставину, що оспорювані постанови постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП № 53610377) від 04.12.2018, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (ВП № 53610377) від 04.12.2018; постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57855011) від 06.12.2018; постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57855094) від 06.12.2018; постанову про арешт майна боржника (ВП № 57855011) від 06.12.2018 було отримано позивачем саме 01.02.2019, а у разі відсутності таких доказів заяву на поновлення причин пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску строку;

- належним чином засвідчені копії документів доданих до позовної заяви, що є доказами у справі.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанов, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз’яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.