Ухвала суду № 79836709, 14.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2019 року Справа 160/1458/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви Державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) до ОСОБА_1 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 27.12.2018 року ВП № 57205320;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження (в частині повідомлення органів досудового розслідування з приводу вчинення кримінального правопорушення Державною фіскальною службою України).

Позовна заява обґрунтована тим, що постанови про накладення штрафу та закінчення виконавчого провадження є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.

Позивачем зазначено відповідачем ОСОБА_1 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суд звертає увагу позивача на постанову Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №336/4525/17(2-а/336/433/2017) (адміністративне провадження №К/9901/4412/18), який зазначив, що "системний аналіз наведених норм Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Інструкції дає підстави для висновку, що відділ примусового виконання рішень не є самостійним органом державної виконавчої служби, а лише структурним підрозділом такого органу, а саме, відповідного управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в області.

В зв'язку з вищевикладеним, суд пропонує позивачу визначитись чи може ОСОБА_1 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який виніс оскаржувані постанови про стягнення штрафу та закінчення виконавчого провадження бути належним відповідачем у вказаній справі з врахуванням позиції Верховного Суду.

Отже, позивачу необхідно визначитися з належним відповідачем у справі, зазначивши його у позовній заяві.

Також, у відповідно до норм ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

До матеріалів справи не надано доказів надіслання відповідачу позовної заяви з додатками.

З огляду на викладене, суд пропонує позивачу надати до суду докази направлення відповідачу позовної заяви з додатками у відповідності до закону.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” з 01.01.2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Одночасно з поданням позову позивач звернувся з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України “Про судовий збір”.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

До матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу неможливості сплати судового збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору при зверненні до суду з даною позовною заявою.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір” у розмірі 1921,00 грн., або надати до суду документи, які підтверджують підстави неможливості сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позивачем надано до позовної заяви незавірені копії документів.

Отже, позивачу необхідно надати до суду належним чином завірені копії документів які додаються до позовної заяви.

Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 94, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п’яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом:

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1920,00 грн., із заявлених позивачем майнових вимог сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101 або документи, які підтверджують підстави неможливості сплати судового збору;

- надання належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у відповідності до закону;

- визначитись з належним відповідачем у справі, зазначивши його в позовній заяві (у разі зміни відповідача на належного, надати позовну заяву в новій редакції);

- надання до суду належним чином завірених документів, які додаються до позовної заяви.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2